"Херсонські кавуни і помідори лишаться у спогадах": науковці назвали варіанти, що робити з Каховським водосховищем

Простих рішень, що робити зі зруйнованою Каховською ГЕС і осушеним водосховищем, не буде. Погляди кардинально різні. Науковці природоохоронної групи вважають, що ці землі справедливо було б повернути природі. Пише ТСН. 

Сьогоднішній мейнстрім – відновлювати природність річок, йдеться в документальній стрічці “Побачити дно” кореспондентки ТСН Наталі Ярмоли.

"В Європейському союзі заплановано відновити природність течії 25-ти тисяч кілометрів річок”, – розповідає ботанік, доктор біологічних наук Іван Мойсієнко.

Голова української природоохоронної группи Олексій Василюк вважає, що відновлювати Каховську ГЕС – не найкраща ідея.

"Фактично відновити пам’ятник Сталіну”, – каже він. Утім, маючи сучасні технології ми не повинні робити її такою ж, як 70 років тому, додає Іван Мойсієнко.

Гідрологи ж переконують, води у природному стоку Дніпра забракне.

“Потреби у нас у всіх все одно десь тисяча-півтори тисячі кубічних метрів в секунду. А Дніпро зараз нам буде давати тільки 500 кубів”, – розповідає директор Каховської ГЕС Олег Пащенко.

“Але головне, щоб спільнота і в тому числі місцеві громади запитували. Скажіть, будь ласка, Український гідрометеорологічний інститут, а що буде у зв’язку зі змінами клімату, коли в нас буде маловоддя і де ми будемо брати воду”, – розповідає директор Українського гідрометеорологічного інституту ДСНС та НАН Володимир Осадчий.

Професор інституту радіоактивності навколишнього середовища університету Фукусіми Марк Железняк поділився своїм баченням можливого проєкту відбудови ГЕС. Відрізати мілководну частину водосховища, а це 30 відсотків територій, що повернуться природі та людям. Решту – заповнити водою.

“Може бути побудована дамба, яка буде йти вздовж старого річища Дніпра від Хортиці. І далі спускатися вниз за течією. Фактично третина водосховища вона повертається народу”, – каже Марк Железняк.

Тож, яким ми побачимо дно Каховського водосховища в найближче десятиліття. Якщо землі затоплять частково, селище Мар’янське знову опиниться на березі моря. А єдиною природною оазою буде територія попід лівим берегом Запоріжжя.

Водосховище можуть відновити повністю, врятувавши спраглі господарства та виробництва, але влаштувавши чергове потрясіння флорі та фауні.

Врешті, можуть лишити все як є. У такому разі, біля Мар’янського і вздовж всього русла Дніпра виростуть десятки кілометрів непроглядних бур’янів. На північ від Хортиці будуть голі дресенові острівці. А на південь від острова років за 20 з’явиться ліс. Там почнеться нове життя, туди вочевидь повернуться на гніздування птахи. А в Дніпрі можуть знову з’явитися осетрові, якими любили ласувати козаки. Утім Херсонські кавуни і помідори лишаться лише у спогадах.

Не виключено, що в цій історії відкриється друге або й третє дно. І будь-яка розв’язка приречена бути драмою – або для природи, або для людей.