Том Купер. Війна в Україні: 8 травня 2024. Росіяни виснажуються?

Усім доброго ранку!

Гадаю, ви можете судити про «загальний стан» ситуації за «інтенсивністю» моїх дописів. Якщо вони «менш часті та/або спорадичні» – то «нема чого» повідомляти.

Звісно, це не означає, що бойові дії відсутні. Це далеко не так! Насправді в останні декілька днів російські штурми тривають увесь час. Скоріше, це означає, що ЗСУ вдалося стабілізувати лінію фронту, де-факто – зупинити зимовий наступ росії, а також що росіяни виснажуються. Хоча не настільки, щоб припинити свої потуги.

…і, судячи з окремих звітів з української сторони… я сказав би так: Київ вичікує, аби побачити, що ще придумають на москві пуддінг та його вишестоящі органи. І, схоже, особливе питання, чи «вчинять» росіяни «щось специфічне» на 8-9 травня.

…це висмикує з моєї пам’яті «закладку», що пуддінг оголосив про ядерні навчання біля кордону з Україною. Чим в останні кілька днів змусив замовкнути приблизно половину балакунів у ЄС та США.

Звісно, це серйозно. До біса серйозно. І ми маємо сприймати це серйозно. Але я просто не можу втриматися, бо у мене одразу виникає ціла купа типових «неприємних» запитань. Наприклад, навіщо пуддінгу знову брязкати ядерною зброєю, якщо:

його «спеціальна воєнна операція» в Україні йде за планом?

західні санкції не працюють?

російська армія зараз атакує одним гольфкаром і десятьма солдатами ту саму позицію ЗСУ в районі Стельмахівки, де рік тому в атаку йшли два БМП, один танк Т-80 і тридцять солдатів?

західні поставки зброї та боєприпасів не мають значення? І нарешті –

росія всепереможна?

О так, ви праві, що постійно нагадуєте і повчаєте мене – як професійні дипломати, так і анонімні експерти у моєму блозі, – що я геть не розуміюся на міжнародних відносинах…

БИТВА ЗА ДОНБАС

Якщо не зупинятися на розгортанні балістичних ракет «іскандер-М», заряджених касетними боєприпасами для ударів по цивільному населенню в Одесі, або ж застосуванні ракет БМ-27, БМ-30, С-300 та плануючих бомб в інших місцях для масового вбивства українських цивільних (чи російських цивільних на росії – наприклад, від падіння плануючих бомб через «нєштатний сход боєприпасу»), то в останні декілька днів воздушно-космічєскі сили діяли у трьох районах.

Перший – північніше Харкова. Тут – і це лише декілька прикладів – вони бомбили якісь об’єкти в районі Золочева, зруйнувавши при цьому близько десятка муніципальних і приватних будинків, та у Слобожанському (вони навіть зняли про це відео).

Десь «у тих краях» воздушно-космічєскі сили втратили Су-24 «Борт 21 Червоний». Це «сумнозвісно відомий» літак, один із перших реактивних літаків цього типу, що були розгорнуті у Сирії ще наприкінці літа 2015 року. Для росіян він «героїчно розбився» на півдні білгородської області, обидва члени екіпажу загинули (євгеній кузнєцов і владімір стрєлков). І росіяни вже знають, що літак було втрачено через «несправність двигуна». З дивану, без будь-якого розслідування: вони реально знають, що ОБИДВА двигуни одночасно вийшли з ладу, а потім сталося все інше, завдяки чому літак «отріцательно взлєтєл».

Су-24 «Борт 21 Червоний» на базі Хмеймім АВ, 5 жовтня 2015 року...

…та пізніше.

Я реально радію.

Ні-ні, я не зловтішаюсь, як ви могли про мене таке подумати? Просто саме цей Су-24 «Борт 21 Червоний» був одним із тих, що бомбили мирних жителів по всій північно-західній Сирії ще у 2015-2016 роках. Через нього стоні тисяч людей тікали до Туреччини, спричинивши те, що нині відомо як «криза біженців» у Європейському Союзі. Це справді були дивовижні часи, особливо тому, що всі шанувальники пуддінга, що нині заправляють в ЄС, не змогли передбачити наслідків етнічної чистки росією (та КВІРом) мільйонів сунітів у цій частині Сирії та, як результат, напливу до Туреччини та ЄС мільйонів біженців.

Але, звісно, це була не росія. Це все «Ісламська держава». Кого хвилює, що її ніколи не було у північно-західній Сирії, по якій було завдано близько 99% російських авіаударів? «Факт» такий: росіяни воювали проти «Ісламської держави», змови між ЦРУ, Моссадом та Аль-Каїдою, а також, а також, а також... і всіх їх «побєділі». Це була яскрава перемога, і тепер Сирія теж є справжньою демократією… що сказати…

Але я відволікся...

Другий сектор – Покровськ-Авдіївка, де воздушно-космічєскі сили ще 4-5 травня били бомбами по багатьох місцях у 5-10 км за лінією фронту. Серед них – Воздвиженка, Калинове, Новоолександрівка (так, вона безпосередньо на лінії фронту), Прогрес, Вовче, Іванівка, Новоселівка Перша, Михайлівка, Галицинівка, Карлівка.

Що ще? Ну, російські досягнення по каналу Сіверський Донець-Донбас виявилися щонайбільше мізерними. Дивіться: росіяни підбили пару одиниць української бронетехніки й завдали ЗСУ певних втрат, але самі зрештою втратили стільки, що відповзли на позиції приблизно за 300-500 метрів східніше, одночасно атакувавши позиції 5-тої окремої штурмової бригади приблизно за 1500 метрів південніше.

Упевнений, що це означає, що дані зусилля не можна охарактеризувати інакше, як іще одну велику перемогу пуддінга.

ПІВДЕННІ ДОНЕЧЧИНА ТА ЗАПОРІЖЖЯ

Третім сектором було Старомайорське. Здається, я згадував в одному зі своїх останніх оновлень, що приблизно 4-5 днів тому росіяни заявили, що «прорвали» там український фронт. Виявилося, що вони просунулися десь на 200 метрів. Потім ЗСУ відбили ці 200 метрів, у відповідь на що росіяни почали бомбити Старомайорське.

…хай усі фанати пуддінга – аж до Каліфорнійського узбережжя – трохи посвяткують у щасливому маренні, вони ж пропустили всі останні новини, чіпляючись за те, що було 4-5 днів тому…

Тим часом у реальному житті російська 42-га мотострілецька дивізія досі б’ється, щоб утримати хоча б те, що колись було центром Роботиного (південь Запорізької області)… Тому позиції ЗСУ північніше населеного пункту регулярно обстрілюють з РСЗВ та накривають плануючими бомбами.

Підсумки… Ну, якщо таке триватиме ще день-два, то, думаю, у мене не буде іншого виходу, окрім як підготувати ще одну серію запитань та відповідей. Ми отримали від вас багато запитань, тож саме час це зробити. І, звісно, будуть оновлення на підтримку зборів для 3-тьої штурмової та 72-гої механізованої бригад ЗСУ.

Джерело

Оригінал тут

Переклад: Катерина Соболева

Редакція: Ростислав Семків