Роман Чайка: Україні необхідне стьобове політичне ток-шоу

Романе, всі ваші проекти дуже форматні. Наскільки важливий формат для ТВ-продукту?

Роман Чайка: Це залежить від того, кого ви поставите на виконання цього формату. Це так само, як дати різак людині. Вона може різати ним цибулю на кухні, а може з його допомогою виготовляти якісь прикраси, скульптури, тобто користуватися набагато ширше. Так само і з форматом – якщо використовується готовий, купований формат, він зазвичай вже страшенно мертвий. Працювати з ним - це армійські умови, крок вправо чи вліво розцінюються як спроби втекти. Відповідно – стріляють на місці. У нас, на щастя, в цьому випадку інакше, у нас формат дуже гнучкий.

Але ж бувають випадки, коли неможливо відступити від готового формату?

Роман Чайка: Так, може бути в контракті прописано, що формат немає право змінюватися. Класичній приклад - російський «Прожекторперисхилтон». Він став успішним тільки тому, що його власники розуміли, що він залежний від людини, яка його вестиме. Абсолютно аналогічна спроба зробити той самий формат в Україні провалилася. Якщо на такий формат не посадити людину типу Івана Урганта в якості токера, то ти отримуєш не формат, а жуйку. Так само відбулося з «Камеді клаб» і «Камеді клаб Україна». Один і той самий старий британський формат stand up comedy. Але в результаті в Росії, де була зібрана команда, формат живе і процвітатиме. А у нас він просто помер, лише двоє людей з нього втекли і стали резидентами які літають у Москву.

Як Ви оцінюєте успішність проекту « Час. Підсумки»?

Роман Чайка: Наразі ми маємо непогані рейтинги і це нас тішить. Це означає, що продукт під назвою «політичні ток-шоу», який минулого року всі ховали на цвинтарі, ще не зовсім мертвий. Ми сприйняли критику і зробили легкий тюнінг, який полягав в зменшенні «дріботіння». Справа в тім, що спочатку у нас була дуже велика кількість рубрик, які перебивалися рекламою або новинами. І це страшенно нервувало глядачів - тільки вони втягувалися в тему, як були змушені дивитися рекламу підгузків. Тепер у нас є блоки різної тривалості для визначення більш і менш резонансних тем. Ми можемо збільшувати кількість інтерактивного спілкування і, як-то кажуть, вибудовувати драматургію.

Чи буде проект мінятися надалі? Як саме?

Роман Чайка: Будь-який проект, якщо він зацементований, з часом стає мертвим. Тому ми стараємося весь час вносити якісь модерністські штуки. Ми ж завжди дуже залежні від якості наших співрозмовників. «Час. Підсумки», як і будь-який продукт, побудований на розмові, завжди залежить від того, чи може токер донести свою думку. Тому в майбутньому ми станемо більш ретельно вибирати наших гостей. Більше того, важливо розширити їх пул. Надзвичайно вузький пул людей, які ходять «з телевізора в телевізор», це є кармою всіх київських телевізійних проектів. Є ще штучні межі, які останні роки досить активно використовують політичні партії. Вони визначають пули спікерів і нікого іншого від них не допроситися. Тому, якщо ти цілишся виключно на депутатів, ти завжди будеш заручником партійного штабу. Відповідно зараз, якщо ми бачимо, що тема резонансна, а наші політичні сили нам пропонують одних і тих самих клоунів, ми стараємось їх міняти на експертів і взагалі збільшувати кількість людей з таких несподіваних царин для інших політичних ток-шоу - розширяємось до ВУЗів, наукових установ, мистецьких царин. І ми ніколи не використовуємо таких людей як меблі, які сидять, натискають на кнопочки і аплодують по команді. Ми цих людей «тягнемо» на гостей.

Чи не призведуть спроби оживити програму до того, що буде втрачено її формат?

Роман Чайка: Формат – не самоціль. Самоціль – ідея. Наша ідея – підсумки дня. Реагувати на резонансні події дня, або теми, які цей день запропонував. А його форма – це всього лише форма. Яка різниця, чи ми зараз вип'ємо з вами хорошого вина з скляної пляшки, чи це буде шкіряний бурдюк? Головне, щоб в ньому було добре вино! Тому ми зараз працюємо над покращенням якості вина, а не його форми.

Яким, на вашу думку, має бути ідеальне політичне ток-шоу?

Роман Чайка: Ідеальне політичне ток-шок могло б бути, якби я трохи переформатував «5 копійок». Воно було б дуже близьке до американського Saturday Night Fever. Це коли про серйозне говоримо серйозно, про несерйозне - несерйозно. При цьому в програмі має бути достатньо ентертейменту. Але про таке політичне ток-шоу можна лише розмірковувати, адже ми, нажаль, сьогодні є не стільки заручниками нашої аудиторії, скільки заручниками нашого політичного естеблішменту. Він такий який він є – настільки ж неякісний, наскільки неякісним є сам процес виборів. Тому що наші люди абсолютно якісно виглядають між виборами, але під час виборів вони стають ідіотами. Тоді ми втрачаємо хороших спікерів. Я б дуже хотів мати в студії людину якогось іншого ідеологічно окрасу. Але щоб це не була людина з інтелектом Болдирєва (член фракції Партії Регионів Юрій Болдирєв – ред.). Я б хотів, щоб це була людина з інтелектом. Взагалі політичні ток-шоу будуть в Україні ідеальними тоді, коли у нас політика стане нудною. Коли політика перестане бути такою тупою, такою бандитською і такою корупційною. Ці три речі є добрим матеріалом для журналістських розслідувань і стьобових програм. А політичне ток-шоу, яке примушувало б мислити, воно має бути інакшим.

Хіба у нас відсутнє інтелектуальне середовище?

Роман Чайка: Воно в нас є. Але воно теж не може зробити необхідний крок до публічності. Наші інтелектуали залишаються у своєму герметичному середовищі. Їх дуже важко витягнути. Але хотілося б, щоб вони частіше з’являлися. І якісніше. І хотілося б інші проблеми обговорювати. Справа в тім, що ми наразі є заручниками проблем, які нам нав’язує держава і політичний клас. І вони настільки ж тупі, наскільки тупим є політичний клас. Але до обговорення справді важливих проблем ми перейти не можемо через брак людей, які в них тямлять. Вже скільки років в Україні зникає телевізійна аналітика, реально зникає міжнародна політика, геополітика, євроінтеграція. У нас такими категоріями вже не говорять. Про європолітику і євроцивілізацію ми можемо говорити тоді, коли наш глядач почне жити цим. Тобто хоча б півгодини на день дивитися і розуміти щось на зразок EuroNews і жити проблемами європейської спільноти. А щоб жити ними потрібно людей зацікавити, а значить і нам вкласти свої 5 копійок. А от для цього потрібні токери, яких у нас нема. На тему міжнародної політики у нас може говорити 5-6 експертів, 2-3 журналісти рівня Віталія Портнікова. І відповідно до цього народ сприймає європростір і євроінтергацію у трьох вимірах – євроремонт, мандрівка в Європу (для якої потрібна шенгенська віза) і євро як валюта під матрацом. Тому про ідеальне політичне ток-шоу ми могли б говорити, якби у нас було три складових – публіка, інтелектуальне експертне середовище і політичний естеблішмент. Про друге і третє я вже сказав достатньо, а от глядач… Ми знаємо, що хороший глядач вже давно покинув телевізор - одною чи двома програмами ми його назад не притягнемо.

Хороший глядач зараз в інтернеті?

Роман Чайка: Так, в Україні наразі є дві нації – теленація і інтернет-нація. Для знищення конкуренції між телебаченням і інтернетом в новому тисячолітті повинна відбутися свого роду реформа медійного простору. Але ми одні не в змозі її ініціювати. Її суть – у знищенні меж між інтернетом і телевізором. Наразі ця межа є і вона дуже чітка. Ми теж розуміємо, що якісний глядач вже давно не глядач.

Але існує думка, що ТБ і інтернет не можуть повноцінно конкурувати, а лише доповнювати одне одного...

Роман Чайка: Я вважаю, що вже давно ТБ і інтернет перейшли з режиму альтернативи в режим конкуренції. Ще років 4-5 тому людина думала - включити телевізор чи «полізти в інтернет». Тепер вона вже не вагається, адже після введення тотальної цензури, яка накрила всі телеканали, альтернативним джерелом інформації став інтернет. Більше того – телевізор вже є досить архаїчною формою сприйняття інформації. І станом на сьогодні мова йде не просто про конкуренцію, а про жорстку конкуренцію. Незабаром всім ТБ-проектам доведеться боротися за глядача не лише за рахунок переходу на «цифру» , HD та Full HD-картинку, яка буде різати очі. Треба буде міняти саму систему. Уявіть, для того, щоб я щось цікаве почув, мені треба годину просидіти перед телевізором. Для того, щоб я це цікаве виловив з інтернету, мені потрібно 5 хвилин. І ще 3 хвилини, щоб подивитися окремим відеофрагментом. Тому майбутнє, безумовно, за інтернет-проектами. Найкращий приклад - російський телеканал «Дождь». Це той варіант, коли є і телевізор і мультимедійний портал. Там викладають не просто програми, а вирізають з них головне. Майбутнє за такими гібридними проектами, як телеканал «Дождь». Тому у нас в «Час. Підсумки» ми почали робити подібне.

В Росії після того, як виявилося, що основна ТБ – аудиторія складається з людей похилого віку, телеканали свідомо пішли на зниження рейтингів задля залучення молодіжної аудиторії.

Роман Чайка: У нас так само – ТБ-аудиторія досить похилого віку. Але Росію я б не брав за приклад. Давайте краще орієнтуватися на світові тенденції, вони є більш аналогічними для нас і для Європи. Наприклад, в Польщі для залучення молоді в перегляд суспільно-політічних програм, використовують атракційність, ентертеймент, залучають кльових ведучих тощо. Загалом, щоб телебачення лишалося на плаву, треба щоб воно стало таким собі монстром, якими є монстрозні телевізійні проекти в США та Британії. Ми на таке не можемо поцілюватись, бо коштами, необхідними для цього, ніколи не будемо оперувати. Навіть якщо у нас раптом найдуть достатньо нафти і газу. Тому рухатися треба в бік інтернет-телебачення і подібних синергічних проектів, того, що в музиці називають Fusion. Але це робитиме нове покоління ТБ-менеджерів. Я не хочу образити нинішніх, але вони, здебільшого, є заручниками тих, хто володіє телеканалами. А ці люди ще не ставляться до телепростору як до бізнесу, в якому перемагають найновіші технології і людський фактор.

Ви себе бачите в ролі автора і ведучого програми на інтернет-ТБ?

Роман Чайка: Так! І, до речі, це спілкування буде більш відповідальним, оскільки в інтернеті моментальна реакція аудиторії. Якщо порівнювати реакцію на ТБ і в інтернет, то влучною буде аналогія з медичним обстеженням в Україні і за кордоном. Чекати результати аналізів в Україні можна тижнями, а аналіз експрес-методом в добрій клініці в Європі можна зробити за 5 хвилин. В інтернеті програма ще триває, а ти вже можеш реагувати на ті речі, на які реагує глядач. І у будь-якому випадку формат програми на інтернет-ТБ буде більш демократичний, більш гнучкий. Інтернет студія – це менше матеріальних затрат. А інтернет – кращий пластилін.

Чому зникла з ефіру програма «5 копійок»? Вийшов її час?

Роман Чайка: Ні, час не пройшов. Зупинилася вона в період фінансової кризи, якраз на злеті. Ми щойно прийшли до чергової модифікації - почали працювати з письменницею Світланою Поваляк, як з співавтором, мали досвід роботи з Лесем Подерев'янським. Друзі – джазові музиканти – давали нам ентертеймент. Ми тільки вийшли на той варіант, коли почали привчати аудиторію, що політик тепер не буде з політиком гавкатися. Так би мовити «Собачьи бои – это не у нас». Наразі виходив політик, а з ним блогер, або студент, або громадський діяч. Ми тільки примусили політиків прийняти ці правила. І от в цей момент менеджмент оголосив, що фінансування програми закінчилося. Пояснили, що оренда павільйону, де ми знімали програму, коштує дуже дорого. Принаймні, так сказали. А коли вже перервався... Знаєте, в одну річку двічі не увійдеш. Я вважаю, що брак власне саркастичної стьобової програми в цій царині відчувається так само, як відчувається брак демократії в Україні. Останні два роки вона була просто необхідна в Україні.

Можливо, Вам пропонували робити «5 копійок» на іншому каналі?

Роман Чайка: На якому? Підходящих каналів немає. Можете уявити собі стьобове політичне ток-шоу на, скажімо, «Інтері»? Я – ні.

Чи вистачає у вас снаги на власну музичну діяльність?

Роман Чайка: Зараз ні, зараз велика затяжна пауза, творча відпустка, яка пов'язана з певними специфічними стосунками нашого вокаліста, менеджменту і решти нашої команди «Мертвий півень». Але нинішня пауза досить хороша. Можливо, це навіть дуже добре, враховуючи те, що починається наразі в країні. Якби ми зараз працювали, то доводилося б сильно розриватися, викроювати складні графіки між сценою і ТБ. До музики я ще повернуся. Пізніше. Переживемо вибори і зможемо знову говорити і про неї.