Про загальні тенденції масованих ударів РФ по Україні, і наскільки ресурсозатратним є питання ППО

Водночас, окупанти продовжують комбінувати «класичні» дозвукові крилаті ракети та «нестандартні» зенітні ракети від С-300/С-400 для обстрілів по Україні. Це дозволяє ворогу не тільки економити запас КР, але й епізодично проривати нашу протиповітряну оборону. Бо засобів для боротьби проти зенітних ракет по балістичній траєкторії нашій країні все ще не вистачає об’єктивно.

В окупантів є ще один підступний прийом для «економії» крилатих ракет – доволі часто вони замість «стандартних» Х-101 чи Х-555 із звичайною БЧ відстрілюють насправді старі Х-55 з імітатором боєголовки, на яку вже не вкрутиш БЧ зі звичайною вибухівкою по конструктивним причинам.

Наскільки активно росіяни запускають по нам Х-55 зокрема щоб «обманути» нашу ППО, може свідчити й такий факт – в інтерв’ю одному із ЗМІ фахівці КНІДСЕ говорили, що лише в них на експертизі лежить десяток збитих Х-55 (і це ми тут говоримо про ворожі КР, які вдалось безпечно доставити в спеціалізовану установу).

Бо доволі часто ДСНС звітує про те, що знайдені збиті Х-55 взагалі підриває у безпечному місці. А підступність тут в тому, що зенітні ракети чи інші боєприпаси доводиться витрачати і на такі «пусті» крилаті ракети ворога.

Під час масованих ударів росіяни справді можуть вести розвідку зокрема позицій нашої ППО, наприклад – на предмет ймовірної щільності радіолокаційного покриття.

Але схоже, що такі дані армія РФ не може використовувати «в режимі он-лайн», тому накопичує для наступних ударів.

Іноді в них таке вдається, бо інакше й не пояснити цю річ, як на поточному тижні «Шахеди» долітали не тільки до Львова, але й навіть Закарпаття та Чернівців.

У власних оцінках ракетних залишків орки можуть виходити не з того, що їм треба поновити запаси до цифр на 23 лютого 2022 року, а скоріше щоб було не менш, аніж у розпорядженні країн НАТО.

І тут їм «маркером» може слугувати наприклад реальна кількість далекобійних ракет типів Storm Shadow чи Scalp-EG або ж Taurus, які можуть передані ЗСУ.

Коли окупанти вирішили «дробити» інтервали та кількість ракет і «мопедів» в одному залпі, то вони явно ставили на те, щоб удари навмисне тривали якомога довше при меншій ефективності, аніж раніше.

Але тут ще питання, на чиєму боці тут час, бо зменшена відносно зими інтенсивність обстрілів може дати більше часу для зміцнення нашої протиповітряної оборони.

Втім, далі варто розуміти те, що сучасна та ефективна ППО, яка дає високу результативність по дозвуковим КР та «Шахедам» – це дуже ресурсозатратне питання.

І тут за ілюстраціями ходити далеко не варто: Держдеп США дав дозвіл продати Україні за програмою «іноземних військових продажів» (FMS) орієнтовно одну батарею ЗРК NASAMS аж за 285 млн дол, хоча цінник в підсумку може і впасти.

Ще влітку минулого року одна батарея NASAMS для України за внутрішньою калькуляцією Пентагону коштував мінімум 91 млн дол, орієнтовно уже взимку, по мірі наростання дефіциту ресурсів – уже орієнтовно 200 мільйонів доларів.

При цьому всьому зараз американська промисловість виконує контракти Пентагону за виготовлення мінімум 8 батарей ЗРК NASAMS для України за гроші США орієнтовною вартістю 1,5 млрд дол. А з інших своїх союзників американці просять ще більше – наприклад, Кувейту одна батарея коштує взагалі понад 400 мільйонів доларів.

Канада оголосила про передачу Україні 43 ракет «повітря-повітря» малої дальності AIM-9. Це насправді лише дрібка ресурсів зокрема по авіаційним ракетам, які знадобляться для розгортання F-16 для ЗСУ.

І саме тому, що перехід на західні літаки обіцяє бути дуже затратним, для цього й створюється та сама «авіаційна коаліція», що вскладчину вчитиме наших авіаторів і вскладчину оплачуватиме всі затрати, необхідні для розгортання навіть лише кількох десятків F-16 (при тому що потреба в сучасних бойових літаках озвучена на рівні 200 одиниць).

При цьому всьому стоятиме ще одне важливе завдання – щоб темпи розгортання F-16 в Україні були швидші за темпи вичерпання потенціалу по радянським бойовим літакам в ЗСУ (а про загрозу вичерпання «запасу міцності» по літакам радянського зразка Командування Повітряних Сил в своїй офіційній комунікації насправді говорило).

Наскільки тяжку зараз роботу по захисту нашого неба роблять наші авіатори, може свідчити бодай той факт, що за стандартами НАТО МіГ-29 радянського зразка вважався начебто непридатним для ведення сучасного повітряного бою (навіть за реаліями ще 1990-х років).

Ну і також – що виконувати свої бойові чи навчальні завдання льотчикам ЗСУ доводиться навіть на МіГ-29УБ, на якому буквально нема бортової РЛС. Через що з такого літака можна пускати або лише ракети «повітря-повітря» малого радіусу дії Р-60 чи Р-73, або ж некеровані бомби чи реактивні снаряди.

Автор: Іван Киричевський, блогер