Рош га-Шана в Умані: як хасиди зустрічають новий рік і чому приїжджають саме до цадика Нахмана

В Україні хасиди святкують новий рік на могилі цадика Нахмана.

e012ebfce0341a20ca04e57d4088a913_24.09.25

Без інцидентів чи правопорушень зустріли новий 5786-й рік за юдейським календарем хасиди в Умані. Вже традиційно до 40 тисяч хасидів, серед них близько 6 тисяч дітей, з’їхалися до українського міста Умань на святкування Рош га-Шана — юдейського нового року. Пише ТСН. Про це повідомляють Контракти.UA.

Про це йдеться у матеріалі кореспондента ТСН Дмитра Фурдака.

Щороку у вересні вулиця Туристів в Умані стає неначе філією Ізраїлю в Україні. Десятки тисяч хасидів долають тисячі кілометрів і витрачають тисячі доларів, щоб зустріти свій новий рік на могилі цадика Нахмана.

«Дуже важливо приїхати до ребе, бо тут більше можливості, більше часу для молитви і бути в цій атмосфері», — каже паломник.

«Цадик Нахман заповідав, шо в кожного, хто зустріне Новий рік на його могилі, матиме хороший рік, у нас 10 хороших років було, і це великий подарунок для цієї малечі, бути тут на свято. Ми всім бажаємо миру, щоб не було потреби воювати, і щоб Господь усіх захистив», — додає його батько.

Ребе Нахман усе життя прожив на території сучасної України. Хворів на сухоти і помер 1810 року. Передчуваючи смерть, він заповів поховати себе саме в Умані, де за кілька років до його народження відбулося повстання Коліївщина. У тих буремних подіях постраждали зокрема і євреї.

Тепер в Умані між хасидами та українцями — жодних конфліктів. Рош га-Шана в Умані — це суто хасидське свято, з їхніми традиціями та їхніми правилами: наприклад на одній із вулиць не має бути жінок.

Перед новим роком хасиди вдаються но незвичних обрядів: вдихнути аромат пахощів — м’ята, розмарин, кориця, лимон та купаються чи навіть стрижуться посеред вулиці.

Якогось певного моменту початку нового року, як заведено у нас, у хасидів немає. Коли ніч майже повністю огортає Умань, вони змінюють чорний одяг на білий, одягають святкові величезні хутряні шапки і безперервно моляться. Та все ж настає мить, коли встояти на місці вже не сила — танцюють.