Союзники відвертаються від Трампа: країни Перської затоки шукають заміну США

Про це повідомляє видання Bloomberg.

Загроза для економіки та сумніви союзників

Через місяць після початку військової операції держави Перської затоки продовжують зазнавати іранських атак та мільярдних збитків. Зокрема, Саудівська Аравія нещодавно перехопила кілька безпілотників, а по двох портах Кувейту було завдано ударів. При цьому стратегічно важлива Ормузька протока залишається майже закритою, що паралізує експорт нафти.

Багато чиновників у регіоні відверто сумніваються в мотивах і цілях Трампа, а також у доцільності розміщення американських баз, які перетворили їхні країни на мішені. Хоча публічно ці побоювання не озвучуються через страх розгнівати Білий дім, Саудівська Аравія та ОАЕ вже розглядають можливість приєднання до атак на Іран, якщо їхня інфраструктура знову постраждає.

«Неприпустимо, щоб ця агресія перетворилася на постійний стан загрози», — зазначає видання зі слів старшого дипломатичного радника президента ОАЕ Анвара Гаргаша.

Страх перед угодою та погляд на Китай

Арабські лідери побоюються, що Трамп може укласти з Тегераном швидку угоду, яка не обмежить іранську ракетну програму та не зупинить фінансування проксі-угруповань. У такому разі країни Затоки залишаться сам на сам із розлюченим Іраном, який збереже контроль над Ормузькою протокою, тоді як Вашингтон просто оголосить про перемогу і виведе війська напередодні виборів.

Ситуацію ускладнює й те, що США тимчасово призупинили санкції проти іранської нафти на морі, тоді як арабські держави не можуть експортувати власну сировину через іранські погрози в протоці. Через це деякі уряди Близького Сходу вже починають говорити про диверсифікацію своїх геополітичних зв’язків і розглядають можливість більш тісної співпраці з Китаєм як з більш передбачуваною наддержавою.

Війна в Ірані виходить з-під контролю Трампа — останні новини

Після місяця бойових дій президент США опинився перед надзвичайно важким вибором щодо подальших кроків. Американський лідер стикається з важким вибором: укласти потенційно недосконалу мирну угоду чи піти на ескалацію, яка ризикує перетворитися на затяжний конфлікт і зруйнувати його президентство.

Хоча Трамп уже передав Тегерану мирну пропозицію з 15 пунктів через Пакистан, реальні перспективи переговорів залишаються мізерними. Іран вважає ці вимоги нереалістичними, адже вони передбачають повну ліквідацію ядерної програми, обмеження ракетного арсеналу та фактичну передачу контролю над протокою.

Водночас сигнали з Білого дому стають дедалі суперечливішими, що посилює занепокоєння партнерів. Вашингтон демонструє суперечливі сигнали щодо цієї війни, одночасно заявляючи про прагнення до миру і віддаючи наказ про розміщення тисяч додаткових американських військових у регіоні.

З наближенням анонсованого дедлайну операції американська адміністрація уникає конкретики про те, що саме стане критерієм перемоги. Білий дім фактично розривається між тиском арабських союзників та вимогами частини республіканців просто вийти з конфлікту напередодні листопадових виборів.