Демографічний апокаліпсис в Україні: топ-5 цілей порятунку країни, яка ризикує перетворитися на Монголію

Сайт ТСН.ua публікує другу частину інтерв’ю з Олександром Гладуном, заступником директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

У перший частині ми розповіли про підготовку Стратегії демографічного розвитку України на період до 2040 року. Нагадаємо, що цей документ розрахований на 16 років та має покращити демографічну ситуацію в Україні. Науковець розповів про цілі, які закладені у стратегії, та хто буде фінансувати її виконання.

П’ять цілей, щоб зупинити кризу

– Чи поставлені, якісь реальні цілі, щоб змінити ці негативні тенденції, що шкодять демографії?

– Так, в стратегії визначені завдання та цілі для зміни ситуації.

Перша ціль – це створення умов для підвищення народжуваності та підтримка сімей. Для цього передбачається чималий перелік заходів. Створення середовища дружнього для сімей з дітьми, підвищення економічної самодостатності родин, створення сприятливих умов для поєднання батьківства з професійною занятістю, забезпечення комплексної підтримки, яка передбачатиме як фінансові інструменти, так і різні форми соціального супроводу, підтримки сімей із дітьми до досягнення ними повноліття. Всі ці заходи та напрями у стратегії прописані.

Друга ціль – зниження передчасної смертності. Є завдання мінімізувати вплив поведінкових факторів смертності населення, сприяти поширенню навичок до самозбережувальної поведінки – правильне харчування, медичні огляди, реагування на сигнали повітряної тривоги. Посилення превенції інвалідизації, заходи з профілактики хвороб системи кровообігу, травмування на виробництві, усунення зовнішніх факторів ризику смертності.

Також розглядається питання доступності та якості медичної допомоги, що передбачає адаптацію мережі закладів охорони медичного здоров’я до конкретних потреб населення і з урахуванням його розселенням. Адаптація соціальної та медичної сфери до суттєвого зростання кількості осіб з інвалідністю. Все це – жахливі наслідки війни, які вже зараз гостро відчуваються.

Також заплановане сприяння збереженню якості життя в період хвороби та лікування, щоб людина не втрачала свої доходи на лікування.

Третя ціль – забезпечення міграційного приросту населення. Мається на увазі повернення вимушених мігрантів, які поїхали з України у наслідок повномасштабної війни та тих, хто виїхав з країни до її початку. Це дуже важка ціль. І я не знаю, як вона буде реалізовуватися, багато буде залежати від тривалості війни.

Один із напрямів – залучення до України закордонних українців, зокрема, і з української діаспори. Також можливе вибіркове залучення мігрантів з інших країн. Але це дуже дискусійне питання. Та тим не менш, воно включене у стратегію для обговорення.

Четверта ціль – забезпечення оптимального розміщення населення на території України. Це стосується ВПО, сприяння їх поверненню у попереднє місце проживання або інтеграція у місцеві територіальні громади, де вони проживають. Потрібно, щоб люди не лише отримували допомогу від держави, а й працювали на неї. Хоча частина ВПО вже знайшли роботу, але не всі офіційно зареєструвалися, тому у загальний облік не потрапляють.

– Чи є загроза, що деякі регіони України перетворяться на пустку, як безлюдна Монголія?

– У розрізі розміщення населення, потрібно буде вирішувати проблему розвитку територій, які розташовані на кордоні з РФ. А саме – чи варто там будувати якісь промислові підприємства чи розвивати лише сільське господарство. На жаль, ми не знаємо, як поведеться країна-агресор за рік, два, десять років після нашої перемоги. Адже навіть після того, як ми вийдемо на кордони 1991 року, вони, скоріш за все, будуть обстрілювати нашу територію.

П’ята ціль – адаптація соціуму до демографічного старіння та формування умов для активного довголіття. Сюди входить підтримка здоров’я і створення відповідних умов, щоб особи похилого віку могли займатися трудовою діяльністю або вести активний спосіб життя. Умовно кажучи, щоб людина поважного віку не залишалася сама і не доживала віку у самотності.

Також до цілей входять наскрізні передумови подолання негативних демографічних тенденцій завдяки розвитку можливостей для забезпечення підвищення якості життя: безпечне соціальне та екологічне середовище, розвиток інструментів для забезпечення громадян власним та індивідуальним житлом, створення можливостей для економічної самостійності і підвищення рівня добробуту громадян, доступність та якість громадської інфраструктури, дружнього для людини середовища, забезпечення соціальної згуртованості українського суспільства.

Фінансування стратегії

– Хто буде фінансувати усі ці цілі?

– Планується складати конкретні плани заходів по виконанню стратегії на два роки, а також буде проводитися моніторинг її реалізації. Це потребуватиме координації діяльності усіх органів влади на усіх рівнях – державного, регіонального, місцевого, районного та територіальних громад.

Фінансування виконання стратегії буде здійснюватися за рахунок державного або місцевих бюджетів.

– А чи є якісь конкретні цифри у стратегії?

– В стратегії вказані певні індикатори та показники, але їх замало, бо треба більш детально розробити систему моніторингу.

Наш інститут вважає, що поки триває війна, то ці показники та індикатори немає сенсу прописувати, тому що ми не можемо наразі реально оцінити демографічну ситуацію, бо не маємо точних показників. Ми не знаємо, які саме цифри отримаємо після закінчення війни.

Числові значення можна додавати поступово, вже після того, як буде нормально налагоджена система обліку демографічних подій, тоді це можна буде робити і по цих показниках, до речі, контролювати виконання усіх планів стратегії. Але вже зараз цю роботу можна розпочинати. Принаймні місцеві та державні органи влади можуть складати свої плани.

Можливо, вони будуть трохи абстрактними, але дуже важливо, що саме б вони хотіли зробити, що потрібно першочергово виконати, у якому обсязі, звичайно, за умови, що війна закінчилася.

Тобто продумувати все можна вже зараз, щоб потім, коли закінчиться війна, ми не стояли лише на старті. Ми повинні стартувати трохи раніше та проробляти різні сценарії, прораховувати можливості та доцільність цих заходів. Щоб у потрібний час бути не на старті, а хоча б рухалися на початку цієї дистанції. Інакше, знову втратимо декілька років лише на обговорення стратегії.

– Тобто це Україна з "чистого аркуша", образно кажучи?

– Образно так, але вплив минулого на цей "чистий аркуш" дуже великий, важкий та негативний.

Щодо стратегії є різні думки, ми намагаємося спрогнозувати – реально її виконати чи ні. Думаю, що при максимальних зусиллях, так, реально. Зараз стратегію будуть дивитися у міністерствах та відомствах. У них буде свій погляд на неї. Бо ми робили свої пропозиції з наукової точки зору, а у міністерствах будуть дивитися з практичної. Мають визначитися: як їм все це реалізовувати, які ресурси для цього необхідні, чи зможуть вони це зробити і як саме.

Подвійне громадянство та трудові мігранти

– Чи передбачено у стратегії питання про подвійне громадянство, для українських дітей, які народилися через війну за кордоном? Про це говорив на підсумковій конференції президент Зеленський.

– У стратегії записано: розглянути можливість подвійного громадянства. Але при обговорені цього питання були численні дискусії, одностайності не було. Сумнівно, що подвійне громадянство посприяє підвищенню народжуваності. Можливо, у мене досить консервативний погляд та дещо україно-центристський, але гадаю, ми маємо шукати інші варіанти, аби підвищити рівень народжуваності та сприяти покращенню демографічної ситуації, бо усі ці зовнішні чинники вони дуже дискусійні.

Особисто я є противником подвійного громадянства. Є така думка: якщо дозволити подвійне громадянство, то люди з діаспори почнуть повертатися до України. Я у це не вірю. У нас є потужна діаспора у Канаді та США, але там це вже третє та й навіть четверте покоління українців, прабатьки яких виїхали на початку чи в середині двадцятого століття.

По крові вони можливо українці, а чи ментально вони є українцями? Чи вони знають, що зараз реально відбувається в Україні, як вони на це впливають? І дуже важливо, які права будуть мати люди з подвійним громадянством, чи будуть вони обирати президента? Тобто вони будуть жити у Канаді, а для нас обирати президента? Це не дуже логічно. А служба в армії? Як ви його з Канади залучите до армії? Дуже багато питань.

Також є думка, що за рахунок подвійного громадянства ми можемо залучити до України робочу силу. Гадаю, для того, щоб залучити робочу силу на наш ринок праці, можна використовувати інші методи, наприклад, набирати людей вахтовим методом і лише на певний період. Тому що, якщо ми залучимо багато мігрантів, це призведе до сильної етнічної, соціальної та релігійної зміни структури населення, що може призвести до напруження у середині країни. Тому з цим потрібно бути досить обережними.

Хоча опоненти кажуть, мовляв, з кожною країною буде підписуватися окремий договір під відповідні гарантії. Але я знаю одне, у житті важливий перший крок, якщо він буде зроблений, то після цього процес буде все менше і менше контрольований.

Допомога безплідним та зникнення дитбудинків

– А як саме планується підвищити народжуваність в Україні? Нещодавно зявлялася інформація, що українцям будуть фінансово допомагати у боротьбі з безпліддям, а також спрощувати процедуру усиновлення дітей-сиріт. Чи йдеться про це у стратегії?

– Про боротьбу з безпліддям прописано у стратегії. Наші фахівці, які займаються питаннями народжуваності зазначають, що досить високий відсоток дітей в Україні народжується саме завдяки репродуктивним технологіям.

Цей напрямок пропагує та підтримує Міністерство охорони здоров’я. Звичайно, що ці послуги не з дешевих, тому питання – хто це все буде фінансувати. Цю тему активно обговорюють і гадаю, що програму з репродуктивного здоров’я буде запроваджено. А більш детально ця тема буде прописана у програмі реалізації Стратегії.

Тема сексуального здоров’я, до речі, теж пов’язана з безпліддям. Я не знаю, чи про це з дітьми зараз розмовляють у школі, але гадаю, що старшокласники, яким по 17-18 років знаються на цьому не гірше від батьків. Але як з ними говорити про це в школі – це питання до Міносвіти, а тема репродуктивної медицини – питання МОЗ, але ці теми пов’язані між собою, бо якщо ти стежиш за своїм сексуальним здоров’ям, знаєш до чого це може призвести, то, можливо, тоді і репродуктивних технологій потрібно буде менше.

Але у нас безпліддя є проблемним не лише через те, що жінки безплідні, а й частина чоловіків мають з цим проблеми. Їм просто незручно про це говорити, обстежуватися вони не хочуть, кажучи, що проблема саме в жінці. Якби там не було, але якщо такі пари звертаються по допомогу до лікаря і налаштовані народити дитину, то держава має їх всіляко підтримувати.

Стосовно спрощення умов з усиновлення дітей, то є одна з вимог ЄС про те, щоб в Україні закривати дитячі будинки. Планується удосконалювати процедуру усиновлення, сприяти йому. Окрім того, будуть активніше створюватися дитячі будинки сімейного типу, коли родина бере до себе багато дітей і виховує їх вже у зовсім іншому середовищі. Думаю, ця тенденція буде продовжуватися і її кінцева мета, щоб дитячих будинків у їхньому теперішньому вигляді зовсім не було.

Раніше сайт ТСН.ua розповідав про дефіцит чоловіків через мобілізацію: як змінився ринок праці України і який шанс з'явився у жінок 45+.