Привид корейського сценарію: навіть за нього ще доведеться поборотись. Чи є в нас альтернатива?

Причини і передумови корейського сценарію

Насправді ми не наближаємося до корейського сценарію. Навіть за цей сценарій ще доведеться поборотись. путін вкусив смак успіхів. Він став багато виходити на публіку, виглядає впевненим в собі. Зовсім не той путін, який був опущеним в 22 році і уникав публічності. І в нього багато причин для піднесеного духу.

1. «Колективний Захід» виглядає зовсім не колективно. Ще гірше, що ця колективність на третій рік війни стала ще більш неспроможною. Криза в США показує путіну, що країна номер 1 може бути неспроможною протистояти йому. путін дивиться факти, а не слова. І факт такий: Захід неспроможний забезпечити Україну достатнім рівнем озброєння для протистояння йому.

2. Санкції смішать Іскандери. Продовження історії про неспроможність – це санкції. Всі ці безкінечні пакети виявились димовою завісою, за якою російське зерно спокійно їхало в ЄС, а американці попросили нас не атакувати НПЗ, щоб ціна не росла.

3. Захід боїться. путін завжди чує страх. Це професійна риса кгбіста. Але тут йому не треба чути страх – бо цей страх йому відверто показують, коли заявляють, що нічого на територію країн НАТО не падало, а 39 секунд – то таке, все ясно, що вона летіла бомбити українців. Як можна збити ракету, яка летить вбивати невинних українців? Ні-ні.

Це ще не все. За роки росія не стала ізгоєм на Заході. На телебаченні і у фільмах продовжують говорити про велику російську культуру і народ. Формується логіка про поганого путіна, але нам треба всім дружити. Ні, це не нова холодна війна. Ніхто не опустив залізну завісу. Хоча тут є доля і нашого інформаційного провалу. Інформаційний фронт, з якого любили посміятись, ми програємо.

Але разом з цим путін не ідіот, і розуміє, що рано чи пізно бардак в США закінчиться, західна промисловість запрацює, і Україна, яка в тяжких умовах не здається, за цих обставин буде приносити йому ще більше втрат. Тим більше, не спроста російські воєнкори істерять щодо наших фортифікацій. Він не рахується з людськими життями, але втрати, які він несе не можуть не хвилювати його, з точку зору майбутніх перспектив і впливу на рф. Він чудово розуміє, що збереження навіть того, що він вже віджав – робить його переможцем. Але спробує ще віджати побільше. Корейський сценарій для путіна є переможним. Тому він не відмовиться від нього.

У нас свої передумови, які наближають нас до Корейського сценарію.

1. Патова ситуація на фронті. Звісно, зараз дуже тяжкі часи. Виживаємо виключно на дронах і власному виробництві снарядів, яке таки існує, хоч і не масштабне. Тим не менше, навіть отримання всього, що ми б мали не може дати нам якоїсь супер переваги на фронті. Війна дронів і точного озброєння – не дає жодній із сторін можливості розбити ворога. Фортифікації і мінування з обох боків стали серйозними стримуючими факторами, щоб не мати ілюзій швидкої і легкої перемоги.

2. Українці все менше вірять в перемогу, і головне, все менше хочуть воювати. Мобілізація йде дуже важко, а публічна боротьба з нею починає набирати обертів. І це не російські іпсо. Втома від війни дається взнаки. Однак, справжня причина цієї втоми у відсутності потужних мотиваційних кампаній. В той час як негатив ллється рікою, дуже мало мотивації і позитиву. Країна, яка в 22 році вистояла завдяки своєму духу, зараз впадає в депресію.

3. Корупційні скандали ростуть як гриби. Декларування дало поштовх для нових скандалів. І це тільки початок. Добре, звісно, що ми багато дізнаємося. Але разом з цим знищується довіра до влади. І очікувати, що перемогу можна досягнути з жадібними корумпованими чиновниками – ніхто не буде. Чим більше скандалів, тим менша підтримка влади, і тим менша можливість щось реалізувати.

Тому привид корейського сценарію починає блукати нашими просторами. І опитування тут на каналі це підтверджує.

Реалізація корейського сценарію

Ініціатива сьогодні у путіна по всіх фронтах, тому корейський сценарій може стати реальним тільки після краху його планів. Станом на зараз в нього є розвилка з двох підходів.

1.Продовжити повзучу окупацію, яка триває вже. Колосальні втрати за останні півроку, а вони дійсно найбільші з початку вторгнення, особливо в техніці, все таки приносять якісь плоди. Так просування мізерне, але воно є. Авдіївка коштувала дорого, але взята. Свого часу я писав про нову м’ясну стратегію путіна, і він явно думає про її реалізацію.

Однак, не тільки умовні успіхи на фронті схиляють путіна на користь цього підходу. По-перше, походу російський генштаб дійсно вірить, що наші ЗСУ на межі. І скоро станеться ось-ось таке омріяне «обрушение фронта». Такі їх міркування мають свої аргументи: проблеми з мобілізацією у нас, проблеми із забезпеченням снарядами, проблеми із американською допомогою, внутрішні політичні проблеми... Тому логіка їх дій полягає в тому, що продовжити тримати темп своїх м’ясних штурмів, скільки можливо. Єдиний недолік цього підходу в тому, що він не дасть можливості реалізувати другий.

2.Новий великий наступ на умовний Харків. Хоча путін і його м'ясні генерали ніколи не відчувають меж своїх можливостей, закони фізики таки їх в цьому обмежують. Тому тягнути постійні штурми і готувати 200 к на новий наступ - явно не по силам. Тут або-або.

Другий підхід має свої переваги. По-перше, масштабний новий наступ є великим доказом того, що путін перемагає, і що вся стратегія Заходу по допомозі Україні провалилась. Це особливо сильний аргумент напередодні американських виборів. І не тільки американських, бо це найбільший рік виборів в історії. По-друге, захопити велике місто, «першу столицю» – це про військовий успіх і реабілітація за ганебний провал вторгнення. А путін емоційна тварина, хоч і з холодним розрахунком, поквитатись для нього важливо, як і для його стада. По-третє, наступ на Харків відсуває можливість бомбити Белгород з РСЗО.

Останні сигнали вказують на те, що окупанти визначаються на користь першого підходу. На фронті пішов вхід російський оперативний резерв і все частіше попадаються окупанти з незавершеною підготовкою. Втім, ще рано судити.

Незалежно від того, який підхід вибере путін, станом на листопад-грудень його військові сили будуть виснажені і змушені перейти в оборону. Я поки не бачу перспектив для великих успіхів його кампанії, можливо ще кілька «Авдіївок», більше навряд чи. Якщо не станеться чогось екстрапровального з нашого боку. Але результатом цієї кампанії буде те, що і ми будемо надзвичайні виснажені. І дуже сумнівно, щоб якась зі сторін отримала можливість накопити сили для нового потужного контрнаступу.

Саме так десь і наступив цей сценарій в Кореї. Після колосальних втрат з обох, і безкінечних контрнаступів, в результаті яких тільки Сеул 4 рази переходив з рук в руки, війна втратила смисл з точки зору продовження. Був правда важливий фактор – смерть Сталіна, але останній рік війни особливих змін по лінії фронту майже не було. Всі виснажились, переможця не було, переводити ескалацію на рівень ядерної війни ніхто не хотів. З обох сторін за різними даними було втрачено від 2 до 4 млн людей, включно з цивільним населенням.

Важлива деталь, мирний договір по сьогоднішній день не підписаний, а перемир’я від імені Південної Кореї ніхто не підписав, від сил ООН підписав генерал Марк Вейн Кларк. Дуже схожа перспектива для нас, коли навряд чи якийсь політик дозволить собі підписати перемир’я з путіним.

Далі про шанси і можливості уникнути корейського сценарію. Хоча вони вже виглядають фантастичними.

Нарешті, поговоримо про переможний сценарій

Будь-який переможний сценарій мусить включати наступні компоненти, при чому всі, а не хоча б один:

1.Високий бойовий дух. Всі, хто займався бойовими мистецтвами знає, що поразка починається в голові. Як тільки боєць починає допускати, що він програє – він програє. Відбувається падіння мотивації, падіння фізичних сил, і панує страх. Саме це з нами зараз відбувається. Чи можна підняти бойовий дух? Так. Для цього треба принципово змінити інформаційну політику.

2.Мобілізація додаткових 200 тисяч військових. Це моя оцінка, і я думаю цього досить, щоб зупинити орків на рік-два. Мобілізація саме для оборони, а не для нових великих наступів з нашого боку.

3.Стабільна західна допомога. Отримання нарешті всієї необхідної зброї без затримок і політичних ігор.

4.Санкції, реально ефективні санкції. Щодня вспливає безліч інформації, як путін обходить санкції. Давно вже пора ввести вторинні санкції на китайські та індійські компанії, які працюють на Заході, за отримання не конкурентної переваги у вигляді санкційної російської нафти.

Якщо будуть наявні ці чотири компоненти, то переможний сценарій виглядатиме наступним чином. Ми відбиваємо нові великі наступи, завдаючи колосальних втрат російській армії. Після цього ми не переходимо в свій великий контрнаступ, а продовжуємо вибивати орків на лінії зіткнення, без великих проривів фронту. Ціль продовжувати завдавати втрати, навіть якщо вони перестають атакувати, але не нести значних втрат самим. Паралельно з цим, опустити разом з Заходом реальну «залізну завісу». Ізоляція путіна має стати тотальною. Хоче путін робити Північну Корею – ок, але тоді нехай і живуть як в Північній Кореї.

За цих обставин через 2-3 роки в рф наступить крах, оскільки перенапруга від військових дій і колосальних санкцій зруйнує економіку. путін старий і без наступника, це будуть додаткові фактори внутрішніх трансформацій рф. Я не вірю в те, що він знайде наступника, оскільки вся збудована ним система залежить тільки від нього одного.

рф впадає у внутрішню кризу, з якої не можливо вийти без зовнішньої допомоги Заходу. Розпочинаються мирні переговори, за якими вони виходять з України, засуджують злочини путіна, платять репарації. За це з них знімають санкції і знову пускають за міжнародний стіл.

Всі інші сценарії, на жаль, ще більше фантастичні.

Автор: Віктор Андрусів, кандидат політичних наук, військовослужбовець ЗСУ

Підтримуємо збір (https://t.me/victor_andrusiv/1681)