Тепер без ТЦК: в Україні змінили правила добровільної мобілізації

В Україні почав працювати новий механізм добровільного призову під час мобілізації. Тепер охочі пройти службу зможуть оформлятися безпосередньо через обрану військову частину, а командири отримали право самостійно направляти кандидатів на військово-лікарську комісію.

Про це пише РБК-Україна з посиланням на публікацію Київського міського ТЦК та СП у Facebook. Про це повідомляють Контракти.UA.

В Україні набув чинності новий порядок добровільного призову під час мобілізації. Тепер кандидатам більше не потрібно звертатися до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП), щоб розпочати оформлення на службу.

Відтепер взаємодія добровольця відбувається безпосередньо з обраною військовою частиною. Командири отримали право самостійно видавати направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК), що має прискорити процедуру оформлення.

Як буде проходити заклик

Новий механізм передбачає кілька етапів. Спочатку кандидат обирає вакансію та проходить співбесіду у військовій частині. Після отримання позитивного рішення, він подає командиру заяву про бажання проходити військову службу.

Потім командир видає направлення на проходження ВЛК. Після успішного проходження комісії доброволець прибуває до військової частини для оформлення на службу. За потреби перед початком виконання завдань він проходить базову загальновійськову підготовку.

Важливою гарантією стало те, що з моменту видачі направлення на ВВК доброволець не може бути примусово мобілізований щонайменше протягом п'яти днів.

Кого стосуються зміни

Новий порядок поширюється лише на громадян, які добровільно вступають на військову службу з мобілізації.

При цьому для українців, які планують вступити на службу за контрактом, жодних змін не передбачено. Їх продовжує діяти існуюча процедура оформлення.

Нагадаємо, що раніше в Україні затвердили створення нового координаційного органу, який займатиметься питаннями бронювання військовозобов'язаних, а також братиме участь у визначенні підприємств, які мають статус критично важливих для економіки та забезпечення життєдіяльності країни.