Зеленський і Путін змагаються за Трампа: хто отримає вирішальне слово у війні за мир

Видання зазначає, що справді змагання за прихильність Трампа створило своєрідну виставу, в якій Зеленський і Путін намагаються перекласти провину один на одного.

«Обидві сторони грають для одного глядача», — сказало одне із московських дипломатичних джерел.

Як змінилось ставлення Трампа до Зеленського і Путіна?

Початково Путін вимагав, щоби США змусили Зеленського піти у відставку — Росія начебто погодиться лише на переговори з його наступником або перехідною адміністрацією під егідою ООН. На ту мить Трамп був не проти — він навіть назвав Зеленського «диктатором». Але згодом, у березні, президент США змінив тон і заявив, що дуже розлючений на очільника Кремля за цю вимогу. Після цього позиція Москви змінилася: речник російського диктатора Дмитро Пєсков назвав «легітимність» Зеленського другорядним питанням. Фактично Кремль визнав, що готовий вести справи з чинною владою у Києві.

Вимоги Росії для закінчення війни і роль Трампа

Попри це, Путін і міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров наполягають: будь-який мир повинен враховувати «корінні причини» війни — розширення НАТО, зброя Заходу, захист російськомовних. Очільник російського МЗС назвав це «військовими загрозами на наших кордонах» та «прав людини» росіян в Україні — кодові фрази для претензій на територію сусідньої держави.

У статті йдеться, що Путін від самого початку бачив війну як спосіб змусити Захід переглянути архітектуру безпеки Європи. Трамп, з його поблажливим ставленням до російських претензій («все почалося, коли Україна захотіла вступити до НАТО»), лише посилив ці сподівання.

«Трамп — єдиний лідер, який розуміє, що треба розбиратися з причинами», — сказав Лавров.

Ідея «кореневих причин» — це спосіб змусити Вашингтон і Москву домовитися про щось на зразок «Ялти 2.0»: розподіл сфер впливу, співпраця в Арктиці, космосі, щодо Ірану. Трамп, здається, не проти. Він говорив про повернення Росії до G8, обговорював з Путіним енергетику, долар і штучний інтелект. Посланець президента США Стів Віткофф назвав Путіна «розумним і не таким вже й поганим хлопцем».

Це стимулює Путіна продовжувати гру.

«Якщо США підуть, вся конструкція розвалиться. Тому Путін змушений змінити підхід — не щодо цілей, а щодо тактики, — каже Тетяна Становая з Carnegie Russia Eurasia Center.

Якщо ж мирної угоди не буде, але Росію не звинуватять у зриві — США можуть відмовитися від підтримки України. Це було б вигідно Путіну, який не вірить у європейську самостійність. Війна коштує Росії дорого — життя, техніка, бюджет — але очільник Кремля переконаний, що історія на його боці.

Принципи, за якими діють Путін і Зеленський

Після нещодавньої великої атаки на Київ Трамп написав у соцмережі: «Володимире, стоп!». Але реального тиску немає. Путін грає на час.

«Що довше тягнемо — то більше отримаємо», — визнають у Кремлі, але водночас бояться, що Трамп врешті втомиться.

Американський сенатор-республіканець Ліндсі Грем запропонував санкції проти країн, які купують російську нафту. Президент США заявив, що підпише цей закон, якщо Росія не «поводитиметься добре». Але, як зазначає експертка з питань російської економічної та монетарної політики в Центрі Карнегі Росія Євразія Олександра Прокопенко, російська економіка вже адаптувалася до потрясінь.

Зеленський діє за тим же принципом: не бути проблемою. Наприкінці квітня на похороні Папи Франциска він, схоже, переконав Трампа, що саме Путін затягує переговори. Після цього президент США уже висловлював сумнів у намірах російського президента припинити війну.

Це різко контрастувало із зустріччю у Білому домі в лютому, коли Трамп кричав Зеленському: «У тебе немає карт!», пригрозив зупинити допомогу і тиждень блокував її.

«Україні чітко дали зрозуміти, що без США вона не впорається», — сказав європейський дипломат.

«Ми засвоїли урок», — каже директорка Центру «Нова Європа» Альона Гетьманчук.

Вона згадала підписану 30 квітня угоду про корисні копалини, яка мала бути укладена ще в лютому, але була відкладена після конфлікту з Трампом. Попри відсутність пунктів про безпеку, це дипломатична перемога.

Головні протиріччя щодо миру

Один із пунктів «мирного плану» Трампа — визнання Криму за Росією. Формально це неможливо, але США можуть заявити про це самі. Україна ж, наприклад, може припинити удари по півострову у межах перемир’я. Щодо гарантій безпеки — імовірно, Європа фінансуватиме закупівлю зброї для України у США. Водночас перспектива іноземного військового контингенту в Україні залишається примарною без американської участі.

У матеріалі йдеться, що Зеленський — гордий і впертий, але залежний від громадської думки вдома. Якщо війна завершиться не через обвинувачення, а через «демонстрацію миролюбства» — це може стати реальністю. Але, як каже Гетьманчук: «Україна не може погодитися на план, де жертву карають за те, що вона жертва».

Зрештою, головне протиріччя залишається: Трамп хоче перемир’я — потім переговори. Росія — навпаки: переговори про все, а вже тоді — припинення війни.

Як підсумував європейський чиновник: «Путін просто не хоче того, чого хоче Трамп — миру».

Нагадаємо, нещодавно Трамп заявив про «дуже гарні шанси» завершити війну в Україні. Але водночас він припустив, що Вашингтон може вийти з переговорів про мир.

Пізніше віцепрезидент США Джей Ді Венс сказав, що Росія вимагає забагато у переговорах про закінчення війни проти України. Він також заявив про роздратування і Москвою, і Києвом. За словами політика, наразі США прагнуть, щоб Росія та Україна провели прямі переговори, і це має стати наступним кроком для досягнення миру.

Своєю чергою в ЄС дали обіцянку Україні у разі, якщо Трамп не переконає Путіна укласти мир. Так, єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс заявив, що ЄС подвоїть військову допомогу Києву.