Вимоги Путіна щодо України: як змінювалися "апетити" Кремля від 2022 року

Від ультиматумів 2022-го щодо демілітаризації та «денацифікації» до нещодавніх заяв про скорочення територіальних апетитів — Кремль демонструє зміну своєї риторики.

Попри це вимоги очільника РФ Володимира Путіна залишаються жорстокими та суперечать суверенітету України.

ТСН.ua прослідкував еволюцію заяв Кремля та зібрав ключові етапи переговорного процесу.

Перший раунд переговорів і вимоги Путіна на початку війни РФ проти України

За декілька днів після початку повномасштабного вторгнення РФ до України відбулися перші українсько-російські переговори — 28 лютого 2022 року. Тоді українська делегація прибула до резиденції самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка в Петриківському районі. З російського боку делегацію на переговорах очолював помічник Путіна Володимир Мединський.

Два наступні раунди відбувалися також у Білорусі, а останній — у Стамбулі. Всі вони були безрезультатні.

Однак саме під час четвертого раунду сторони почали обговорювати конкретні вимоги, які почала висувати РФ. Вони були викладені в документі, який складався з шести сторінок і кількох додатків, під назвою «Договір про нейтралітет України».

У документі було 18 статей, які стосувалися українського нейтралітету, кордонів, гуманітарних аспектів (мови, релігії, історії) та скасування санкцій проти РФ.

Тоді, 2022-го, Кремль вимагав від України:

• демілітаризацію зі значним скороченням Збройних сил (зокрема до 50 тисяч осіб) і техніки;
• «денацифікацію» та зміну чинного уряду України, який Кремль називав нелегітимним;
• відмову від Криму, Донецької та Луганської областей, визнання «ЛНР» і «ДНР»;
• відмову від вступу до НАТО, нейтралітет і заборону на укладення військових угод з іншими країнами;
• відмову Києва від розробки, виробництва, купівлі та розміщення ракетних озброєнь з дальністю понад 250 км;
• надання російській мові статусу державної та повне відновлення майнових прав УПЦ МП;
• повне скасування заборони на радянську символіку, що фактично означало легалізацію комуністичних символів в Україні.

Документ також містив перелік українських законів, які були названі прикладами «нацифікації».

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) зазначили, що такі вимоги Росії, як «денацифікація» та «демілітаризація» України, які Кремль висуває від початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року, фактично означають прагнення до зміни української влади, встановлення у країні проросійського маріонеткового уряду, а також суттєве обмеження можливостей України для захисту від потенційної подальшої агресії з боку Росії.

Вимоги Кремля у 2023–2024 роках

Упродовж наступних років Путін не відмовлявся від своїх вимог. Ба більше, «апетит» кремлівського диктатора збільшився, і він почав наполягати на повному контролі над частинами сходу й півдня України, тобто над чотирма областями.

Решта вимог залишилася незмінною, а це: виведення українських військ з окупованих регіонів, відмова від НАТО, нейтральний позаблоковий і без’ядерний статус України.

У червні 2024 року Путін озвучив ці вимоги і заявив, що необхідно викорінити «першопричини кризи», які включають безпеку Росії, захист російської мови та розвиток Російської православної церкви в Україні.

«Щойно Київ заявить, що готовий і почне реальне виведення військ, а також заявить про відмову від вступу до НАТО, ми негайно накажемо припинити вогонь і почнемо переговори. Гарантуємо безпечне відведення українських частин і з’єднань», — сказав тоді Путін.

Водночас кремлівський диктатор цинічно заявляв, що Росія робить «реальну мирну пропозицію», а також наголосив, що відмова Києва та Заходу, за його словами, покладе на них відповідальність за подальше кровопролиття.

Українська влада й міжнародні експерти назвали ці умови ультимативними та такими, що порушують український суверенітет.

Зокрема, радник керівника Офісу президента України Михайло Подоляк зазначив, що не побачив нічого нового в «мирних ініціативах» Путіна. На його думку, той озвучив «стандартний набір агресора», який уже неодноразово лунав.

Окрім того, в Пентагоні тоді заявили, що Путін «не в змозі диктувати Україні, що вона має робити для досягнення миру».

«Апетити Кремля зменшуються» — Путін змінює свою риторику?

На початку серпня вимоги Кремля залишалися незмінними. Путін вкотре заявляв, що готовий закінчити війну проти України, однак на умовах, які він озвучив у червні 2024 року.

«Росія не захоплює території під час спецоперації, а повертає своє», — заявляв кремлівський диктатор.

Також він вчергове наголошував, що головна вимога для припинення вогню — «викорінити першопричини кризи».

Водночас аналізуючи заяви Москви, аналітики ISW наголошували, що Кремль не прагне справжніх переговорів з Україною, а лише імітує зацікавленість, щоб змусити Захід піти на поступки, які порушують український суверенітет.

Однак наприкінці серпня міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан почав заявляти, що Росія відмовляється від вимог повного контролю над чотирма українськими областями, які частково окуповані, та обговорює лише утримання позицій на Донбасі та Запоріжжі.

Він нагадав, що під час третього раунду переговорів у Стамбулі сторони вперше представили конкретні позиції, які пізніше обговорювалися на зустрічах на Алясці.

За його словами, Росія відмовилася від вимог контролю над усією територією чотирьох українських областей. Натомість зараз йдеться про утримання лінії фронту на Запоріжжі та закріплення за РФ 25–30% території Донецької області.

«Той факт, що Москва погодилася гарантувати ці умови механізмом безпеки, вражає. Це створює основу для майбутнього врегулювання, хоча водночас і ставить складні виклики перед обома країнами, особливо Україною», — наголосив він.

Хоч РФ і відмовляється від вимог щодо повного контролю над усіма окупованими областями, проте інші радикальні вимоги — демілітаризація, нейтралітет, визнання анексії — залишаються чинними.

Раніше ТСН.ua повідомляв, що європейські лідери розглядають можливість створення 40-кілометрової буферної зони між Україною та Росією вздовж лінії фронту. Ідея передбачає демілітаризовану зону під контролем миротворців для нагляду за припиненням вогню.