Ростислав Валіхновський: «Страхову медицину можна впровадити за рік»

К: Ростиславе Любомировичу, розкажіть у двох словах про вашу клініку?

Ростислав Валіхновський: Ми вже 20 років працюємо, 150 тисяч пацієнтів вилікували. Це більше, ніж населення Рейк’явіку, столиці Ісландії.

К: І як це поєднується із вашою професією лікаря?

Ростислав Валіхновський: Дуже просто. Ми не робимо операцій з омолодження, тому що вважаємо, що це содомський гріх – оці всі штучні груди, губи, щоки. У Всеукраїнській асоціації пластичних, реконструктивних та естетичних хірургів (ВАПРЕХ), де я віце-президент зі зв’язків з органами влади, на мене дивляться, як на дивака. Я їм кажу: хлопці, все, що ви робите, треба заборонити. Давайте робити те, що я роблю, це – реконструктивна хірургія, вона благословляється Богом…

К: Давайте поговоримо про медичну реформу в Україні? Щоправда, про неї всі говорять вже років 15...

Ростислав Валіхновський: Що таке реформа охорони здоров’я в Україні-2016? Це реформа в умовах катастрофи. У нас система охорони здоров’я зруйнована повністю. На даний момент бюджет охорони здоров’я країни – 54 мільярди гривень. До цих грошей лине маса «туристів», які хочуть бути в друзях з олігархами, і просто красти. А сама реформа медицини зайшла в глухий кут. От згадайте: про страхову медицину скільки ми вже говоримо? Майже з початку Незалежності. Скільки законопроектів зараз у Верховній Раді? Три. Чому не прийняли жодного? Тому що ділили, хто на цьому буде заробляти. І тому реформу не вдалося провести.

Для реформи медицини треба закласти чотири стратегічних камені, і страхова медицина – це перший камінь з чотирьох, це основа. Без страхової медицини ми не зможемо структуризувати ринок медичних послуг. В усіх сучасних системах охорони здоров’я країн Європи і Америки загальне обов’язкове медичне страхування грає основну роль. Без нього немає куди рухатись, інакше нереально фінансувати охорону здоров’я, вона буде збиткова. Навіть в Америці, де 300 мільйонів жителів і найбагатша економіка світу, реформа проводиться вже у восьмий раз. А Україна має в 1500 разів слабшу економіку, ніж Америка, у нас існує брак кадрів, тому що вже всі виїхали, процвітає колосальна корупція. Без страхової медицини ми не зможемо легітимізувати ринок праці медиків в державі. Як лікар прогодує свою сім’ю на зарплату в півтори-дві тисячі гривень? Тому 99% медиків зараз отримують свої доходи незаконно, і кожного з цих 99% завтра НАБУ зможе посадити за грати на 3-8 років.

Легітимізація ринку праці – це другий камінь реформи одразу після введення страхової медицини. Іншого шляху немає. Тоді у лікаря буде висока зарплата, і  буде резон його спитати: а за що ж ти у пацієнта вимагаєш хабара?

К: А скільки часу треба, щоб запровадити страхову медицину і зробити легальними доходи лікарів?

Ростислав Валіхновський: Елементарно це зробити за рік. Треба буде під’єднати до процесу Державну фіскальну службу, Мінсоцполітики, Міністерство фінансів і Міністерство економічного розвитку. Інше питання, де цей рік узяти, адже у нас за рік можуть змінитись і уряд, і парламент, може статися третій Майдан, ескалація війни з Путіним.

Обов’язково в Україні треба впровадити реформи, які дадуть безперечну економію і колосальну кількість врятованих життів. Одна з них – це швидка та екстренна допомога. Вона у нас готова, існує, є професійні і досвідчені лікарі, є біль-менш непогані автомобілі по всіх містах-мільйонниках. Але немає поки що якісних IT-систем комунікації.

Я свого часу з колегами за рік зробив «під ключ» систему «112». Максимум за півроку у Києві можна оптимізувати систему диспетчеризації, в якій диспетчер буде бачити, яка машина найближче знаходиться до місця пригоди, який там екіпаж, чи в його компетенції рятувати людину з інсультом, чи на борту машини є фібринолітики, які розчиняють тромби в судинному руслі. Це має бути своєрідна армія: автомобілі, як у нашої нової поліції – обладнані всім необхідним, лікарі – добре підготовлені, гарно вдягнені і т.д.

К: Скільки має отримувати український лікар?

Ростислав Валіхновський: Я думаю, молодший лікар-інтерн має заробляти мінімум 10 тисяч гривень на місяць. Хороший лікар другої, першої та вищої категорій має отримувати відповідно 15, 20, 25 тисяч гривень. Це цілком реально, держава може так розподілити бюджети.

К: Не підвищуючи податки?

Ростислав Валіхновський: Так! За рахунок введення страхової медицини і покращення умов для роботи бізнесу.

К: А скільки має коштувати медична страховка в Україні?

Ростислав Валіхновський: В США медична страховка коштує від 3 до 5 тисяч доларів на рік. Але в США мінімальна зарплата біля 2-3 тисяч доларів на місяць, стільки отримує американець, який продає бутерброди у McDonald’s. Україна собі не може такого дозволити, тому що у нас середня зарплата – 1800-1900 гривень на місяць.

К: Якщо американці отримують мінімум 3 тисячі доларів на місяць і платять 3-5 тисяч доларів на рік на медичне страхування, то українець може 1900-3500 гривень за рік вносити на медицину?

Ростислав Валіхновський: 200 доларів. Як для економіки – це копійки. Але для українця – це реальність.

К: А чи складно буде привчити українців до платної медицини?

Ростислав Валіхновський: Блаженніший Митрополит Володимир прекрасно сказав з цього приводу: «Бесплатно – це коли біс платить!». Немає нічого безкоштовного в житті. Коли ти виконуєш роботу, то вона повинна оплачуватися. Будь-яка праця: журналіст, лікар, вчитель, хорист, актор, бухгалтер. Це енергія, взаємопов’язана робота мозку, м’язів, інтелекту, тіла та душі. Ніхто не дякує лікарям, які щоденно рятують стількох людей по Україні але багато хто дзвонить на урядову «гарячу лінію» і жаліється, що «доктор Іванов у мене взяв 100 гривень, і його треба засудити на 5 років».

К: Що ще потрібно зробити для медичної реформи?

Ростислав Валіхновський: Останній зі стратегічних каменів реформи – це превентивна медицина, скринінг, профілактика і попередження хвороб, а також пропаганда здорового способу життя. На чому заробляє 6 трильйонів доларів на рік світова медицина? На людських лінощах, на добровільній згоді відкрити двері хворобі! Коли ми говоримо за превентивну медицину, то це означає, що людина не має запускати своє здоров’я. Ми з дитинства її правильно харчуємо, вчимо фізичним навантаженням, даємо чисту воду, ліквідовуємо Чорнобиль і т.д. Превентивна медицина дасть колосальну економію коштів на лікування хвороб.

К: А що робити з дефіцитом кадрів? Наприклад, моєму дільничному лікарю – 80 років, він вже просто несповна розуму. Як підготувати кадри?

Ростислав Валіхновський: Якісні кадри – це сучасна медична освіта. Її треба привести у відповідність до західних стандартів. Наприклад,  Бангладеш і Малайзія зробили в себе  вільні зони для західних вишів, в тому числі й медичних, щоб ті змогли відкрити свої філіали. Влада цих країн дала вишам безкоштовно землю на 20 років без стягнення податків. Якби ми пішли подібним шляхом, ми б за 5 років створили покоління нових медиків.

Можна створити також інститут післядипломної освіти за стандартами Гарварду, Стенфорду, чи Йєлю… Я хотів це свого часу у Феофанії зробити, і мені майже вдалося, але бюджетний комітет Верховної Ради не виділив грошей.

Ще я би змінив пропорції між первинною і вторинною ланками медичної допомоги. Первинна ланка – це сімейні лікарі, вторинна – це міські і районні лікарні. Європейські експерти порахували і сказали, що в нас у п’ять разів більше лікарень, ніж у Євросоюзі, і в 10 разів більше ліжко-місць на 10 тисяч населення, ніж в Європі. Порадили зміцнювати первинну медицину.

Її свого часу починала робити Бахтєєва. Реформа полягала у вихованні цілої армії сімейних лікарів. У США, наприклад, сімейний лікар вчиться 3 роки після медичної школи, і він знає, як прийняти пологи, скласти перелом, провести вакцинацію, як вилікувати пневмонію, банальну нежить, як надати психологічну допомогу, пролікувати опік, продіагностувати гострий апендицит, вирахувати дозу антибіотика або інсуліну діабетикам. Він знає все.

Запитання: скільки в нас лікарів, які були дільничними, а стали сімейними, складуть такий іспит? 5 відсотків! А у решти рівень помилок на первинній ланці страшенний. І ще питання щодо мотивації цих сімейних лікарів, щоб вони поїхали працювати в село, наприклад, або в районну сімейну амбулаторію. Звідки їм узяти зарплати доки немає фінансової реформи і страхової медицини?

Зараз іде сильне скорочення лікарень, тому що експерти з Євросоюзу сказали, що ми витрачаємо багато грошей на вторинну ланку. Тож ми побачимо закриття лікарень і переведення їх в інші форми власності для інших цільових призначень. Тобто була лікарня, а завтра може стати клуб чи магазин.

К: Ви вважаєте, що це нормально?

Ростислав Валіхновський: Я вважаю, що Євросоюз просто використав західне кліше і дав нам рецепт, але не врахував українські реалії. Я би запропонував спочатку підготувати сімейних лікарів, не закриваючи лікарень. І тільки після цього було б логічно закривати лікарні, запропонувавши людям  переходити до амбулаторій. От вам і мотивація, високі зарплати, квартири-котеджі по селах, безкоштовне навчання під егідою асоціації сімейних лікарів Європи і так далі.

У нас ніби почали робити сімейних лікарів, видають навіть відповідні сертифікати. Але той сімейний лікар нічого не вміє робити, в нього навіть немає чим працювати: нема медикаментів, апаратури. З цієї армії сімейних лікарів тільки 10% пішло в село, а 90% лишилось по містах. І в ситуації, коли немає грошей, немає освіти, немає чим лікувати, ці 10% - справжні відчайдухи й патріоти.

Вихід з ситуації є. Необхідно, щоб було розуміння у Президента: реформа охорони здоров’я – це завдання №1 після врегулювання військового конфлікту на Донбасі.

К: Ви медик вже не в першому поколінні. Як Ви вважаєте, чому найголовнішому вас навчили батьки?

Ростислав Валіхновський: Любові. Це головна святиня. Люби Бога, люби батьків, люби життя. Брата, сусідів, однокласників, пацієнтів, роботу. Люби секунду, люби радість. Це звучить просто, але насправді це надзвичайно складно. Це тільки Господь благословляє.

У мене дідусь священник, на Галичині був другим в єпархії - половину Івано-Франківська хрестив, святив, шлюб давав, ховав. Другий дідусь в мене був послом в сеймі Австро-Угорщини від Галичини. Третій - заможним селянином, «кулаком» так званим: у нього було 30 тисяч гектарів землі, практично частина Галичини та Івано-Франківської області. Четвертий дідусь був залізничником. Всі вони трударі і пахарі. Мої тато і мама - лікарі, брат - лікар, двоюрідні брати всі лікарі, жінка - лікар, дитина вже також хоче бути лікарем.

К: А не проти, щоб дитина стала лікарем?

Ростислав Валіхновський: Звичайно, ні. Треба ж буде потім комусь клінікою керувати (посміхається – ред.).

Спілкувалася Ольга Ярхо