Гра на виснаження: чим війна 2026-го відрізняється від попередніх років і як це впливає на РФ

Про це в інтерв’ю ТСН.ua розповіла Марія Золкіна — голова Напрямку «Регіональна безпека і дослідження конфліктів» Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва», асоційована дослідниця LSE Ideas, головного аналітичного центру з питань зовнішньої політики при Лондонській школі економіки.

Чому Україна «застрягла» у статус-кво

На думку експертки, базовим сценарієм залишається умовний статус-кво, але з певними модифікаціями.

Що він передбачає:

• Статус окупованих територій не змінюється ні легально, ні в результаті якихось воєнних кампаній.
• Залишається більш-менш передбачувана лінія фронту. Немає проривів з російського боку, але немає й з української сторони в результаті жодних наземних операцій.
• Немає жодних змін на дипломатичній арені, оскільки не буде підписано ні режиму тиші у вигляді якихось домовленостей, ні більш всеосяжного договору про врегулювання.
• Перший — відсутність дипломатичного тиску з боку США на Європу і Україну для підписання миру на будь-яких умовах, вигідних Росії.

Які чинники свідчать на користь сценарію збереження умовного статус-кво

«США, з одного боку, не бачать пріоритетності в історії, де не можуть досягнути результату. Плюс наклалися проблеми з іранською війною, увагою та необхідністю вкладання ресурсів, в тому числі дипломатичних, для досягнення результату там», — зазначає Золкіна.

На її думку, для Трампа важливіше завершити війну в Ірані, ніж в Україні. Адже в Ірані США безпосередньо несуть дипломатичні, військові й економічні збитки за відсутність завершення війни, на відміну від війни Росії проти України.

• Другий — спроможності України опиратися невигідному миру за останній рік частково збільшилися за рахунок третього чиннику.
• Третій — зміна позиції самої Європи, яка спочатку намагалася підлаштуватися під Трампа, а зараз чітко говорить йому «ні».

Золкіна наголосила, що Європа чітко висловила свою позицію Трампові і у питанні Гренландії, і щодо Ірану. Крім того, Європа тепер повноцінно самотужки фінансує Україну без американської допомоги, готуючись відбивати російську агресію в одній з країн-членів НАТО без допомоги американців.

«Тобто Європа глобально змінила свою роль у відносинах зі США й не боїться сказати Америці „ні“. І це третій чинник, який сприяє тому, що якогось тиску на Україну і досягнення змін між Росією і Україною шляхом примушення України до миру не буде», — пояснює експертка.

• Четвертий — зараз ресурси Росії є обмеженими, але ще не є до кінця вичерпаними.

Золкіна припускає, що ще якийсь час на цьому «паливі» Росія може протягнути. Принаймні, рік точно.

Вона наголосила, що наразі РФ не має можливості зламати лінію фронту, прорвати її, чи організувати якийсь колапс української оборони. Крім того, так звана весняна кампанія росіян почалася й завершилася майже непомітно з точки зору аналізу змін на фронті.

«Тому що зараз у росіян очевидно вже немає ресурсів, щоб виконувати військово-політичні задачі по прориву української лінії оборони. У України є ресурси для асиметричної боротьби з росіянами, але не для наземних операцій. Відповідно, сама лінія фронту і статус тимчасово окупованих територій військовим шляхом найближчого року змінюватися не будуть. Саме тому, я вважаю статус-кво базовим сценарієм», — пояснила Марія Золкіна

Чим цей статус-кво буде відрізнятися від минулорічної ситуації, коли теж не було ні угоди, ні кардинальних змін на лінії фронту?

«Різниця в тому, що поступово технологічна перевага буде на боці України. Ми зараз довели до максимуму свої спроможності нищити російську військову і нафтопереробну інфраструктуру, маючи можливості бити майже на 2 тис. км в глиб Росії. Тобто нищити далі економічні спроможності Росії продавати свою нафту та газ, виробляти зброю. І на цьому асиметричному аспекті Україна може легко відкидати невигідні пропозиції по миру та тиснути на Росію», — переконана експертка.

Золкіна нагадала, що Путін вперше за 4 роки попросив про перемир’я 9 травня.