Трагедія Бабиного Яру: скільки людей було вбито, кого з українців стратили

В Україні 29 вересня вшановують пам’ять жертв трагедії Бабиного Яру – одного з найжахливіших символів Голокосту. Саме цього дня 1941 року нацисти в окупованому Києві влаштували перший масовий розстріл єврейського населення. Про трагедію Бабиного Яру – пише ТСН.ua.

Що означають слова Бабин Яр

Бабин Яр – це урочище (парк) на північно-західній околиці Києва. Географічно верхів’я урочища було біля сучасної вулиці Дорогожицької, а його основне русло (власне – яр), починалося від сучасної вулиці Мельникова у напрямку Куренівки. Там пролягав один з найбільших у Києві ярів завдовжки понад 2,5 км та завглибшки від 5 до 30 м. Дном яру протікав струмок.

Сама назва "Бабин Яр" з’явилася в XV ст. Перша згадка про цю місцевість датована 1401 рроком. Саме тоді власниця цієї землі – баба-шинкарка – продала її Домініканському монастирю. Протягом XV-XVII ст. урочище також назвали "Бісовою бабою" та "Шаленою бабою".

Скільки людей було вбито у Бабиному Яру

Бабин Яр – місце пам`яті та некрополь, де нацисти, за оцінками істориків, розстріляли від 70 до 150 тис. цивільних та військовополонених. Більшість жертв – євреї (близько 65-70 тис.). Майже все єврейське населення Києва було знищене в період від 29 вересня до 11 жовтня 1941 року.

Точна кількість загиблих не відома досі, адже багатьох нацисти просто не враховували. Наймолодшій жертві було всього три дні, а найстаршій – 103 роки. За словами дослідників, через те, що дорослих чоловіків призвали на війну, жертвами розстрілів були переважно жінки, діти, люди похилого віку, хворі.

Серед розстріляних у Бабиному Яру – євреї, роми, військовополонені радянські солдати і підпільники ОУН, комуністи-підпільники, представники різних політичних поглядів, пацієнти психіатричної лікарні, мирні жителі та інші національні чи соціальні групи, яких німецькі окупанти вважали ворогами або ж "просто зайвими".

Скільки людей врятувалося в Бабиному Яру

З Бабиного Яру вдалося врятувалося лише 29 людям. З цієї кількості 18 осіб урятувалися внаслідок повстання робочих біля печей уночі 29 вересня 1943 року.

Частина врятованих – діти. Вже у дорослому віці в багатьох своїх інтерв'ю вони пригадували, як їх рятували няні, бабусі та батьки ціною власного життя. Протягом багатьох років урятовані з Бабиного Яру приховували своє походження і переховувалися як від нацистів, так і від радянської влади.

Кого із відомих українців стратили у Бабиному Яру

У Бабиному Яру було вбито 621 українського патріота. Так, 1942 року там загинула відома українська поетка Олена Теліга разом із чоловіком Михайлом Телігою. А 18 лютого 1943 року в яру стратили трьох футболістів київського "Динамо": Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка. Усіх трьох німецькі окупанти звинуватили у службі на НКВС СРСР.

"Донесення про події в СРСР" № 164 від 4 лютого 1942 р. свідчить: "У Київській області боротьба проти комуністів все більше трансформується в боротьбу проти національних українських формувань... Конфіскований письмовий матеріал, а також свідчення різних арештованих в останній час прихильників Бандери знову доводять, що прихильників Бандери неможливо залучити до будь-якої позитивної співпраці. Тому лишається тільки повністю знищити цей рух".

Що сталося у Бабиному Яру 29-30 вересня

Під час окупації Києва нацисти звинуватили євреїв у начебто причетності до мінувань та вибухів на Хрещатику, внаслідок яких загинули багато солдатів та офіцерів Вермахту. Метою цих звинувачень було проведення показової каральної акції задля "вирішення єврейського питання".

Після звинувачень з боку нацистів 28 вересня 1941 року по Києву були розклеєні листівки із вказівками, що вранці 29 вересня усі євреї міста повиннім із речами прийти на ріг вулиць Мельникова-Доктерівської. Хто цього не зробить, того того погрожували спіймати та розстріляти.

Так, уранці наступного дня в кінці вулиці були встановлені ворота, через які нацисти пропускали євреїв групами по 30-40 осіб. У них відбирали всі документи і цінності, потім примушували роздягатися і йти через проходи в насипі до краю яру.

Для розстрілів було вирито рів завдовжки 2,5 км та завглибшки 50 м. На протилежному боці яру на спеціально обладнаній дерев'яній платформі сидів кулеметник, під чий вогонь поліцаї палицями заганяли розгублених голих людей. Після розстрілів тіла жертв скочувалися на дно яру. Коли рів заповнювався двома-трьома шарами тіл, зверху їх присипали землею.

Постріли приглушували музикою та шумом літака, який кружляв над яром.

Того дня, 29 вересня, німці встигли до 18:00 розстріляти близько 22 тис. людей. Інших загнали на ніч до порожніх гаражів на вулиці Табірній (сучасна Дорогожицька) і вбили наступного дня. Загалом протягом 29-30 вересня в Бабиному Яру загинула 33 771 людина.

Щоби приховати сліди воєнних злочинів, німецькі сапери підірвали схили. Землею зі схилів було засипано тіла вбитих, також нацисти змусили військовополонених вирівняти дно яру.

Останній етап регулярних розстрілів у Бабиному Яру відбувався у серпні-вересні 1943 року на тлі знищення раніше захоронених там тіл розстріляних. Зрозумівши, що у Києві не втриматися, німці почали ховати сліди своїх злочинів. Цю "роботу" виконували в'язні створеного в Києві Сирецького концтабору: спалювали тіла в яру навпроти.