"Ти не гратимеш з цим українським хлопчиком": як згасає солідарність Польщі у найнебезпечніший для України час

Про це пише Вloomberg.

Коли поляк почув, як Олександра Іванюк розмовляє українською з подругою в переповненому варшавському трамваї, він влаштував тираду словесних образ. Лисий та у військовому камуфляжі, він звертався зі своїми образами польською мовою до всього вагона, навіть не дивлячись у очі двом українкам.

«Всі його чули, але мене найбільше вразило те, що ніхто не відреагував», — згадує 39-річна Іванюк, вчена, яка прожила у польській столиці 15 років, задовго до вторгнення Росії в Україну. «Я зрозуміла, що в мене не вистачить сміливості звернутися до нього особисто, тому що мені здавалося, що може наслідувати фізичне насильство».

На думку видання, цей інцидент показує зміни у Польщі, економіка якої процвітала завдяки українській робочій силі та яка є основним каналом західної допомоги Києву.

Тріщини солідарності Варшави з Києвом тепер стають все очевиднішими, і опір підтримці України став центральним елементом боротьби за владу у вищих ешелонах польської політики.

Через місяць після повномасштабного вторгнення опитування варшавської соціологічної компанії CBOS показало, що 94% поляків хотіли б прийняти українських біженців. Опитування CBOS минулого місяця показало, що ця підтримка склала 48%, причому половина поляків зараз вважає, що державні виплати, що пропонуються українським біженцям, є занадто щедрими.

Фактор України у передвиборчій гонці Польщі

Президент Кароль Навроцький, який на початку цього року здобув несподівану перемогу на виборах, перемігши чинного прем’єр-міністра Дональда Туска на посаду глави держави, висловив скептицизм щодо прагнень України до членства в НАТО та Європейському Союзі.

Він та його союзники з партії «Право і справедливість» звинуватили біженців у тому, що вони «встають у чергу» на здобуття соціальної допомоги. У серпні Навроцький наклав вето на законопроєкт, який розширює їхню підтримку.

«Це велике питання, як Навроцький зможе примирити інтереси польської національної безпеки з антиукраїнськими настроями, що зростають, серед правого електорату», — каже Петро Бурас, старший науковий співробітник Ради з міжнародних відносин у Варшаві.

Міграція до Польщі прискорилася у 2015 році, коли Україна була охоплена економічною кризою, і все більше приїжджих знаходили тимчасову роботу на заводах, будівництві чи сфері послуг. Вторгнення Путіна потім спровокувало нову хвилю, і, за даними Єврокомісії, близько мільйона українців досі перебувають під тимчасовим захистом у Польщі.

Після нападу Росії Польща надіслала Києву мільярди злотих військової та фінансової допомоги. Зі стратегічних та фінансових міркувань поставки зброї були замінені політичною підтримкою та логістичним використанням її території.

Не лише «чорнороби» на полуниці

Бренди, знайомі кожному українцю, відчинили свої магазини у Польщі. У закладі «П’яна вишня» під покровом Палацу культури, культової сталінської висотки Варшави, подають українські спиртні напої. Загалом за кілька кроків знаходиться пекарня «Львівські круасани».

Економісти наголошують на внеску українських іммігрантів. Польський банк розвитку у березні підрахував, що українські працівники, включаючи тих, хто іммігрував до 2022 року, вносять до 2,4% валового внутрішнього продукту Польщі, який нещодавно перевищив 1 трильйон доларів.

У звіті за 2024 рік встановлено, що 78% переміщених українців у Польщі було працевлаштовано.

«Завдяки українським мігрантам ми могли б компенсувати брак робочої сили в умовах колосального демографічного спаду», — сказав Ян Бжозовський, економіст Ягеллонського університету в Кракові.

Він попередив, що поляками не слід ставитися до українців негативно.

«Вони не обов’язково змушені залишатися в Польщі, тому вони можуть переїхати до Німеччини, Франції чи інших країн ЄС. Негативне ставлення до них відіграє свою роль», — каже польський економіст.

Статистика щодо злочинів на ґрунті ненависті та дискримінації є складною, оскільки багато жертв не повідомляють про інциденти, а коли вони це роблять, національність чи етнічна приналежність не завжди вказуються. Польська поліція повідомила, що у 2024 році в Польщі було зафіксовано 651 справу проти громадян України, а за перші дев’ять місяців цього року — 477.

Польський уповноважений з прав людини відзначив «зростаючу кількість актів дискримінації та розпалювання ненависті щодо громадян України, які проживають у Польщі».

Асоціація «Ніколи більше», варшавська неурядова організація, яка збирає дані про расизм та ксенофобію, заявила, що кількість фізичних нападів на українців також збільшилася в період з 2024 по 2025 рік.

За словами Олени Бабакової, дослідника та аналітика міграційних процесів, образ «невдячного українця» посідає важливе місце в антиукраїнських наративах. За її словами, коли поляки зустрічали українців, які не погоджувалися на будь-яку роботу та могли скласти їм конкуренцію, це порушувало негласний суспільний договір.

Бабакова — українка, яка прожила в Польщі 17 років, стала свідком цього обурення особисто. Вона згадує інцидент на дитячому майданчику у Варшаві, який говорить про те, що для деяких поляків українці ніколи не мають права зберегти свою ідентичність.

«Моя дитина гралася у пісочниці на дитячому майданчику з маленькою дівчинкою, і коли її батько почув український акцент, він відвів її убік, сказавши: „Ти не гратимеш із цим українським хлопчиком“», — розповіла Бабакова. «Моя дитина — громадянин Польщі. Він говорить польською».

Історична пам’ять

Війна Росії змусила Київ та Варшаву тимчасово відкласти у бік такі суперечки, як Волинська трагедія. Проте трагедія, яку Польща вважає геноцидом, — це благодатний ґрунт для спроб Росії підірвати єдність між Польщею та Україною.

У серпні на концерті Макса Коржа відбулися зіткнення між фанатами та охороною, після того як один із глядачів показав червоно-чорний прапор ОУН-УПА. На тлі громадського обурення цим символом прем’єр Туск оголосив про висилку 63 людей, зокрема 57 українців.

За повідомленнями місцевих ЗМІ, коли у вересні у передмісті Варшави група поляків напала на групу молодих українців, вони вимагали від них повернутися на фронт.

За словами соціологів, польське прагнення допомагати Україні переживає періоди підйомів та спадів, і, можливо, спадів буде ще більшим. Початкова хвиля підтримки після 2022 року «вичерпана», польський ентузіазм щодо України після Майдану 2014 року спіткала та сама доля.

Для Олександри Іванюк інцидент у трамваї цього літа звів нанівець роки прогресу. Реакція на вторгнення Путіна змусила її відчути, що говорити українською мовою публічно в Польщі тепер не так і соромно.

«Я нарешті відчула, що мені більше не потрібно турбуватися про те, як мене сприймуть на публіці», — сказала вона. «Не хочу сказати, що хвиля солідарності спала, тому що багато людей (поляків — ред.), як і раніше, роблять багато для українських біженців, але атмосфера явно змінюється у бік ворожості та агресії».

Раніше Генштаб Польщі попередив, що Росія хоче розпалити антиукраїнські настрої серед поляків.