Коли фронт відчує американську допомогу? Оптимістичний і песимістичний сценарії

А ще багатьом подобається виступ перед пресою спікера Конгресу М. Джонсона, який наполягає, що допомога Україні – критично важлива і мало не є метою його політичного життя. Якусь з ним дуже ефективну роз’яснювальну роботу провели? Чи, може, отримавши від Д. Трампа гарантії, що республіканці не будуть голосувати за його відставку, він осмілів і почав проголошувати не дуже популярні серед однопартійців, але тверезі думки?

Проте все це – зовнішнє оформлення, медійний орнамент ситуації. А Україні потрібні не слова і навіть не проголосований Конгресом і Сенатом законопроект щодо підтримки. Нам потрібні реальні зброя і гроші, при чому, якнайшвидше. І тут, на жаль, можливі варіанти.

Нагадаю, що у Білому Домі існує так звана неформальна «партія миру», яка неофіційно наполягає на переговорах Україні і росії на умовах агресора, тому її вірніше називати «партією капітуляції». До неї зазвичай відносять Держсекретаря США Е. Блінкена і радника з національної безпеки Дж. Саллівана. Ідеологічне обґрунтування їм забезпечує провідний аналітик центру RAND С. Чаррап, якого, до речі, охоче цитують у російському мракобісному збіговиську «Валдайський клуб».

Зовсім не факт, що «партія капітуляції», яка у зв’язку з політичною турбулентністю у США отримала серйозний вплив на ситуацію, після прийняття законопроекту відмовиться від свого підходу. І є варіант, коли допомога Україні піде не відразу.

Тому оптимістичний сценарій – це коли після рішення Конгресу і Сенату зброю нам почнуть відвантажувати зі складів у США, а американський ВПК буде поповнювати складські запаси паралельно. І тоді фронт в Україні відчує покращення через два-три тижні.

Песимістичний сценарій – коли у Штатах буде прийнято рішення спочатку розкрутити свій ВПК, потім допомогти Ізраїлю, а лише потім Україні. І тоді це затягнеться щонайменше на півроку.

Тобто, весна-літо однозначно будуть важкими. І вирішальними, як це ні тривіально.

Автор: Олександр Кочетков, політтехнолог