Присмерк Піднебесної: просте пояснення проблем китайської економіки

Чому Китай викликав такий інтерес і що відбувається в одній з ключових країн світу, пояснив підприємець, експрезидент Київстар Петро Чернишов. Пише minfin.com.ua.

Квартири замість експорту

Найголовніше, ми знаємо, що капіталізм — це цикли зростання та падіння, і коли такі цикли відбуваються в Європі, США чи Японії — нам усе зрозуміло. Але ми чомусь самі себе обдурили та переконали, що китайська економіка (де дуже жорсткий капіталізм) — це виняток, і там таких циклів бути не може.

Вся китайська економіка була побудована на експорті, що на початку 2000-х років займав приблизно 40% ВВП країни. Це дозволяло їм збільшувати свій ВВП приблизно на 10% на рік. Але експортна перевага стала набагато меншою у 2010-х роках.

Тому що зарплати в Китаї стали не такими конкурентними, всі технології, які можна було скопіювати та вкрасти, були скопійовані та вкрадені, поряд в Азії з'явилися країни, які теж почали потужно експортувати. І експорт почав падати (не в абсолюті, звичайно!), і впав наразі до 18% ВВП.

Коротше, треба було чимось замінювати експорт, аби ВВП зростав! Або треба було погоджуватися на рецесію. У країнах Заходу у разі рецесії правлячу партію викидають з офісу на виборах. У Китаї її могли викинути з вікон — тому Компартія після 2008 року вирішила, що рецесії не бувати. І наказала банкам потужно кредитувати будівництво житла. І цей сегмент зріс із 17% ВВП до 29% зараз. Тобто, по суті, замінив втрати в експорті. Для порівняння: в Іспанії, яка на початку 2000-х будувала квартири для всього середнього класу Європи на пенсію, цей відсоток складав максимум 27%. Потім її економіка впала, житло розпродавали ще вісім років. І рятували її грошима всього Євросоюзу. Але масштаби Іспанії та Китаю не можна порівнювати.

Отже, ось таблиця — до чого зросли ціни на квадратний метр у головних п'яти містах Китаю, порівнюючи з найдорожчими містами світу (Лондон, Тель-Авів, Нью-Йорк, Сан-Франциско, Барселона). Ціна за квартиру береться в річних доходах людини, яка живе та працює у цьому місті. Я, як побачив, що в Пекіні ця цифра 47, а в Шанхаї — 43, порівнюючи з Лондоном — 22 та Нью-Йорком — 12, то спочатку очам не повірив!

Як усім зараз уже зрозуміло — ця бульбашка має вибухнути з жахливими наслідками.

Можновладці заробляють на метрах

Друга причина, чому Китай пішов шляхом вибухового зростання будівництва житла. У Китаї немає податку на нерухомість — того, що в усьому світі є джерелом доходів місцевих бюджетів. І витрачається на локальні сервіси — дороги, школи, міський транспорт, прибирання сміття, поліцію тощо. Натомість, усі гроші міста в Китаї отримують від продажу землі для будівництва. Тому всі міста дуже хотіли, щоб у них будувалися нескінченні квадратні метри житла — навіть якщо в них потім ніхто не живе.

У результаті, квартира стала головною інвестицією населення Китаю — займає 85% інвестпортфеля населення. Ціни вже падають, але наскільки — поки що незрозуміло. Тому що Компартія заборонила про це писати (гарний, до речі, метод!).

Поки що банкрутують великі та дрібні девелопери. Незабаром буде черга банків, які їм дали багато кредитів. Що далі — ніхто не знає.

До речі, така ситуація ставить питання щодо війни з Тайванем. Є дві опції:

1) Якщо все дуже погано в економіці, то маленька переможна війна — саме те, що треба. Тільки навряд чи вона буде маленькою та переможною, дивлячись на приклад росії з Україною!

2) Якщо все дуже погано в економіці — треба терміново її рятувати, а для цього важлива фінансова та експортна кооперація з усім світом, і не можна ризикувати та потрапляти під санкції.