В Україні критичний дефіцит робочих рук: що відбувається на ринку праці

Україна втратила близько 40% працездатного населення – такі наслідки повномасштабної війни та демографічних змін.

Загалом за кордоном перебувають 1,7 млн українців (тобто понад 10% усієї довоєнної робочої сили. ) – до 2022 року вони працювали у себе на Батьківщині. Але попри це, серед українців старшого віку більшість непрацевлаштовані. Пише OBOZ.UA. Про це повідомляють Контракти.UA.

Про це свідчать дані Нацбанку та Мінекономіки. Як повідомляє Delo.ua, про це під час виступу на HR Wisdom Summit 2025 заявила перша заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак. За її словами, нині Україна вже переживає глибоку демографічну кризу через стрімке старіння населення: якщо у 1991 році частка людей віком старше 65 становила 12%, то у 2024-му вона вже сягнула 22%.

За прогнозами демографів, до 2041 року населення України може скоротитися до 28,9 млн осіб, а до 2051 року – до 25,2 млн осіб. "Демографія дуже змінює ринок праці і впливає на нього. 74% роботодавців відчувають брак кадрів, а середній дефіцит у компаніях становить приблизно 15% від штату", – наголосила Марчак.

Та навіть попри те, що, порівняно з 2021 роком, кількість працездатного населення скоротилася на 40%, на українському ринку праці поширений ейджизм. Серед людей від 50 років працевлаштовані лише чверть. Водночас для повноцінного відновлення економіки Україні потрібно додатково щонайменше 4-5 млн робочих рук.

"69% чоловіків і 67% жінок старше 50 років стикалися з упередженим ставленням. Їм рідше пропонують вакансії, і вони рідше шукають роботу", – розповіла Марчак.

Щоб утримати економіку, доведеться змінити ставлення до старших працівників. І робити це слід уже зараз, підкреслила заступниця міністра: "Має бути рівне ставлення до всіх кандидатів, незалежно від віку. Потрібно закладати інклюзивність у HR-політики сьогодні, щоб не втратити ще більше завтра".

Як вже повідомляв OBOZ.UA, четверо з п’яти безробітних українців готові отримувати на місяць менше ніж 20 тис. грн. Це означає, що вони готові до значно меншої зарплати, ніж середня по країні, але працевлаштувати їх усе одно не вдається, бо вони хочуть працювати неповний робочий день.