Зима 2024-2025: все більше питань, і так мало відповідей

Сховища виконують критично важливу роль для балансування попиту взимку: близько половини газу, який ми споживаємо узимку піднімається саме із підземних сховищ. Тому, щоб пройти наступну зиму нам доводитиметься вдаватись до імпорту і електроенергії, і природного газу. І з того що видно зараз, якщо імпорт газу взимку допоможе закрити потреби, то імпорт електроенергії – точно лише частково. Станом на сьогодні зрозуміло, що наступна зима буде складнішою аніж у 2022-2023 роках. Проте, ми не знаємо як далеко у своєму енергетичному терорі готові зайти росіяни. А відтак, готувати потрібно «із запасом». І от з приводу цієї підготовки є багато питань.

Чи є в уряду бачення як ми будемо проходитиму зиму із такими руйнуваннями та втратами? За які кошти ремонтувати потужності, які були пошкоджені ракетними ударами? (інакше кажучи, а де компаніям взяти кошти на ремонт, зважаючи що практично усі вони були збитковими протягом останніх двох років?) За які кошти і хто будуватиме «розподілену децентралізовану генерацію», яку нам обіцяв уряд ще з початку 2023 року? І чому в цьому не було особливих успіхів за понад рік, хоча й децентралізацію енергетики називали пріоритетом на 2023 рік? Хто в цьому винен?

На початку минулого року відповідальні особи говорили, що російські атаки штовхають нас до корінної реформи – побудови децентралізованої енергетичної системи (створення мініелектростанцій та малих об’єктів генерації, інтегрованих в наявну енергосистему), яка буде менш вразливою до ворожих нападів. Хочеться поцікавитись: а де ж результати? А тим часом, дефіцит в енергосистемі з кожною новою атакою продовжує рости…

А якщо відкинути «результати і досягнення» за 2023 рік, то цікаво, а що було зроблено для децентралізації з моменту першої масованої атаки на енергетику у цьому році – з 22 березня, коли вже було зрозуміло, що у нас серйозні проблеми? Чи відбулося спрощення процедур для ввезення та підключення малих газотурбінних та газо поршневих установок? А яка робота була проведена щоб усунути ринкові барʼєри, щоб бізнес швидко почав привозити і встановлювати відповідне обладнання (саме ці малі об’єкти генерації)? До речі, а які досягнення за три місяці діяльності робочої групи, яка мала вирішити проблеми боргів на ринку електроенергії? Борги тим часом продовжують рости…

До слова про лібералізацію і ринкові сигнали. Чому енергетичний регулятор раптом передумав скасовувати цінові обмеження на окремих сегментах ринку (відповідний проект рішення зʼявився 11 квітня) і запропонував вдатися до такого кроку лише у нічні години? Чи допоможе такий крок сформувати достатні ринкові сигнали, щоб дефіцит потужностей покривався комерційним імпортом, а не аварійною допомогою, яку залучає Укренерго?

Уряд стоїть перед серйозним викликом: де знайти кошти, щоб покрити збитковий тариф для населення, який субсидується компаніями Енергоатом та Укргідроенерго. Станом на зараз зрозуміло, що ці донори не зможуть зібрати необхідну суму коштів, щоб профінансувати тариф для населення. Тож що буде із тарифом? І чи усвідомлює більшість населення наскільки ситуація складна, що уряд просто буде змушений вдатися до підвищення тарифу? І чи готується уряд до перегляду субсидування населення у разі, якщо тариф все ж піднімуть?

В аналітиків дуже багато питань. І відсутність відповідей та комунікації з приводу цих проблем насторожує. А в травні, коли ми зіткнемось із графіками відключень, подібні питання почнуть з’являтись і в суспільстві.

Автор: Андріан Прокіп, експерт з енергетики Українського інституту майбутнього, кандидат економічних наук