Хто такий Марк Рютте, який може стати новим генсеком НАТО

РБК-Україна зібрало все, що відомо про Марка Рютте, в матеріалі нижче. Про це повідомляють Контракти.UA.

Факти з біографії Марка Рютте

Останні 14 років Марк Рютте очолює уряд Нідерландів, політичну кар'єру почав ще у 2002-му, а до цього працював у харчовій компанії.

Народився 1967-го у Гаазі в багатодітній родині. Здобув ступінь магістра історії у Лейденському університеті. З часів студентства займався громадською діяльністю – очолював молодіжну організацію Народної партії за свободу і демократію.

Після навчання працював у структурі провідної корпорації на ринку продуктів харчування та побутової хімії Unilever. Був менеджером з персоналу Van den Bergh Nederland, дочірньої компанії Unilever.

Проте Рютте не полишав діяльність у Народній партії за свободу та демократію. На парламентських виборах 2002 у Нідерландах працював у штабі політсили.

Того ж року його призначили Державним секретарем із соціальних питань та зайнятості в першому уряді прем'єра Яна Петера Балкененде.

Згодом був Державним секретарем з вищої освіти, науки та культури у другому кабінеті Балкененде. На посаді працював над створенням більш конкурентоспроможної на міжнародному рівні нідерландської системи вищої освіти.

Став лідером парламентської фракції Народної партії за свободу та демократію та очолював її списки на виборах 2006 та 2010 років.

8 жовтня 2010 Марк Рютте був призначений головою уряду і сформував свій кабінет.

Він став першим прем'єр-міністром Нідерландів не від Християнсько-демократичної партії і Партії праці з 1918 року та першим прем'єр-міністр від Народної партії за свободу і демократію.

Фаворит на "виборах" генсека НАТО

Повноваження чинного генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга добігають кінця цієї осені, тому в Альянсі постало питання вибору наступника.

Про наміри балотуватися на цю посаду заявляли міністр закордонних справ Латвії Кріш'яніс Каріньш, прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас, президент Румунії Клаус Йоганніс та прем'єр Нідерландів Марк Рютте. При цьому останній став фаворитом серед інших кандидатів, зокрема через досвід на найвищій посаді у своїй країні і досвід співпраці з багатьма державними лідерами.

Для призначення генсека потрібен консенсус всіх членів НАТО, і Рютте мав згоду 28 з 32 держав. Спочатку сумніви висловлювали Словаччина, Угорщина, Румунія та Туреччина. Після зустрічі з Марком Рютте турецький лідер Реджеп Тайїп Ердоган заявив йому про свою підтримку.

18 червня стало відомо, що кандидатуру прем'єра Нідерландів погодили Словаччина та Угорщина. Водночас очільник угорського уряду Віктор Орбан був одним із критиків Рютте.

Орбан змінив свою думку після того, як отримав запевнення від Марка Рютте, що Угорщина не братиме участь у підтримці України від Північноатлантичного Альянсу.

Нагадаємо, днями глава уряду Угорщини домовився з генсеком НАТО Єнсом Столтенбергом, що угорський персонал не братиме участі в "діяльності Альянсу по Україні", а угорські кошти не будуть використовуватись для підтримки такої ініціативи.

За словами Віктора Орбана, Марк Рютте підтвердив йому, що підтримує це рішення і буде його дотримуватися, якщо стане генсеком НАТО.

Позиція Рютте щодо війни в Україні

Прем'єр-міністр Нідерландів від початку повномасштабного вторгнення РФ виступав на підтримку України.

Марк Рютте став одним з ініціаторів коаліції винищувачів, за якою українські Повітряні сили мають отримати літаки F-16. Нідерланди - друга після Данії країна, яка має їх передати вже цього літа.

Крім того, Рютте разом з очільниками Німеччини і Данії працювали над передачею ЗСУ 100 танків Leopard.

1 березня 2024 прем'єр Нідерландів побував у Харкові, де з президентом України Володимиром Зеленським підписав угоду про гарантії безпеки. У документі зафіксовано надання з боку Нідерландів військової допомоги на 2 млрд євро у 2024-му й продовження підтримки протягом наступних 10 років.

Марк Рютте має орден Ярослава Мудрого I ступеню "за вагомий особистий внесок у зміцнення міждержавного співробітництва, підтримку незалежності та територіальної цілісності України".

При підготовці використовувалися: інформація з Wikipedia, пост прем'єр-міністра Угорщини Віктора Орбана у X, публікації Financial Times, NOS.