"Довічний" лідер. Хто такий Сі Цзіньпін та як він прийшов до влади в Китаї

Докладніше про біографію Сі Цзіньпіна та його шлях до влади – в матеріалі РБК-Україна. Про це повідомляють Контракти.UA.

Ранні роки. "Червоний принц" на трудовому перевихованні

Сі Цзіньпін народився 1953 року в родині впливового державного діяча. Його батько революціонер та комуніст Сі Чжуньсюн був близьким до першого керівника КНР Мао Цзедуна та після заснування Республіки обіймав посаду заступника голови Держради.

Дитинство Сі Цзіньпіна минало в елітному районі Пекіна, де мешкали партійні керівники. Таких як він називали "червоними принцами" чи "кронпринцами" – родичі державних лідерів, які отримують у "спадок" високі посади чи бізнес.

Проте на початку 1960-х батька Сі Цзіньпіна звинуватили в антипартійному заговорі, усунули з посади та заарештували. В КНР почалася Велика пролетарська культурна революція під проводом Мао, метою якої було очищення китайського суспільства від "залишків капіталістичних і традиційних елементів".

Будинок сім'ї Сі розграбували, мати майбутнього лідера Китаю була змушена публічно засудити свого чоловіка як ворога революції. За деякими даними, одну з сестер Сі довели до самогубства.

Самого Сі Цзіньпіна відправили до села за програмою Мао, яка передбачала "трудове перевиховання" привілейованої молоді з великих міст у сільський місцевості. 15-річний юнак поїхав до провінції Шенсі й впродовж 6 років працював у комуні на сільскогосподарських роботах.

Згодом у селищі, де перебував Сі Цзіньпін, створили музей. Його відвідувачам розповідають, що хлопець носив гній на поля, лагодив дамби та дороги. Мешкав у печері, а його ліжко було повне паразитів. Ввечері після трудового дня Сі Цзіньпін присвячував час читанню праць Мао Цзедуна.

У селі Сі встановив гарні відносини з мешканцями, що сприяло його просуванню в політичній кар'єрі.

Сходження до керівних посад у Компартії

Сі Цзіньпін доєднався до Комуністичної партії Китаю (КПК) після 8 невдалих спроб через арешт батька. Спочатку був обраний секретарем сільської партійної організації. У 1975 році вступив до Пекінського університету Цінхуа на спеціальність "хімічна інженерія".

До слова, батька Сі реабілітували у 1977 році та призначили губернатором провінції Гуандун.

Після навчання Сі Цзіньпін почав кар'єру з посади секретаря Канцелярії Держради КНР у колишнього підлеглого його батька Ген Бяо. Проте там він працював не довго та був направлений до провінції Хебей на посаду заступника партійного секретаря округу Чжендін.

Згодом Сі працював у чотирьох провінціях: ​​Хебей (1982-1985), Фуцзянь (1985-2002), Чжецзян (2002-2007) і Шанхай (2007). Обіймав високі партійні посади, також був губернатором кількох провінцій.

У 1985 році відвідав США. Він поїхав до Айови, щоб дослідити сільське господарство. Ночував у домі звичайної місцевої мешканки.

З 1998 по 2002 рік Сі вивчав марксистську теорію та ідеологічну освіту в Університеті Цінхуа, здобув ступінь доктора права та ідеології.

Сі Цзіньпін піднявся по партійних сходах КПК до національного рівня, коли у 2002 році його було обрано членом Центрального комітету 16-го скликання. Він зміг привернути увагу вищого керівництва країни та ЗМІ завдяки своїй жорсткій антикорупційній політиці щодо чиновників у Чжецзяні.

У 2007 увійшов до складу секретаріату ЦК КПК. Вже тоді про Сі Цзіньпіна почали говорити як про наступного лідера республіки після Ху Цзіньтао (голова КНР у 2003-2013 роках). У наступні роки працював на посадах заступника голови КНР, заступника голови Військової ради ЦК КПК.

У листопаді 2012 на 18-му пленумі ЦК КПК Сі Цзіньпін був обраний генеральним секретарем Комуністичної партії Китаю. У березні наступного року Китайські збори народних представників проголосили його новим Головою КНР.

Як Сі "узурпував" владу в КНР

Правління Сі відзначилося розгортанням економічних реформ та початком широкої програми боротьби з корупціонерами, коли були заарештовані впливові посадовці та партійні діячі.

При цьому лідера КНР звинувачували в тому, що він використав антикорупційну кампанію як політичний інструмент для усунення потенційних опонентів і консолідації влади.

Також почав боротьбу з "інакомисленням": громадянські свободи скоротилися та посилилась цензура.

Сі Цзіньпін заявив, що всі державні ЗМІ мають "втілювати волю партії та захищати її авторитет". Були введені обмеження в інтернеті та заблокований доступ до низки сайтів (Google, YouTube, Facebook, Instagram тощо). Водночас популярний застосунок TikTok, запущений у КНР, влада багатьох країн називає можливим елементом китайської розвідки та інструментом пропаганди.

У жовтні 2016 року Комуністична партія присвоїла Сі статус "основного лідера", який раніше надавався лише Мао Цзедуну, Ден Сяопіну та Цзян Цземіню.

Рік потому КПК проголосувала за закріплення у статуті партії імені та ідеології лідера КНР – "Думка Сі Цзіньпіна про соціалізм із китайськими особливостями в нову еру". Такої честі раніше був удостоєний лише "великий керманич" Мао. Пізніше ідеологія Сі також була закріплена в конституції.

Влада Сі Цзіньпіна ще більше посилилася після того, як партія ухвалила "історичну резолюцію", що вихваляє його "вирішальну роль" в оновленні китайської нації. У документі вітаються зусилля Сі у боротьбі з бідністю та корупцією.

У березні 2018 року до конституції Китаю були внесені поправки, які скасували обмеження на два терміни перебування на посаді голови КНР.

Варто зазначити, що ці обмеження були розроблені з метою не допустити появи "вічного" лідера, як Мао Цзедун, зробивши наголос на колективне керівництво, а не на одноосібне правління і культ особи.

На з'їзді КПК у 2022 році Сі Цзіньпіна було втретє переобрано на посаду генсекретаря партії. Тоді ж він розповів про намір зробити Китай сучасною соціалістичною державою до 2035 року, а до 2049 року привести націю до позицій "лідера у світі з погляду сукупної національної сили та міжнародного впливу".

Після "обнулення" термінів Сі зміг залишитися на найвищій керівній посаді на третю каденцію. За його кандидатуру у 2023 році проголосували усі 2 952 делегати Загальнокитайських зборів.

Таким чином, Сі Цзіньпін зосередив у своїх руках достатню владу для того, щоб формувати склад політбюро на власний розсуд. Хоча формально в Китаї існує кілька політичних сил конституція закріплює керівну роль саме Комуністичної партії. Більшість своїх повноважень Сі отримує як голова КПК та Центральної військової ради.

Водночас він використовує посаду верховного лідера, щоб представляти себе обличчям Китаю, проводячи активну зовнішню політику та прагнучи закріпити за КНР статус "великої держави".

При підготовці матеріалу використовувалися: публікації BBC, Asia Society Policy Institute, The Nikkei, Bloomberg.

Нагадаємо, з початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну лідер Китаю Сі Цзіньпін заявив про нейтралітет і обмежувався закликами до деескалації. Згодом Китай представив свій "мирний план", в якому наголошується на необхідності переговорів і критикуються санкції проти РФ.

При цьому КНР продовжує співпрацювати з Росією, хоча й відкидає звинувачення у наданні військової допомоги агресору.