Помер Степан Хмара - дисидент і Герой України

РБК-Україна (проект Styler) розповідає, що українцям варто знати про цю видатну постать.

При підготовці матеріалу було використано такі джерела: сторінка Степана Хмари у Facebook, Wikipedia.

Що відомо про смерть Героя України

Про смерть Степана Хмари повідомила його дружина Роксолана.

"Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все", - написала вона у Facebook.

Жінка додала, що його рідні та близькі "робили все, що могли та навіть більше".

"Ми так хотіли, щоб він був з нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86. Його голубі очі вже не були такими чисто голубими, але все ж бездонними. Він так любив Україну і українців. Він рвав свою душу і серце за неї", - наголосила дружина дисидента.

Варто зазначити, що останнім часом Хмара тяжко хворів і проходив лікування як в Україні, так і за кордоном.

Водночас сам чоловік налаштований був по-бойовому. Ще 15 лютого він писав у своєму Facebook, що перебуває в лікарні, інтенсивно лікується і думає прожити ще немало.

Життя й досягнення Степана Хмари

Степан Ількович Хмара народився 12 жовтня 1937 у селі Боб'ятин Львівської області. Вищу освіту здобув у 1964 році, закінчивши Львівський державний медичний інститут, де навчався на лікаря-стоматолога.

Працюючи за фахом у смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області чоловік брав активну участь у дисидентському русі - розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу, вперше в Україні переклав працю Сахарова "Роздуми про мир, інтелектуальну свободу та прогрес", підпільно видавав "Український вісник" тощо.

У 1975 році Хмару вперше спробували арештувати, але тоді справу закрили через відсутність доказів.

Однак у 1980 році його таки арештували та засудили до 7 років позбавлення волі та 5 років заслання за статтею "антирадянська агітація та пропаганда".

Вийшовши на волю у 1987 році він активно долучився до відтворення української Гельсінкської групи, був учасником руху легалізації Української греко-католицької церкви та національного руху.

Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної Ради України. Того ж року він разом із Левом Лук'яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію.

Восени 1990 року долучився до Революції на граніті - голодував разом зі студентами на Майдані в Києві.

Тричі обирався народним депутатом Верховної Ради України І, ІІ та IV скликань. З грудня 2001 року був заступником голови партії "Батьківщина", з якої вийшов навесні 2005 році через конфлікт щодо політики партії у парламенті.

У 2006 році Степану Хмарі було присвоєно звання Героя України із врученням Ордена Держави "За визначні особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії".

Був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, підтримував моральний дух українців після початку війни та повномасштабного вторгнення РФ.

Нагадаємо, раніше ми розповідали, чому в СРСР ненавиділи Василя Стуса.