Вічне життя існує - вчені з'ясували, яка частина людини не вмирає

Тіло людини містить трильйони мікроорганізмів, які допомагають підтримувати здоров’я. Ці мікроби, відомі як симбіонти, живуть на шкірі, в кишківнику та інших частинах тіла. Вони допомагають перетравлювати їжу, виробляти вітаміни та захищати організм від інфекцій. Здебільшого мікроби зосереджені у людському кишківнику, живуть у відносно стабільному теплому середовищі з постійним надходженням їжі. Пише ТСН. 

Що відбувається з мікробами після біологічної смерті тіла

Дженніфер Де Брейн, професор мікробіології навколишнього середовища з університету Теннессі, який вивчає некробіоз - мікробів, які живуть у тілі, що розкладається, на ньому та навколо нього говорить, що  можна  припустити, що наші  мікроби гинуть разом з нами.  Багато хто вважає, що  коли тіло руйнується, наші мікроби потрапляють у навколишнє середовище гинуть,  що вони не виживуть у реальному світі.

Однак, у нещодавно опублікованому дослідженні вчений з дослідницькою групою ділиться доказами того, що наші мікроби не тільки продовжують жити після вашої смерті, але й відіграють важливу роль у перероблюванні вашого тіла, щоб нове життя могло процвітати.

Після смерті  людини, кров припиняє циркулювати та розносити кисень до клітин. Позбавлені кисню клітини починають самі себе перетравлювати, процес цей називається автолізом. Ферменти живих клітин зазвичай  перетравлюють вуглеводи, білки та жири для отримання енергії або росту клітини. Після смерті організму, без доступу кисню ферменти руйнують саму клітину -   мембрани, білки, ДНК та інші компоненти. і клітини розпадається.

Симбіотичні мікроби та бактерії позбавлені їжі, яка постійно надходила з травневої системи живого організму, починають живитися продуктами клітинного розпаду. Наприклад, кишкові бактерії, особливо клас мікробів під назвою Clostridia, поширюються всередині органів та перетравлюють організм зсередини, запускаючи процес гниття. Анаеробні бактерії покладаються на процеси виробництва енергії, які не потребують кисню, наприклад на бродіння. Вони створюють ознаки розкладання виразно пахучих газів.

Відбувається закономірний з точки зору еволюційний процес наші мікроби адаптуються після смерті тіла, подібно до  щурів на  кораблі, що тоне, вони залишають свого господаря, щоб вижити у світі внаслідок колонізації нового.

Наші мікроби продовжують жити після нашої смерті

Як розповідає професор, після поховання в землю наші мікроби змиваються в ґрунт разом із рідиною розкладання, коли тіло руйнується. У ґрунті вони потрапляють в абсолютно нове середовище та стикаються з цілою новою спільнотою мікробів. Відбувається змішування або злиття двох різних мікробних спільнот. Який буде результат змішування, які мікроби "переможуть" залежить від багатьох факторів.

Звичайно нашим, власним мікробам доводиться не легко, адже вони пристосовані до стабільного теплого середовища у нашому тілі, де вони отримують постійне харчування. Попадаючи в ґрунт, вони потрапляють в досить мінливе і навіть агресивне середовище з різкими хімічними та фізичними градієнтами та великими коливаннями температури, вологи та поживних речовин. Коли вони потрапляють у ґрунт, то зустрічаються з місцевою мікробною спільнотою, яке добре пристосовані до цього середовища.

Тому можна припустити, що наші мікроби гинуть, коли виходять за межі вашого тіла. Однак, як стверджує Дженніфер Де Брейн,  його дослідження показали, що сигнатури ДНК асоційованих із хазяїном мікробів можна виявити в ґрунті під тілом, що розкладається, на поверхні ґрунту та в могилах протягом місяців або років після того, як м’які тканини тіла розклалися.

Це порушило питання про те, чи ці мікроби все ще живі та активні, чи вони просто перебувають у стані спокою в очікуванні наступного господаря.

Тобто дослідження показало, що наші мікроби не лише живуть у ґрунті, але й співпрацюють із місцевими ґрунтовими мікробами, допомагаючи розкладати  тіло.

Мікроби з нашого тіла беруть участь у новому поколінні життя

Асоційовані з хазяїном мікроби посилюють колообіг азоту, який  є важливою поживною речовиною для життя, оскільки більша частина азоту на Землі міститься в атмосферному газі, який організми не можуть використовувати.

Мікроби-розкладачі перетворюють багаті на поживні речовини органічні молекули з нашого тіла на менші, більш біодоступні форми, які інші організми можуть використовувати для підтримки нового життя. Тому нерідко можна побачити рослинне життя, яке процвітає біля тварини, що розкладається, що є очевидним доказом того, що поживні речовини в організмі переробляються назад в екосистему.

Тобто, наші власні мікроби відіграють важливу роль у циклі екосистеми, є одним із мікроскопічних способів життя після нашої смерті.