Поклоніння сім’ї Кімів, голод і побої: втікачка розповіла про життя у Північній Кореї

23-річна Белла Сео розповіла про суворі розпорядки в школах Північної Кореї: учні постійно піддаються насильству, тяжко працюють і недоїдають.

704519e71e4724a1ba28bc7ab91337c7_19.04.25_1

Жінка, яка втекла з Північної Кореї, розповіла про пекельне життя простих людей за правління режиму родини Кімів. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Розповідь 23-річної жінки, яка не так давно втекла з Північної Кореї і зараз мешкає в Сеулі наводить британський таблоїд Mirror

Белла Со, яка втекла з країни, розповіла, що діти у школах КНДР вивчають історію сім’ї Кімів — найважливіший предмет для їхніх оцінок. А коли уроки закінчуються, починається справжня робота, коли учні були змушені витрачати три-чотири години на надважку фізичну працю, перш ніж йти додому. Побиття було звичним явищем, а «безкоштовна» освіта була настільки дорогою, що батьки голодували, щоб заплатити внески.

Це дуже далеко від того, що розповідає північнокорейська пропаганда, де сяючих учнів виховують люблячі вчителі. Белла сказала: «З семи щоденних уроків два-три присвячені вивченню тем, пов’язаних із сім’єю Кімів».

«Найважливішими предметами є „Історія дитинства та революційна історія“ сім’ї Кім. Навіть якщо учень відмінно володіє корейською, англійською, математикою, історією, природничими науками, фізичною культурою чи мистецтвом, його загальна оцінка залежить від успішності з цих ідеологічних предметів», — зазначає втікачка з КНДР.

Кожен день також починався з прибирання та очищення портретів правлячих Кімів і співу пісень вірності. А по суботах була додаткова сесія самокритики, де учні визнавали свої ідейні недоліки.

Белла розповідає: «Учні відповідали за вирівнювання кам’янистого шкільного подвір’я, засипаючи його піском — це довгострокове завдання, яке потребувало багато праці. Це часто займало три-чотири години після школи щодня. Мені доводилося носити 25-кілограмові мішки, наповнені піском і камінням, що було надзвичайно важко».

Фінансовий тягар був таким же важким, як і фізичний. Північна Корея хвалиться загальною та безкоштовною системою освіти, але Белла каже, що реальність зовсім інша.

«Хоч офіційної плати за навчання немає, студенти та школярі повинні робити значний внесок через „молодіжні проекти“ та інші фінансові вимоги. Учні повинні були покривати витрати на шкільні заходи — навіть дні народження вчителів, весілля та сімейні свята вимагали внесків», — пригадує втікачка.

«Це був важкий тягар для сімей, які виживали на щоденні заробітки; деяким батькам доводилося голодувати, щоб оплатити ці шкільні витрати. У моєму рідному місті було неможливо вижити на державну зарплату — місячної зарплати ледве вистачало, щоб купити пляшку алкоголю. Учні, які не могли заплатити, часто стикалися з цькуванням з боку однокласників або фізичними покараннями з боку вчителів, залежно від настрою та особистості вчителя», — продовжила вона.