Придністров’я звернулося до Путіна: просять захистити від Молдови, але про приєднання до Росії не згадали

Звернення ухвалили на з'їзді так званих депутатів невизнаного Придністров'я в середу, 28 лютого. Щоправда, як саме Москву просять захистити від економічного тиску Кишинева, в Тирасполі не уточнюють. Пише ТСН. 

Від 1 січня 2024 року за новим Митним кодексом Молдови всі компанії, зокрема і придністровські, мають сплачувати мита на ввезення та вивезення товарів на загальних підставах, а отримувати дозвільні документи на експортно-імпортні операції лише в Агентстві держпослуг Молдови. Тобто бізнес Придністров’я має перейти в юридичне поле Кишинева, щоб мати змогу вільно торгувати. В Молдові це називають черговим кроком до реінтеграції регіону, а у Придністров’ї – економічною війною.

Щоправда, за тиждень до цього з’їзду так званих депутатів ПМР з’являлася інформація, що вони мають намір звернутися до Путіна з проханням включити Придністров’я до складу Росії. А кремлівський "фюрер" начебто мав схвалити це звернення вже наступного дня, в четвер, 29 лютого, під час свого щорічного звернення до Федеральних зборів. Проте, як бачимо, цього не сталося.

Чому невизнане Придністров’я вирішило не йти найбільш ескалаційним шляхом? Як може відреагувати Росія? Та чому навіть у НАТО забили на сполох? ТСН.ua коротко розкаже в цьому тексті.

За день до щорічного звернення кремлівського "фюрера" Путіна до Федеральних зборів, яке він зазвичай використовує для залякування світу ядерною війною, в середу, 28 лютого, депутати всіх рівнів невизнаного Придністров’я (проросійського анклаву, затиснутого між Молдовою та Україною) зібралися на перший за 18 років великий з’їзд. Чому він привернув неабияку увагу Кишинева, Києва й навіть НАТО?

По-перше, за тиждень до цих великих зборів "опозиційний" політик невизнаного регіону Геннадій Чорба, посилаючись на свої джерела, заявив, що 28 лютого за підсумками з’їзду Тирасполь попросить Путіна включити Придністров’я до складу Росії.

По-друге, останній такий з’їзд депутатів відбувся 2006 року, де ухвалили рішення організувати референдум, на якому переважна більшість жителів Придністров’я начебто підтримала приєднання до Росії.

По-третє, коментуючи ці чутки, молдовські експерти підкреслювали схожість із тим, як відбувалося незаконне включення чотирьох українських областей до російської конституції, мовляв, із Придністров’ям Путін може зробити те саме.

"Спочатку датою цього з’їзду (так званих депутатів невизнаного Придністров’я – ред.) було призначено 29 лютого. Але щойно в Москві було оголошено, що цього дня Путін виступатиме зі зверненням до Федеральних зборів, різко дата була перенесена на 28 лютого. Тобто ці дві події взаємопов’язані. За моєю інформацією, першочерговий план був спущений з Кремля, з Москви на ухвалення рішення. І за цим планом депутати всіх рівнів мали звернутися до Путіна з проханням ухвалити рішення про прийняття Придністров’я до складу РФ", – говорив у коментарі DW Геннадій Чорба.

Проте ще тиждень тому Бюро реінтеграції Молдови відкинуло ці чутки, наголосивши, що за наявною в Кишиневі інформацією, немає підстав вважати, що ситуація в регіоні може погіршитися. Українська розвідка також спростувала інформацію про начебто наміри регіону звернутися до Путіна з проханням приєднати Придністров’я до Росії.

"Поширення інформації про нібито такі наміри має всі ознаки свідомої дезінформаційної кампанії з метою дестабілізації ситуації в регіоні", – зазначили в ГУР Міноборони України.

Відреагував навіть заступник генсека НАТО Мірча Джоане, який має шанси перемогти на президентських виборах у Румунії вже наприкінці цього року, заявивши, що в Альянсі скептично ставляться до можливості Росії анексувати Придністровський регіон Молдови, але реагуватимуть на будь-які спроби Москви з дестабілізації. Президент України Володимир Зеленський на пресконференції в неділю, 25 лютого, також відкинув чутки, що невизнане Придністров’я попроситься до складу РФ.

"Я не впевнений, що на наступному тижні придністровці, чи хто там збирається, на це підуть. Я не впевнений у цьому з тієї інформації, яка є у мене. У нас війна йде. Це – перше. Ми воюємо з РФ. Це – друге. Молдова до нас з будь-якими подібними запитами (про військову допомогу – ред.) не зверталася. Це – третє", – зазначив Зеленський.

На відміну від України Молдова, включно з її регіоном Придністров’я, не має спільного кордону з Росією. Сили оборони України зруйнували плани Путіна захопити Одеську область і пробити коридор до окупованого Росією ж Придністров’я з подальшою окупацією Молдови. За інформацією американського Інституту вивчення війни, угруповання російських військ, яке наразі зосереджене в невизнаному Придністров'ї, не становить військової загрози для України.

Але це не означає, що у Кремлі поховали цю ідею. За словами головкома армії Бельгії Мішеля Гофмана, наступними цілями Москви можуть стати саме Молдова та країни Балтії. До того ж в окупованому Придністров’ї досі дислокується оперативна група російських військ (ОГРВ) чисельністю близько 1000 осіб – спадкоємиця радянської 14-ї армії – та 500 російських "миротворців", які, за версією Кремля, просто охороняють склад із понад 20 тис. тонн боєприпасів у селі Кобасна за 2 км від кордону з Україною.

За словами заступника виконавчого директора Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергія Герасимчука, на з'їзді у Придністров'ї в середу, 28 лютого, не сталося нічого нового. Експерт також нагадує про так званий референдум 2006 року, коли Тирасполь звертався до Москви з проханням про включення до складу РФ.

"Так само 2005 року, коли Україна відмовилася визнавати так звані придністровські митні штампи, Тирасполь уже волав про блокаду. Нині до Росії знову звернулися "по захист". Але навіть закликати "путін, ввєді войска" не випало, адже російські війська й без того вже там. З негативів – Росія все ж може натиснути на Молдову економічно, але вона й без Придністров’я це робить. Хіба що на з'їзд придністровців зможуть відреагувати в Гагаузії, яка має проросійські погляди й напружені відносини з Кишиневом. Проте чи варто було заради цього скликати шабаш сепаратистів усіх рівнів у Придністров'ї, – незрозуміло", – прокоментував ТСН.ua Сергій Герасимчук.

Раніше ТСН.ua вже писав, що від грудня 2022 року Молдова не купує газ у "Газпрому" як технічно й комерційно інтегрована в європейську енергетичну мережу. Проте російський газ отримує Молдовська ДРЕС у Придністров’ї, де Молдова купує електроенергію, що у Кремлі зараховують до міфічного боргу Кишинева перед "Газпромом" за начебто спожитий газ. Крім того, в грудні на дійсно історичному саміті в Брюсселі ЄС відкрив для України та Молдови офіційні переговори про вступ.

Президентка Асоціації експертів з безпеки та глобальних питань (ESGA, Румунія) Анжела Грамада нагадує: щойно у когось із Кишинева виникала "спокуса" просунутися в питанні європейської інтеграції, енергетичної та економічної незалежності чи врегулювання конфлікту, одразу ж здійснювався тиск. Тому звернення так званих депутатів невизнаного Придністров’я до Росії в середу, 28 лютого, є проявом лояльності невизнаного режиму з Тирасполя до Москви. Вони не можуть воювати проти України, бо одразу втратять усі свої економічні можливості, але й не проявляти лояльності до Кремля для них теж не вихід.

"Ротації військових у сепаратистській республіці шляхом залучення солдатів ззовні (з Росії – ред.) не проводили давно. Економічно сепаратистський регіон залежить від Молдови та ЄС. Україна вжила заходів з охорони кордону. Кишиневу більше не потрібна Москва для переговорів з Тирасполем. За цих умов надто мало варіантів продемонструвати лояльність в обмін на заохочення до збереження незаконного режиму: пропаганда серед мешканців регіону, звинувачення на адресу Кишинева та публічні звернення до Москви. Всі чекали на звернення про приєднання до Росії. Проте ми бачимо лише рудиментарну форму звинувачень на адресу Кишинева про економічну блокаду та заклик до міжнародних організацій втрутитися з гуманітарною допомогою", – коментує ТСН.ua Анжела Грамада.

Тож, за словами експертки, мети так чи інакше досягнуто: невизнаний режим у Тирасполі не можна звинуватити в нелояльності до Москви, бездіяльності та бажанні знайти порозуміння з Кишиневом без допомоги Москви.