Вісь зла під санкціями. Як КНДР та Іран стали на військові рейки і чи зможе це зробити РФ

Як їм вдається оминути заборони, що таке "економіка опору" і чи зможе РФ "грати вдовгу", – пише у матеріалі журналістки РБК-Україна Юлі Акімової.

У матеріалі були використані коментарі експерта інформаційно-консалтингової агенції Defense Express Івана Киричевського, аналітика Українського інституту майбутнього Іллі Куси, а також інформація з публічних джерел.

Кілька тижнів тому Національне агентство із запобігання корупції України заявило про запуск бази даних іноземних компонентів у російській зброї. Імпортні комплектуючі знаходять повсюдно – у ракетах, дронах, авіабомбах. Особливо росіяни не гидують іноземною мікротехнікою, яку самі виготовляти практично не можуть.

І західні, і російські аналітики підтверджують, що економіка агресора зростає, і особливо це стосується військово-промислового сектору. Росія вже майже два роки перебуває в умовах безпрецедентних економічних санкцій. На перший погляд такий стан речей не може не дивувати, але у світі є приклади країн, які десятиліттями перебувають під економічним тиском Заходу, при цьому продовжують не просто виживати, а й виробляти зброю. Серед них друзі-ізгої Росії – Іран та Північна Корея. І, зважаючи на все, Кремль готується перейняти їхній досвід.

Економіка опору

Вперше масштабні санкції проти Ірану запровадили США 1979 року після Ісламської революції. Незадовго до цього з'явилися чутки, що шах Мохаммед Реза Пехлеві, який втік, можливо, отримає політичний притулок у Штатах. Це обурило радикально налаштованих студентів, і вони вирішили захопити американське посольство в Тегерані. У відповідь на це США заморозили всі іранські активи у себе в банках. Крім того, американцям заборонили вести бізнес в Ірані або співпрацювати з іранськими компаніями.

За понад 40 років санкційний пакет зростав і до нього приєднувалися інші країни. Сьогодні в Ірані не можна експортувати атомну, ракетну та значну частину військової продукції. Не можна співпрацювати з морським флотом Ірану, з будь-якими його фінансовими установами та страховими компаніями. Опинившись у важких умовах, іранська економіка зайняла позицію опору і тримає її досі, примудряючись забезпечувати військово-промисловий сектор та допомагати зброєю, постачаючи її ситуативним та постійним союзникам.

Санкції не були рівномірними. Упродовж 44 років були періоди, коли країни, укладаючи тимчасові угоди, відпускали "хватку". Наприклад, 2015 року Великобританія, США, Франція, Китай, Німеччина та Росія підписали так звану "ядерну угоду", тим самим призупинивши деякі санкції в обмін на поступки з боку Тегерана у питаннях ядерної програми. Перерва діяла з 2015 по 2017 рік і її підсумком стало економічне піднесення в Ірані. У 2018 році США вийшли з угоди та відновили колишній санкційний пакет.

До сучасної моделі "економіки опору" Іран прийшов за останні кілька років. Через заборону на співпрацю у сфері нафтопромисловості Тегерану довелося уникнути нафтової "залежності", активно зайнятися імпортозаміщенням, посилити контроль над валютними потоками. І, що найголовніше, налагодити шляхи обходу санкцій.

Насправді нічого принципово нового на цій ниві іранський уряд не винайшов. Контрабанда, "сірі" компанії в західних країнах та банальне промислове шпигунство – ось основні принципи, на яких будується іранська система обходу санкцій. Наприклад, відомий Shahed-136, яким активно користуються росіяни, - ніщо інше як більш сучасна модель німецького дрону DAR 80-х років, а "нова розробка" іранської ракети Abadil - копія американської GMLRS до HIMARS.

Незважаючи на те, що більшість військової техніки скопійована з моделей, розроблених "недружніми державами", сама схема працює. Іран вкладає кошти у розвиток ВПК і, мабуть, досяг успіху в цьому настільки, що допомагає зброєю як терористичним організаціям на кшталт ХАМАС або Хезболла, так і потужним у сфері мілітаризації державам на кшталт Росії. Робити ставку на зростання військово-промислового комплексу, шкодячи іншим сферам – це і є один із основних принципів економіки опору, зазначає аналітик Українського інституту майбутнього Ілля Куса.

"Вони зрозуміли, що їх обклали санкціями і єдиний шлях до виживання - це чинити опір, тобто створювати будь-які можливості, які дозволять їм обходити санкції, робити купу озброєння і сподіватися тільки на себе, розуміючи, що будь-які вразливості будуть використані їхнім противником для ослаблення. Ось ця параноїдальна політика мотивувала їх вибудувати ВПК таким, який здатний на виробництво не дуже складної технологічної зброї, але досить ефективної, щоб завдати противнику збитків", - зазначає Куса в коментарі РБК-Україна.

У зовнішній політиці Іран покладається переважно на Росію та Китай, а також ситуативно співпрацює з деякими пострадянськими державами. Якщо раніше Тегеран торгував нафтою і доходи від неї були одними з бюджетоутворюючих, то сьогодні кожен "нафтодолар" – це "наддохід" для скарбниці Ірану. При цьому лише 2022 року інфляція в Ірані досягла рекордних 50%. Іншими словами, економічна сфера більше заточена на виживання, а не розвиток.

Щоб забезпечити хоч трохи лояльності з боку народу до влади, Тегеран виділяє значні суми на субсидування бідних верств населення. Крім прямих виплат, в Ірані також забезпечують їх дешевими продуктами харчування, водою та паливом. Все це, безумовно, робиться на шкоду економіці, але повторювати Ісламську революцію, коли відстань між бідними та багатими іранцями критично скоротилася, влада країни не хоче.

Економіка диктатури

Північна Корея – найбільш ізольована від усього світу країна. І тут роль відіграли не лише санкції, а й зовнішня політика КНДР, яку за великим рахунком навіть складно назвати "зовнішньою". Небагато країн сьогодні співпрацюють із Північною Кореєю. Серед них Росія як правонаступниця Радянського Союзу, який довгий час виступав "патроном" КНДР, а також Білорусь та Китай. Останній співпрацює обережно, а піки торгівлі припадають на періодичну напругу, що виникає у відносинах КНР із США.

Штати ввели санкції проти Північної Кореї ще в 50-х роках і згодом лише посилювали їх. До 2006 року КНДР перебувала під пресом Америки, потім у Пхеньяні вирішили дати старт ядерній програмі, від чого одразу отримали санкції від ООН. За санкційний пакет, до речі, проголосувала і Росія, якій не подобалися ядерні випробування КНДР так само, як і Штатам.

Тим не менш, до 2016-17 років Північній Кореї вдавалося залучати великі інвестиції з Китаю, тому санкції не були настільки критичними. Коли Пхеньян почав з подвоєною силою розвивати свій ядерний потенціал, США посилили санкції. Сьогодні будь-яка серйозна співпраця з Північною Кореєю фактично виключена.

Декількома десятиліттями раніше, після смерті глави КНДР Кім Ір Сена в 1994 році, в Північній Кореї запрацювала нова економічна, політична і соціальна модель - сонгун, тобто "армія перш за все". Ця практика була започаткована ще Кім Ін Сеном, який вирішив відійти від "імпортного марксизму". Концепція сонгуна полягає в тому, щоб спиратися виключно на власні сили та можливості. Але подібна ідеологія не в змозі прогодувати країну, тому зовнішня торгівля все ж таки ведеться.

КНДР торгує кількома видами товарів, у тому числі наркотиками та людьми. Але один із основних напрямків – зброя. Північна Корея активно продає зброю африканським країнам, а також Ірану та Росії. Наприклад, у січні 2023 року США звинуватили КНДР у постачанні військової техніки для потреб армії РФ.

"Ми, як і раніше, стурбовані тим, що Північна Корея надаватиме подальшу підтримку військової операції Росії проти України. У нас є інформація, що Росія активно прагне отримати додаткові боєприпаси від Північної Кореї", – заявив наприкінці березня координатор зі стратегічних комунікацій Ради національної безпеки. США Джон Кірбі.

КНДР також не винайшла жодних нових способів обходу санкцій і діє за прикладом Ірану. Крім цього, Пхеньян регулярно імпортує "товари подвійного призначення". Таким чином, у Північній Кореї одержують західні технології, хай і не в достатній для них кількості, зазначає експерт агентства Defense Express Іван Киричевський.

"Західні ЗМІ артикулюють, що Північна Корея побудувала таку стійку схему поставок різних необхідних елементів для виробництва ракет, що Захід із цим нічого не може зробити, тому що в цей ланцюжок включені Китай і Білорусь. Усякі шпарини є. Виходить, що комуністична Північна Корея, яка живе за бажаннями вождя, заробляє на навіть криптовалюті. Вони не під такими пекельними санкціями, щоб вони нічого не могли дістати", – сказав Киричевський.

Північна Корея не може похвалитися таким обсягом підтримки інших військових формувань чи країн, яку надає Іран, але її співпраця з державами-ізгоями є очевидною. Політика КНДР щодо обходу санкцій у чомусь схожа на іранську модель, хіба що на це йде менше ресурсів. Крім того, у Північної Кореї досить "опортуністське" ставлення до того, що відбувається на міжнародній арені. КНДР не буде безпосередньо забезпечувати умовну Хезболлу, але не пропустить можливості приєднатися до новоутвореної коаліції країн, чия політика йде врозріз із західною.

У прикладі з КНДР санкції, безперечно, вдарили по економіці країни. Пхеньян кілька разів за весь санкційний період змушений був регулювати гіперінфляцію буквально вручну. Але навряд чи це стало проблемою для місцевого населення, яке просто не знає, що означає "жити добре".

"У випадку з Північною Кореєю та її бідною ресурсною базою, де майже всюди скелясті ґрунти та річки, історія про одне – не жили добре, нічого й починати", – додав Киричевський.

Приклад КНДР та Ірану добре ілюструє один досить сумний факт – санкції не роблять тієї дії, яка лежить у їх основі. Мета будь-якого санкційного заходу – змусити країну-ізгоя відмовитися від мілітаристської політики, яка загрожує всьому світу. Насправді ж країна-ізгой знаходить можливості обходити санкції, зводить на цій базі власну ідеологію "опору" і, що найстрашніше, переконує власне населення в тому, що вороги всюди, для боротьби з ними необхідно "затягнути пояси". І, схоже, ця модель відмінно підходить сучасній Росії.

Економіка пристосування

Санкції стосовно Росії вводили поступово, але їхній сьогоднішній пакет – це справді безпрецедентне явище. Під кінець другого року повномасштабної війни Москва фактично опинилася в ізоляції, а для Росії вона проходить болючіше, ніж для Ірану чи КНДР, оскільки РФ налагоджувала зв'язки із Заходом багато років і, треба сказати, досягла успіху в цьому питанні. Навіть сьогодні західні країни, бачачи все, що Росія робить в Україні, не можуть остаточно порвати з нею "нитки", оскільки це є надто затратним для обох сторін.

Санкції вдарили по найболючішому для Москви – нафтопромисловості та енергоресурсам. Очікувалося, що російська економіка не витримає подібного і почне "тонути", потягнувши за собою великі імперські плани Кремля щодо України. Але цього не сталося – Путін все ще має гроші на фінансування військової машини. Більше того, західні аналітики відзначають розвиток російської економіки – серед основних показників зростання ВВП.

За останні дев'ять місяців у Росії виросли оптова та роздрібна торгівлі, економісти спостерігають динаміку і у сферах промисловості з будівництвом. Все свідчить про те, що економіка РФ вийшла з рецесії та активно пристосовується до нинішніх умов. Як і у випадку КНДР з Іраном, у Москві знайшли способи обходити санкції, але обсяги контрабанди масштабніші, а промислове шпигунство ще з часів СРСР розвинене достатньою мірою.

Закуповувати такі необхідні для оборонної сфери західні мікрочіпи та інші цінні товари Росії допомагають Китай, ОАЕ, Туреччина та кілька країн ОДКБ. До речі, тільки Туреччина за 2023 рік поставила Росії продукції "подвійного призначення" на 158 мільйонів доларів, що втричі більше, ніж за 2022 рік.

Західні комплектуючі регулярно знаходять у російських ракетах, БПЛА, авіабомбах та іншому. Найчастіше їх постачає Китай. "Росіяни беруть мотори у китайців. У китайців є дрони, дуже схожі на Shahed-136. Ми зараз опинилися в такій ситуації, коли сподіватися, що десь має спрацювати цей санкційний режим, не доводиться", - зазначає Киричевський.

Ті ж Китай та Індія допомагають економіці РФ, збільшуючи імпорт російських енергоносіїв. Наприклад, у жовтні 2023 року КНР закупила 31,5% російської нафти від 100% усіх постачань. Це означає, що Москва переорієнтувалася із західного на східний ринок, сформувавши таким чином досить міцні і, можливо, не зовсім здорові в політичному плані стосунки з Китаєм.

Все це не означає, що в російській економіці стабільність та злагодженість. Сьогодні її вдається тримати у відносному балансі багато в чому за рахунок військових витрат. Війна стала основним пріоритетом для Росії і по бюджету це добре видно – у 2023 році витрати на "національну оборону" та "національну безпеку" становлять практично третину державної скарбниці. Оборонному виробництву потрібен масштабний людський ресурс, у цьому секторі з'явилася велика кількість робочих місць.

"Росіяни показують через пропаганду не тільки те, що у них тисячі "Ланцетів" на підході, а й те, що, якщо ти виконуєш свій план, молодець, тобі навіть морозиво забезпечують на роботі. Не кажучи про соцпакет, привілеї, високу зарплату і т.п. Тут історія не про те, що Росія, Північна Корея чи Іран викидають гроші. Вони створюють привілейований клас", - зазначає Киричевський.

Судячи з того, що відбувається на фронті, Росія не збирається здавати позиції, а це означає, що незабаром ситуація в РФ може виглядати так – люди, задіяні у сфері ВПК, будуть нагороджені відносно непоганим рівнем життя. Ті ж, хто мешкає в регіонах, можливо, навіть не відчують якісного погіршення, оскільки й до цього не жили в достатку. І щире здивування російських військовослужбовців від виду українських сіл є тому підтвердженням.

"У секторах, пов'язаних із ВПК, вливання йдуть. Навіть можуть відчуватися певні поліпшення. Можливо, у них навіть зараз відбувається реанімація суспільного "путінського" договору – покращення добробуту в обмін на те, що ти погоджуєшся з таким порядком речей", – додав Киричевський.

Можливо, в найближчому майбутньому Росія перетвориться на своєрідний гібрид з Ірану та Північної Кореї, де економіка "опору" поєднуватиметься з ідеологією диктатури та нав'язуванням зовнішнього ворога. Втім, нав'язування страху перед Заходом, що постійно "загрожує", триває вже не одне десятиліття.

***

Санкції, які мали одним потужним ударом збити Росію з ніг, очевидно, не подіяли. Москва пристосовується і що довше йде війна, то міцнішим буде ставати нова економічна модель РФ. Експерти стверджують, що Захід упустив той момент у 2022 році, коли можна було зробити ривок і покласти Росію "на лопатки". Санкційні заходи були хоч і безпрецедентні, але досить повільні.

Водночас, Україна, перебуваючи в умовах фактичної екзистенційної боротьби, намагається запустити свій військово-промисловий комплекс. Європа та США, безумовно, надають допомогу, але, очевидно, її недостатньо.

Росія десятиліттями готувалася до війн, акумулюючи та примножуючи свої запаси. Захід тим часом воювати не збирався, тому сьогодні кожна одиниця військової техніки на переговорних треках дається Україні важко. Росія перетворилася на ізгоя, який, швидше за все, й надалі уникатиме санкцій і перебудовуватиме свою економіку за прикладом Ірану та КНДР. Але в РФ набагато більше потужностей, ніж у ситуаційних союзників. Відповідно, цивілізованому світу необхідно вже зараз усвідомити, що санкції в їхньому сьогоднішньому вигляді не працюють так як мали працювати, і винайти інший механізм для придушення явного агресора.