Міндоходів жнивує: до чого може призвести необґрунтоване урізання пільг сільському господарству

Зокрема, у Міндоходів розглядають можливість запровадження 7% ПДВ для аграріїв, а єдиний сільгоспподаток (ЄСП) пропонується розраховувати не від нормативної оцінки землі в 1995 році, а від цін у звітному. Аграрії запевняють, що це призведе до величезних збитків галузі (понад 19 млрд), зниження рентабельності до 3%, що не покриє ставок за кредитами, тож багато агрогосподарств будуть змушені закритися.

Позиція фіскалів

«Сума наданої пільги з ПДВ не відповідає темпам зростання галузі. Починаючи з 2007-го, такі пільги зростають у середньому на 40% за рік, при цьому зростання обсягів сільгосппродукції з 2007 року не перевищує 20% (крім урожайних 2008 і 2010 років)», — аргументують свою позицію в Міндоходів. Нині пільговий режим з ПДВ дозволяє аграріям залишати цей податок у себе. За даними Міністерства, у 2012 році в сільгоспвиробників залишилося 14,732 млрд грн. Крім того, підприємства за рахунок ПДВ отримують компенсацію від переробників за м'ясо і молоко. Її сума торік становила 1,077 млрд грн. У 2012 році, за даними міністерства, пільговим режимом, що надає право залишати ПДВ для власних потреб, скористалися 16 тис. сільгоспвиробників. Та економічної стабільності в галузі так і не досягли. «Головною причиною цього є використання сільгосппідприємств у схемах ухиляння від сплати податків, які дозволяють скорочувати надходження податку на додану вартість підприємствам інших галузей», — роблять висновок фіскали. Тож пропонують обкладати ПДВ операції з поставки сільгосппродукції власного виробництва за ставкою 7%.

Передбачається реформувати і фіксований сільгоспподаток (ФСП). Сьогодні він розраховується з огляду на нормативну грошову оцінку землі ще 1995 року. Тепер запропоновано для розрахунку податку брати грошову оцінку землі на 1 січня звітного року. Таким чином, замість нинішніх у середньому 5,5 грн/га (грошова оцінка сільгоспугідь на 1995 рік — 3674 грн/га), аграріям довелося би сплачувати 31 грн/га (на 1 січня 2013 року — 20,64 тис. грн). Пораховано, що від новацій податкові надходження від аграріїв зростуть на 1–1,3 млрд грн.

Аграрії в обороні

Учасники ринку та профільні асоціації негативно сприйняли ініціативу фіскалів. За підрахунками президента асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (УКАБ) Алекса Ліссітси, у разі скасування податкових пільг сума втрат сільгосптоваровиробників сягне 19 млрд грн. Це призведе до зниження прибутковості більш ніж на 50%. Тільки прямий економічний ефект від скасування податкових пільг, за розрахунками економістів, забезпечить зниження обсягів валової продукції сільського господарства на 8%. За даними УКАБ, скасування пільг стосуватиметься 56 тис. господарюючих суб'єктів, які дають роботу 650 тис. особам у сільській місцевості. Кількість збиткових підприємств збільшиться з 17–30% від загальної кількості (7–13 тис. господарств) до більш ніж 50% (або понад 20 тис. господарств).

Голова Аграрного союзу Геннадій Новиков, звертає увагу, що хоча ставку ФСП давно не переглядали, сьогодні аграрії змушені сплачувати додатково єдиний соціальний внесок (раніше пенсійний збір входив до ФСП). Отже якщо до ставки податку додати усі платежі, які вносяться нині, сума перевищить проіндексовану ставку податку. При цьому він звертає увагу на зростання цін на пальне, добрива, електроенергію, тощо. А закупівельні ціни на сільгосппродукцію, зокрема на зернові та олійні культури, лише зменшуються.

Тож учасники ринку зауважують, що підвищення платежів позначиться на собівартості продукції та прибутковості компаній, що стане серйозним ударом для малих і середніх фермерських господарств.

Не згодні аграрії і з висновками Міндоходів, що пільги не сприяють зростанню темпів виробництва галузі. Так, в УКАБ наводять дані, що з 1999-го по 2011 рік завдяки податковим пільгам аграрії збільшили обсяги сільгоспвиробництва на 70%. З 2001-го по 2012 рік, обсяги експорту продукції АПК, зросли майже вдесятеро, з $1,8 млрд. до $17,9 млрд. При цьому позитивне сальдо збільшилося з $700 млн до $10,4 млрд, тобто в 15 разів.

Удар по галузі

Старший юрист МЮФ BEITEN BURKHARDT Зоя Мілованова також вважає, що аргументи Міндоходів не цілком справедливі. На додачу до ФСП аграрії тепер сплачують ЄСВ, втратили право на відшкодування ПДВ при експорті зернових, відшкодування відсоткових ставок за кредитами не працює. «З погляду багатьох аграріїв, вони дають дедалі більше, а отримують дедалі менше», — запевняє юрист. При цьому зазначає, що якщо розвиток АПК не втратив актуальності для держави, то стабільність і зрозумілість законодавства так само важливі, як і прямі фінансові преференції. Молодший партнер АК IMG Partners, Ігор Линник, зауважує, що система оподаткування в АПК працює неправильно. Пільги не дали нічого для малого й середнього бізнесу, що створює найбільше робочих місць у селі. Водночас запровадження 7% ПДВ для аграріїв, не полегшить податкове навантаження на сільгосппідприємства. «Швидше за все, ці маніпуляції призведуть до подорожчання сільськогосподарської продукції», — запевняє він.

За словами юриста ЮФ «Інюрполіс» Марини Братух, намір уряду ліквідувати наявні податкові пільги для сільгоспвиробників не повинен реалізуватись найближчим часом. Оскільки скасування пільг, спрямоване на збільшення доходів держбюджету, може мати зворотний ефект. Така «податкова оптимізація» призведе до негативних наслідків в аграрній сфері і майже цілковитої зупинки дрібного і середнього сільськогосподарського виробництва.

Поспіх недоречний

У цьому питанні Міндоходів отримало сильного опонента — аграрне лобі. У парламенті вже зареєстровано законопроект № 2959 про запровадження заборони на скорочення податкових пільг сільгоспвиробників до 1 січня 2018 року. Саме за п'ять років, відповідно до Податкового кодексу, закінчується пільговий режим оподаткування аграріїв ПДВ. Також розглядається й можливість подовження мораторію на 10 років. Законопроект підтримують як провладні депутати, так і опозиційні. У пояснювальній записці до документа мова про те, що у 2005–2011 роках середня рентабельність виробництва зернових культур становила 14,7%, а відсоткова ставка гривневого кредитування — 14,6%. Тобто прибутковість аграрного бізнесу навіть із урахуванням пільг покриває лише вартість залучених кредитів. Скасування пільги з ПДВ призведе до скорочення рентабельності до 3–5%. При цьому пряма держпідтримка аграрного сектора в 2013-му порівняно з попереднім роком знизиться втричі — до 872 млн грн.

Партнер ЮФ «ОМП» Микола Орлов вважає, що пільги на сьогодні цілком виправдані. Він зауважує, що, по-перше, ці пільги — чи не єдина на сьогодні форма державної підтримки сільського господарства. Більшість інших форм підтримки існують лише на папері, на відміну від підтримки аграріїв у сусідніх країнах. По-друге, ці пільги надають сільським господарствам можливість фінансування своєї діяльності за практичної відсутності в більшості з них доступу до фінансування на прийнятних умовах. «Відсоткові ставки, вважаю, не варто розглядати як прийнятні», — запевняє він. Марина Братух також зазначає, що сьогодні фінансовий стан сільгоспвиробників прямо залежить від можливості використання податкових пільг. Наприклад, лише за рахунок застосування податкових пільг з ПДВ формується близько 9% фінансових ресурсів українських аграріїв.

«Якщо ж у результаті реформ, ставку ФСП буде значно збільшено, а ПДВ встановлять у 7%, аграрії будуть змушені перейти на загальну систему оподаткування або піти в тіньовий ринок, щоб якось існувати», — вважає юрист.

Втім, запропонований народними обранцями підхід до забезпечення гарантій дотримання чинних норм ПК сумнівний. Адже норма про заборону скасування пільг вноситься до того ж кодексу, де ці пільги й прописані. Тож ніхто не забороняє зі скасуванням пільг скасувати й «гарантійну» норму. «Це положення не має жодного сенсу, оскільки може бути змінене будь-яким іншим пізнішим законом, а правило щодо строків внесення змін до законодавчих актів, що стосуються оподаткування, у нас традиційно ігноруються всіма гілками влади», — зазначає Микола Орлов.

Як треба реформувати

Все ж таки очевидно, що, навіть у разі запровадження мораторію на скасування пільг, у перспективі їх необхідно реформувати. Зоя Мілованова зазначає, що система ФСП проста, але не передбачає різниці залежно він того, як саме використовується земля. «З одного боку, це непогано, оскільки сфери діяльності, що приносять більший податок, несуть найменше податкове навантаження. З іншого боку, це може витісняти виробництва, які мають стратегічне значення», — запевняє юрист. За її словами, диференціація платежів ФСП неминуча й ринку не зашкодить. А ось диференційовані ставки ПДВ неефективні, оскільки ускладнюють адміністрування податку і створюють можливість зловживань. Ігор Линник вважає, що, податкові органи мають підходити до кожного індивідуально з огляду на багатогранність форм господарювання в АПК (фізичні особи, особисті селянські господарства, фермерські, кооперативи, великі сільгосппідприємства, агрохолдинги) галузеві різниці (рослинництво, тваринництво, харчова та переробна промисловість), та беручи до уваги взаємозв’язок та залежність між цим усім. За словами Марини Братух, податкову реформу слід впроваджувати поступово. Скасування податкових пільг має компенсуватися для аграріїв впровадженням системи дотацій з урахуванням міжнародного досвіду. У ЄС сільгоспвиробник отримує дотації від держави в розмірі близько 500 EUR/га, що становить від 30 до 60% загального доходу таких аграріїв. В Україні відповідний показник становить близько 10%.

А Микола Орлов у відповідь на докори Міндоходів, мовляв, аграрні пільги використовують для ухиляння від сплати податків, запевняє, що швидше й легше можна розібратися з іншими схемами (зокрема конвертами) без того, щоб кивати на сільське господарство. За його словами, будь-яке обговорення змін оподаткування аграріїв має враховувати низку ключових моментів. По-перше, це неготовність більшості агрофірм до ускладнення податкового обліку та звітності. По-друге, економічна і психологічна неготовність усього сектора та обслуговуючих організацій до фінансових втрат у часи, коли іншому фінансуванню взятися не буде звідки. По-третє, цілковите нерозуміння держорганами ланцюжка взаємодії між аграріями і селянами як власниками більшості оброблюваних земель, прив'язка поточних пільг до оренди землі. І по-четверте, — потреба в колосальних інвестиціях до сільського господарства, особливо в такі капіталомісткі його напрямки, як тваринництво й садівництво з єдиним джерелом інвестування за рахунок податкових пільг. Як результат, ці напрямки можуть бути остаточно втрачені при зміні в оподаткуванні.