11 друзів Банкової: за що прищемили тушок

Дніпропетровський бізнесмен Андрій Павелко та його тесть Леонід Сергієнко повторили шлях багатьох своїх попередників через порушення фракційної дисципліни. Сергієнко взагалі напередодні свого виключення щосили голосував з парламентською більшістю за «смачні» законопроекти. Павелко хоч і не голосував із владою, але відзначився тим, що публічно розкритикував злиття його рідного «Фронту змін» з «Батьківщиною», анонсувавши створення власної політсили. Саме цими своїми намаганнями депутат і пояснив факт обурення фракції проти нього.

Згадані персони ще на етапі формування списку викликали багато запитань у старожилів «Батьківщини».

Ненадійні особистості

«Павелко та Сергієнко були стовідсотковими тушками ще тоді — і тільки Яценюк від цього відмахувався, — ділиться з Контрактами один із давніх соратників Юлі. — І за так званого квотування поза парламентом залишилася купа перевірених кадрів, які вже точно не побігли б, як Сергієнко, у більшість через загрозу бізнесу».

До речі, Сергієнко і не приховував від екс-соратників по фракції причину певної зміни своєї політичної орієнтації — не особисто, але передав, що регіонали тиснуть на його бізнес. Побіжного погляду на політкар’єру ставленика «Фронту змін» достатньо, щоб помітити його, скажімо так, непостійність: «ЗаЄдУ», ППУ, «Трудова Україна», СПУ. Співпраця з Олександром Морозом і привела його у Кабмін — він доволі довго працював у Мінтрансі заступником міністра. Спочатку у Сергієнка був успішний бізнес із вироб­ництва шпалер, тож злі язики (зокрема в самій «Батьківщині») подейкували, що один із найбільш забезпечених кандидатів просто купив рядок у списку, а услід за ним і місце заступника в козирному парламентському комітеті з питань податкової та митної політики.

Його родича Андрія Павелка, який свого часу працював у структурах тестя і очолював на момент виборів дніпропетровську облорганізацію «Фронту змін», підозрювали у зв’язках з екс-губернатором Дніпропетровщини, а нині — віце-прем’єром Олександром Вілкулом (якого, у свою чергу, небезпідставно пов’язують з Ринатом Ахметовим). Зараз, на тлі створення Андрієм Павелком власного політпроекту, ці версії обговорюються з новою силою.

Але Павелко і Сергієнко — досі депутати «Батьківщини», спікер Володимир Рибак не встиг оголосити про їхнє виключення із фракції. Але ця парочка поповнить лави тих, хто вже з прокльонами у спину втік з найбільшої опозиційної фракції.

Першопрохідці

Уособлення тушок у цьому парламенті — син і батько Табалови, які відмовилися входити до фракції партії, від якої балотувалися, в перший же день роботи нової Ради. Жодна клятва, дана під час виборів, не допомогла, а Табалов-молодший взагалі пізніше назвав її нікчемною. «Вони присягали на Біблії і клялися перед українським народом, що увійдуть до опозиційної фракції. Це моя персональна вина», — говорив потім Яценюк, який свого часу довірив Табалову розвиток кіровоградського «Фронту змін». При цьому Яценюк заявив, що на момент складання списків не знав, що у них спільний хлібний бізнес із регіоналом Віталієм Хомутинником. А хлібний бізнес залежить від добрих відносин із владою набагато більше, ніж молочний, яким Табалови також активно займаються. Певний час серед радикально опозиційних громадян навіть гуляв заклик бойкотувати продукцію ТМ «Волошкове поле», яку пов’язують із Табаловими. За своє «першопрохідництво» їм добре дісталося того ж дебютного дня, коли вони намагалися прийняти присягу. Опозиція вважала, що таким теплим прийомом гарненько залякала інших потенційних перебіжчиків, але марно... На тлі чергових невірних про Табалових просто забули.

Масова втеча

Наступна втеча депутатів із «Батьківщини» стала масовою і дуже болючою, у першу чергу знову ж таки для Арсенія Яценюка. Трьох із чотирьох новоявлених тушок пов’язують саме з його квотою — це Віталій Немилостивий, Ігор Скосар і Роман Стаднійчук. Найбільш принизливим для опозиції став той факт, що Немилостивий і Стаднійчук навіть засвідчили свою повагу своїм новим «господарям» на відомих зборах парламентської більшості в одному із залів на Банковій — так званому виїзному засіданні, яким було задумано втихомирити опозицію, що заблокувала президію парламенту.

З Немилостивим людям «у темі» загалом усе було ясно заздалегідь. Він багато пропрацював на топ­посадах на провідних харківських Sпромислових підприємствах, але очолив харківський штаб Об’єднаної опозиції несподівано, не мавши до цього нічого спільного ані з «Батьківщиною», ані із «Фронтом змін».

«Як він потрапив до списку, зрозуміло, — скаржаться скривджені батьківщинівці. — Його привів Коля (Микола Мартиненко – ред.) на прохання Жванії. Спочатку Давид через нього хотів всунути Катю Лук’янову, яка вже одного разу зрадила, але Арсеній з її приводу вже матюкатися почав».

Немилостивий після свого виходу із фракції ще й знатно потролив Яценюка, заявивши, що готовий покласти мандат, тільки якщо так само вчинить сам Арсеній.

Але якщо Немилостивий був хоч трохи на виду, то двоє інших товаришів — загадки із загадок. Причому навіть у «Фронті змін» про них нічого не знали.

«Я не знаю, звідки взялися Скосар із Стаднійчуком, хоч убий, — розповідає один із фронтовиків. — Ми самі були в шоці, коли той самий Ліскі опинився у списку казна де, а ці діячі — у прохідній частині».

Про Скосара до виборів було відомо, що він колишній депутат Київради, дуже небідна людина, любитель «Бентлі» і благодійник.

Про Стаднійчука, який, як потім з’ясувалося, не просто неговіркий, але при цьому двох слів зв’язати не може, — і того менше. На момент виборів він був сільським юристом, управляючим партнером адвокатського об’єднання «Немесіда». Чим він заслужив місце в списку вище тих самих Шкіля, Гримчака або Філенка — запитання риторичне. «Вуха» Миколи Мартиненка, схоже, стирчать і тут. Стаднійчук не пройшов у перший парламентський захід, але оперативно заскочив до парламенту замість позбавленого мандата захисника Тимошенко Сергія Власенка. Щоб, навіть не дотримуючись видимості пристойності, майже одразу присягнути на вірність регіоналам на пріснопам’ятному засіданні на Банковій.

Квота Гриценка

Разом з цією трійцею втік із «Батьківщини» ще один нардеп — Олег Канівець. У нього дещо інша історія. Заступник генерального директора ВАТ «Радехівський цукровий завод», екс-директор «Торгового дому «Галартезіан», гендиректор ТОВ «Будімекс-проект», голова правління ЗАТ «Видобувна компанія Укрнафтобуріння», президент ТОВ «Укртехнобудінвест» був одним із бізнесменів із так званої «квоти Гриценка». Мажоритарник Канівець заявив, що його вихід із фракції пов’язаний з непримиренними протиріччями з куратором «Батьківщини» на Львівщині Віктором Швецем. Швеця давно віддалили від справ, але аж ніяк не на користь Канівця. Останній, щоправда, поки що тримає слово і вже у позафракційному статусі голосує проти провладних законопроектів.

Газова група

Наступними з «Батьківщини» у вільне плавання пішов дует мажоритарників Володимир Купчак — В’ячеслав Кутовий. Їх обох пов’язують із так званою газовою групою у владі (Льовочкін — Бойко — Фірташ), яка вважає за краще до часу не висмикувати багнети зі стратегічно близького «Удару», а поповнювати лави більшості із «прихованих запасів». І той, і інший обґрунтували свій ухід із фракції явно надуманими причинами, пообіцяли бути найголовнішою опозицією, але швидко здулися. Їхні картки голосують за найодіозніші законопроекти більшості навіть частіше, ніж інших тушок.

Незрозумілий феномен

Перед останнім виходом тушок до м’ясорубки потрапив той, від кого цього мало хто очікував. Василь Кравчук був одним із тих самих нардепів, який фізично постраждав після силового розблокування регіоналами трибуни парламенту в минулому скликанні (стільцем побили!). Але старого гвардійця «Батьківщини», який очолював Хмельницьку облорганізацію партії, виключили за деякі голосування з партією влади. Після виключення Кравчук прогнозовано заявив, що голосуватиме за все, що йде на користь народу, і не забув штурхнути керівництво партії, яке всі рішення приймає у своїх вузьких інтересах.

Є підозра, що надалі таку риторику ми почуємо від деяких депутатів «Батьківщини» ще не одноразово. Щоправда, сама ціна кожної тушки поступово падає, оскільки опозиційні фракції, перейнявши приклад комуністів, дедалі частіше домовляються з владою про спільні голосування не лише за «євроінтеграційні», а й просто грошові закони. Але з тушками воно все ж якось звичніше...