Вирахувати липових докторів «чиновницьких наук» майже неможливо

Особлива ознака української політики — кітч ученості. За даними Державної атестаційної комісії, щороку відбувається захист не менш ніж 300 кандидатських і докторських дисертацій в акредитованих вузах. Хоч кого взяти в уряді, Адміністрації Президента, Верховній Раді або навіть місцевих радах — самі кандидати, доктори наук, члени спеціалізованих вчених рад. Щоправда, періодично трапляються й публічні викриття чиновників із купленими дипломами. Наприклад, торік вибухнув великий скандал у Львівській мерії, де вивели на чисту воду цілу плеяду фальшиводипломників на чолі з начальником управління освіти Володимиром Огуром. За інформацією мера Львова Андрія Садового, з тисячі дипломів працівників міськадміністрації не отримали підтвердження від вузів на 120 документів. Міліція порушила справи, але дотепер львівським махінаторам не винесли жодного обвинувального вироку. Імовірно, знайшли спільну мову зі слідством і справи успішно розвалили до суду.

Що ж стосується викриття фальшивих кандидатів і докторів наук, відомий лише один такий випадок — арешт колишнього працівника Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П. Л. Шупика Андрія Слюсарчука, який отримав справжній диплом доктора наук і звання професора на підставі підробленого диплома Російського національного дослідницького медичного університету імені М. І. Пирогова.

Контракти розбиралися, як і за скільки в Україні можна організувати вчений ступінь, що буде цілком легальним.

У Кабміні половина міністрів — кандидати й доктори

Якщо проаналізувати вченість відправленого у відставку Кабміну Миколи Азарова, половина міністрів там козиряє кандидатськими й докторськими званнями. І якщо докторський диплом самого Миколи Яновича підозр не викликає, тому що був виданий далекого 1986 року, коли ще торгівлю ступенями не було поставлено на потік, то до деяких членів уряду є питання. Наприклад, віце-прем'єр-міністр — міністр охорони здоров'я Раїса Богатирьова, відповідно до офіційної біографії, у 1996 році закінчила КНУ імені Тараса Шевченка та отримала кваліфікацію «юрист». Примітно, що в цей час вона була першим заступником міністра охорони здоро­в'я. Дуже сумнівно, що чиновникові такого рангу вистачало часу на відвідування вишу навіть за програмою заочників.

Далі в життєписі Богатирьової зазначено, що вона ще й доктор медичних наук, професор і навіть член-кореспондент Національної академії меднаук. Роки, коли Раїса Василівна длубалася над кандидатською, а потім і докторською дисертаціями, в офіціозній анкеті не описані, однак тут пригадуються фрагменти із записів скандального майора Миколи Мельниченка. Ми, звісно, не стверджуємо, що вони можуть бути доказом, але там зафіксована цікава бесіда між тодішнім президентом Леонідом Кучмою та Раїсою Богатирьовою, яка згодом була його науковим консультантом. Голос, схожий на Богатирьову, просить президента зателефонувати до Вищої атестаційної комісії (зараз Державна атестаційна комісія) і посприяти із захистом докторської дисертації. Невідомо, чи було таке насправді, але, як бачимо, Богатирьова доктором меднаук таки стала.

Перший віце-прем'єр Валерій Хорошковський — людина, без сумніву грамотна та вчена, — став доктором економічних наук у 2003 році, коли обіймав посаду міністра економіки та євроінтеграції. Ніхто не заперечує схильність Валерія Івановича до наук, однак складно уявити таку вчену раду, яка завалила би на захисті цілого міністра.

Мер Слов'янська здійснила «вибух у науці»

Ще один приклад, який заслуговує на увагу, — «наукова діяльність» Нелі Штепи — мера містечка Слов'янськ на Донеччині (того самого, де обирався син Азарова). Вона закінчила Слов'янський державний педагогічний університет у 1984 році та відтоді, якщо вірити біографії, наукою ніколи не займалася й не випустила жодної наукової статті. Однак раптом ні сіло ні впало 13 березня 2010 року вона захистила кандидатську дисертацію у стінах Української інженерно-педагогічної академії на тему з важкою для нефахівця назвою «Математичне моделювання розподілу корисних копалин методами інтерлінації та інтерфлетації функцій (трьох змінних)». Відповідно до розслідування журналістів, з'ясувалося, що рідний дядько Штепи — Олег Литвин — працює завідувачем кафедрою цієї ж академії. Злостивці зазначали, що сановна племінниця вимагала в родича організувати їй учений ступінь, і він, розуміючи, що часу на написання дисертації немає, віддав їй свою власну роботу. Подейкували, що ціна питання була $15 тис. та пляшка коньяку Hennessy об'ємом 0,7 л. Після цього скандального захисту активісти студентських організацій пікетували Міносвіти з вимогою звільнити ректора академії, де нібито захищалася Штепа, Олену Коваленко та її дядька — завідувача кафедрою Олега Литвина, а також змінити склад ВАК. «Ученість» Нелі Штепи промовляе сама за себе. Під час виступу у Слов'янську перед працівниками тролейбусного депо вона переплутала кандидатський ступінь із докторським і заявила, що захистила док­торську.

«Пам’ятаєте, у системі координат раніше були осі лише X і Y, а я придумала ще й Z. Це справжній вибух у науці», — з пафосом заявила Штепа, не усвідомлюючи, яку нісенітницю верзе.

Найбільш марнославні

Колишній міністр освіти Станіслав Ніколаєнко розповів Контрактам, що традиція купувати дисертації народилася ще на зорі 1990-х років, після розвалу Союзу.

«За СРСР контроль за цим був дуже жорсткий, — згадує він. — Тоді людям говорили: ти або наукою займайся, або партійним будівництвом. Не слід носитися туди-сюди. Коли Со­юз розвалився, пішло-поїхало. Без роботи залишилося багато вчених, інститути ледь виживали, тож справжні кандидати та доктори наук не гидували підробляти написанням роботи якомусь марнославному директору підприємства або політику».

За словами Ніколаєнка, робота легалізовувалася таким чином. Майбутній кандидат брав матеріали на вивчення, щоб не зганьбитися остаточно на захисті, а потім уже читав із папірця.

«Коли я був міністром, я посоромився захищати свою дисертацію, хоча вона в мене була готова, — зазнчив колишній член Кабміну. — До того ж, деякі положення там застаріли, і я захистився лише коли пішов з посади. — При мені було кілька випадків, коли у вишів забирали право присвоювати докторські та кандидатські ступені. Це стосувалося МАУП та Академії житлово-комунального господарства в Києві, де раптом почали спливати сумнівні новоспечені власники ступенів. Був невеликий скандал ще й із науковим ступенем ректора Вінницького університету».

Станіслав Ніколаєнко стверджує, що коли він очолював Міносвіти, Вища атестаційна комісія не підпорядковувалася профільному міністерству та існувала окремо. Коли ж прийшов Дмитро Табачник, ВАК перепідпорядкували Міносвіти. Ніколаєнко заявив, що розробив проект нового закону «Про вищу освіту», відповідно до якого кандидатами й докторами наук можуть стати лише слухачі очної аспірантури та докторантури. Виняток — тільки для викладачів вишів.

Дисертації пишуть молоді вчені

Щоб самому не горбатіти над дисертацією, досить відкрити інтернет, на вибір одразу ж надається безліч сайтів із пропозицією виконати роботу за тебе — швидко та якісно. Наприклад, у соцмережі «ВКонтакте» є багато груп із написання робіт. Ось що розповідає один з авторів дисертацій на замовлення: «Я можу написати кандидатський дисер за шість місяців, якщо заплатять від $5 тис. Але ціна залежить від теми, і беруся я лише за гуманітарні напрями. Свою роботу із закордонної історії я писав сам і на це пішло три роки й багато нервів. Грошей на підкуп комісії в мене не було, ось і довелося пройти сім кіл пекла. Таких всезнайок вчені ради дуже не люблять, але мені пощастило — бо керівник моєї роботи із КНУ імені Тараса Шевченка був дуже розумною і чесною людиною. Він мені дуже допоміг у боротьбі з бюрократами», — зізнається молодий кандидат історичних наук Віталій.

Віталій нині працює викладачем історії у столичному коледжі, однак охоче береться за підробітки. Свою діяльність особливо не афішує — знайти його можна через соціальні мережі, де він створив кілька груп із назвами на кшталт «Написання дисертацій».

Фальшивку роблять за два-три дні

А якщо хтось не хоче платити за справжню дисертацію або диплом, може купити готовий документ, та він буде фальшивим. Окремої статистики щодо виявлення фальшивих дипломів МВС не веде. Лише підраховує загалом злочини, скоєні за ст. 358 КК «Підробка документів, печаток і штампів, а також використання і збут». З початку року таких набралося 10 339 по всій країні.

Але варто задати в інтернет-пошуковику фразу «куплю дип­лом» і одразу ж на вибір з'являється добрий десяток різних сайтів. Наприклад, сайт ukrdiplom.ru пропонує буквально будь-які документи про освіту, навіть диплом доктора наук. Обіцяють виконати замовлення оперативно та на оригінальних бланках. Дипломи вишу роблять за два дні, інші документи — за домовленістю. Ціни варіюються залежно від року закінчення — що старіша «корочка», то дешевше. Диплом часів СРСР і «корочка» українського вишу старого зразка до 1997 року — $400. Пластикові дипломи кош­тують удвічі дорожче — $800. За стільки ж продадуть кандидатську «липу» до 1998 року незалежно від спеціалізації. Сучасніша кандидатська корочка вже коштуватиме від $1600. Телефонуємо за даним на сайті номером — ввічливий хлопець поставленим голосом одразу починає змальовувати нам райдужні перспективи, які відкриються після купівлі диплома. Одразу ж попереджає, що несумлінні конкуренти часто пропонують купити так званий проведений диплом — тобто документ, що фігурує в базі Міносвіти і в документах вишу.

«Не вірте, це брехня, — повчає нас продавець фальшивок. — «Проведених» дипломів не існує. Я вам кажу чесно — диплом буде на оригінальному бланку, однак якщо до вишу звернуться із запитом — там скажуть, що ви в них не навчалися».