Навіщо Норвегія розконсервує бункери часів холодної війни: відповідь у війні в Україні

Колись у Норвегії було близько трьох тисяч підземних військових укриттів. Тепер дві ключові бази — Бардуфосс та Олавсверн — знову готуються до активного використання.

bab24e0df6b1470ec286911a096affd7_02.04.25

Поки тисячі туристів щорічно милуються природою північної Норвегії, за зачиненими дверима в горах відбувається тиха мобілізація: держава розконсервує військові бункери, створені ще за часів холодної війни. Їхнє відновлення спричинене новими викликами безпеки — передусім війною в Україні. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Про це повідомляє ВВС Україна.

Колись у Норвегії було близько трьох тисяч підземних військових укриттів. Тепер дві ключові бази — Бардуфосс та Олавсверн — знову готуються до активного використання. Обидві розташовані на північ від Полярного кола поблизу російського кордону.

Ангар на авіабазі Бардуфосс, збудований ще 1938 року, знову приймає винищувачі F-35 Lightning II. Його оновлюють, щоб гарантувати "життєздатність та стійкість" норвезьких літаків у разі атаки з боку РФ. Збройний конфлікт в Україні показав, наскільки вразливими є сучасні бойові літаки на землі — особливо перед дешевими дронами-камікадзе. Бетон та сталь не завжди рятують. Гора — надійніша.

Військово-морська база Олавсверн — це справжня цитадель. Вона вирізана у гірському масиві та оточена 275 метрами щільної породи габро. Вхід до неї — це тунель завдовжки 900 метрів із вибухостійкими дверима. Саме тут під час холодної війни могли ховатися підводні човни.

Норвегія вкладає кошти у модернізацію цих об'єктів як таких, що мають географічну близькість до Росії. За даними НАТО, саме північна Атлантика і Арктика можуть стати ареною нових геополітичних протистоянь.

Військова база Олавсверн, колишня цитадель НАТО, мала стати "ведмежим капканом" для російських підводних човнів, що проходили стратегічним маршрутом до Північної Атлантики. Розташована в так званому "ведмежому коридорі", вона будувалася десятиліттями у співпраці з Альянсом і коштувала понад 450 мільйонів доларів. Але після розпаду СРСР та закінчення холодної війни базу продали приватним інвесторам за мізерну суму — і згодом вона навіть допомагала російським суднам.

Лише 2020 року об'єкт знову повернувся під контроль норвезьких військових. Його реконструкція та збільшення присутності НАТО стали відповіддю на дедалі більш агресивну поведінку Кремля. Інтерес до бази виявили і ВМС США, що розглядають її як потенційне місце дислокації атомних підводних човнів.

Однак Норвегія — не єдина країна, яка повертається до підземних стратегій. Росія відновила близько 50 військових баз в Арктиці, Швеція повернулася до використання укриттів на острові Мускьо, Китай та Іран будують нові потужні підземні об'єкти.