Наступ Путіна на Харків: за яких умов це можливо і де взяти "Залізний купол" для захисту

Харків продовжує потерпати від ракетних обстрілів росіян. По місту завдають регулярні удари дронами, ракетами та керованими бомбами – ворог нищить критичну інфраструктуру та руйнує будинки харків’ян.

Навіщо Путін так затято взявся за Харків і чи варто очікувати наступ агресора на місто, з’ясовував сайт ТСН.ua.

Військові експерти наголошують, що широкомасштабна війна Росії проти України продовжується, тому від ворога слід очікувати будь-чого. На жаль, повітряні засоби противника дозволяють йому наносити удари практично по всій території України, в тому числі, і по Харкову.

Чому Путін взявся за Харків

За словами військового експерта Ігоря Романенка, Харків – це місто, яке не підкорилося Путіну і яке він вважав сакральним та російськомовним.

"Путін покладав на нього великі надії, сподівався просунути до нього "руській мир" через тодішнє керівництво першої столиці України. Але це йому не вдалося ні у 2014, ні у 2022 роках. Хоча кошти на це були потрачені величезні. А на початку війни оборонці Харкова дали росіянам відсіч та зірвали усі плани диктатора. Тому у Путіна є "зуб" на Харків. Але наша біда у тому, що відстань до кордону з Росією маленька – 35 кілометрів. Тому місто потерпає від постійних обстрілів ворога. І не лише від ракет, а й дронів. На жаль, їх у РФ достатньо, щоб завдавати ударів", - розповідає сайту ТСН.ua Ігор Романенко, військовий експерт, генерал-лейтенант у відставці, заступник начальника Генерального штабу (2006-2010 рр).

Вогневий вал та "м’ясні штурми"

Експерт додає, що за роки широкомасштабної війни Путін не забував про Харків. Удари по місту наносилися постійно і чим далі, тим вони стають потужнішими.

"Ворог отримав руйнівний досвід по захопленню невеликих міст – Бахмут, Соледар, Авдіївка. Агресор застосовує для цього стратегію "вогневого валу", тобто дуже велику кількість озброєння. А методика захоплення зводиться до того, щоб атакувати з повітря – ракетами, керованими авіаційними бомбами (КАБ), артилерією. Ціль – знищувати усі наявні захисні оборонні споруди ЗСУ, а потім розпочинати "м’ясні штурми" для захоплення території. Росіяни досконало відточили цю практику і мають усі можливості для її застосування – людей в Росії багато", - розповідає Ігор Романенко.

Чи буде наступ Путіна на Харків?

Експерт додає, що такий руйнівний підхід ведення війни надихає Путіна. Він його намагається застосувати до будь-якого українського міста.

"Але такий метод росіяни навряд чи зможуть застосувати у випадку наступу на Київ. Для цього ворогу потрібен величезний ресурс, якого у Путіна на даний момент немає. А от щодо наступу на Харків, то для цього потрібне військо у 150 тисяч живої сили, плюс відповідне озброєння. Тоді можна розпочинати наступ на Харків. Але й таких сил на поточний час у окупантів немає", - зауважує Ігор Романенко.

Експерт додає, що зараз Путін та його генерали знаходяться у режимі вичікування.

"Російський диктатор, ще до кінця не визначився, чи зможе він "проковтнути" Харків. Гадаю, він визначиться десь до кінця квітня. Тут все просто – важливий потенціал сторін. Росіяни знають власні можливості на поточний час, а тому намагаються зрозуміти, що буде з потенціалом ЗСУ, а саме: наскільки швидко наші союзники можуть перейти від слів до реальних справ щодо військової допомоги Україні. Поки зрушення є лише по боєприпасам, а от для здійснення ефективного наступу чи оборони у нас замало сил", - зауважує Ігор Романенко.

Путін у режимі очікування та "священна війна"

Саме це, за словами експерта, зупиняє Путіна та його генералів, які займаються плануванням військових операцій. Адже підготовка до наступу займає не один місяць. Тому росіяни вирішують, як їм діяти.

"Якщо формувати цілі по захопленню такого міста як Харків, то окупантам потрібно думати, де і як зібрати необхідні сили та засоби для наступу. Для цього ворогу, скоріш за все, потрібно буде формувати завдання з часткової, а можливо, і повної мобілізації", - зауважує експерт.

Він додає, що Путін з усіх сил намагається підбурити своє суспільство до ведення затяжної війни та хоче віднайти хоч якийсь мотив, щоб виправдати те, що сам розпочав. У Москві навіть заявили, що вони ведуть не СВО (спеціальну військову операцію), а вже "священну війну".

"Гадаю, що об’єктивно ворог не зможе одночасно вести активні військові дії на сході та півдні України і при цьому ще й наступати на Харків. Для такого наступу йому потрібен чималий ресурс, якого у Путіна немає. Але у нього є можливість наносити постійні ракетні удари по місту, що він і робить. На жаль, близькість до кордону дозволяє ворогу наносити удари артилерійськими засобами, ракетами С-300 та С-400, а також скидати КАБи. Запускати їх по Харкову ворог може безкарно і робить це саме зі своєї території, адже дальність застосування КАБів – 70-80 кілометрів. Для цього російські літаки піднімають високо у повітря, здійснюють пуски та підступно атакують бомбами місто", - розповідає Ігор Романенко.

Як та чим треба посилювати ППО навколо Харкова

Військовий експерт наголошує, що нам потрібно посилювати засоби ППО навколо Харкова, а ще бити по засобам, які застосовує ворог, у тому числі по ворожих аеродромах. Романенко переконаний, що для цього нам потрібні далекобійні зенітно-ракетні комплекси, передусім, щоб збивати літаки, які з території Росії запускають КАБи по Харкову.

На питання скільки треба додаткових систем ППО, щоб захистити Харків, військовий експерт зазначає, що це десятки комплексів.

"Ми маємо формувати багатоярусну по висоті і дальності систему ППО навколо Харкова. Вона має бути універсальною та дуже гнучкою, працювати у радіусі малої дії, середніх та великих висот. Потрібно багато зенітно-ракетних комплексів, які діють з землі. Також нам необхідна винищувальна авіація. Хоча б F-16, поставку яких американці затримують, або ж шведські Gripen", - зауважує Ігор Романенко.

Він додає, що вже найближчим часом є надія на нові поставки від партнерів.

"Німці обіцяють зенітні установки Gepard та навіть легендарну Skynex, можливо, Patriot. Це покращить ситуацію, але цього недостатньо. Нам потрібно виходити з того, щоб не мріяти і не розповідати казки, а відчувати реальність та ефективно використовувати засоби, які у нас є. Так, безумовно, систему ППО потрібно постійно нарощувати. Якщо я вам скажу, що нам потрібно десятки систем ППО – це нічого не змінить. Бо, на жаль, цього не станеться. Партнери поки нам не надали навіть того, що обіцяли", - зазначає Ігор Романенко.

Що потрібно від союзників?

Найяскравіший приклад – історія з F-16, яка, на думку Ігоря Романенка, штучно гальмується американцями, вони і європейським партнерам не дозволяють їх передавати, бо інакше ми вже давно отримали б шведські винищувачі Gripen.

"Американці зосередженні на питанні: не допустити ескалації війни та можливості нанесення Росією ядерних ударів. Спочатку Олаф Шольц "рятував світ" від ядерного удару, а потім за це взялися американці. А те, що в Україні щодня гинуть на фронті військові та цивільні люди – це для них другорядне питання. Головне для заходу, щоб на 1 долар не піднялася вартість бензину, бо це може вплинути на вибори президента. Нас закликають не бити по ворожих НПЗ, для цього до Києва навіть приїхав Джейк Салліван, радник президента США з нацбезпеки. Він розповідає про минулорічне перевищення оптимізму в Україні щодо війни та цьогорічне перевищення песимізму. Замість цього він би краще чітко сказав: коли нам дадуть далекобійні ATACMS, щоб силою змусити росіян не обстрілювати Харків", - каже Ігор Романенко.

Час стерти пилюку з "Залізного куполу"

Військовий експерт додає, що у ситуації з постійними обстрілами Харкова, було б корисним отримати зенітний комплекс "Залізний купол".

"Ще задовго до початку повномасштабного вторгнення керівництво Маріуполя просило ізраїльських колег про допомогу з отриманням "куполу". Відомо, що дві батареї цього комплексу знаходилися в США. Туди їх відвезли, щоб провести випробування та проаналізувати роботу. Але до системи управління американської ППО вони не вписуються. Тож випробування провели, а дві батареї так і залишилися у США і там десь припадають пилом, бо на реекспорт до Ізраїлю їх не передали, навіть після початку війни у Газі", - розповідає Ігор Романенко.

Військовий експерт додає, що зараз американський Конгрес не пропускає військову допомогу Україні, Ізраїлю та Тайваню. Тим часом ізраїльтяни планують атакувати останнє місто, яке наразі контролює угруповання ХАМАС. А американці нібито виступають проти цього.

"Офіційно – це виглядає так, а не офіційно американці виділяють поза рішенням Конгресу дуже великі кошти Ізраїлю під постачання винищувачів F-35. Це новітні винищувачі, не середняки F-16 зі старими ракетами, які обіцяють Україні. А ще Ізраїлю дають кошти на Мk-82 та Мk-84 – це авіаційні бомби під ці літаки. Боєприпаси, які можуть просто понищити місто", - зазначає Ігор Романенко.

Тобто, за словами експерта, ситуація наступна: офіційно американці проти атаки на місто в Газі, але кошти таємно знайшли і надають. Тож чому б не надати Україні дві батареї зенітного комплексу "Залізний купол", який десь на базі припадає пилом?

"Такий комплекс не вирішить усіх питань захисту неба над Харковом, бо це не панацея від ракетних ударів. Але він би дуже добре працював на нижчому рівні та допоміг Харкову відбивати атаки, особливо при застосуванні ворогом ракет С-300. Тому про це треба говорити і наполягати у наданні такої допомоги від союзників, вони мають нас почути. Бо така допомога – краще мільйона порожніх обіцянок", - підсумовує Ігор Романенко.

Раніше сайт ТСН.ua розповідав, що РФ ще жорсткіше вчепилася в Харків: усе про атаки, нову зброю, наслідки та чи буде евакуація з міста.