Алкоголь: десь між добром і злом

Перше, ніж почати боротьбу зі злом, варто знайти його коріння. Де він? У надмірній пропозиції алкоголю? В культурних традиціях? У національній депресії чи одразу скрізь? Редакція вирішила знайти відповіді на ці запитання в одного з власників найбільшої львівської мережі алкомаркетів – Олександра Малєйкіна.

К: Пане Олександре, сьогодні українське суспільство стурбоване надмірним споживанням  алкоголю. Цікавить ваше особисте сприйняття проблеми, і  позиція керівника найбільшого реалізатора «зеленого змія» у Львові. Наша країна протягом 2015-го року спожила такий об’єм алкоголю, що  опинилася на п’ятому місці у Європі. Водночас на третину виросла створена вами мережа алкомаркетів. Відслідковуєте зв'язок між названими подіями?

Олександр Малєйкін: А яка країна посідає четверте місце?

К: Не цікавився, мене турбує українська  ситуація.

Олександр Малєйкін: Якщо це справді так, то раджу вивчити питання досконаліше. Щоб усвідомити підґрунтя проблеми. Більше за Україну, рівно на крок  попереду, випили алкоголю у Франції. І цю націю теж переслідують біди, але значно менші за наші.  Один  французький економічний обсяг чого вартий -  зберігає друге місце після Німеччини. Ще й протягом двох останніх десятиліть.  А наш у 2015 році впав на 11%, порівняно з минулим.  Український алкоголізм винен у цих бідах та негараздах? Горілка підживлює корупцію, вино розв’язало війну і коньяк забрав в людей роботу?

К: По-вашому виходить, вживання алкоголю стабілізує економіку країни?

Олександр Малєйкін: Не треба перекручувати, так в нас розмова не вийде. Ясно, що якщо всі, без виключення, українці, почнуть пити горілку з ранку до ночі, працювати не буде кому. Існує питання дози та приводу. Навіщо сперечатися з народними традиціями? На святковому столі завжди стоїть алкоголь. Ніхто без нього не родився, не хрестився і не женився. І зовсім інша проблема виникає, коли людина починає випивати літру горілки щодня.

К: На початку розмови ми домовлялися на широкий загал не посилатися. Наявність проблеми алкогольної залежності в країні визнаєте?

Олександр Малєйкін: Ні. Тому що не володію відповідним фахом та не проводив досліджень. Я визнаю наявність потреби.

К: Тому і обрали саме алкогольний бізнес?

Олександр Малєйкін: Комерція, по своїй суті, і є задоволенням потреби. Я починав у часи зародження приватного українського бізнесу. Міркував таким чином: якщо держава десятиріччями тримала монополію у виробництві  та реалізації, то така справа буде прибутковою.

К: Рішення виправдало себе, сьогодні відчуваєте себе багатієм?

Олександр Малєйкін: Бізнес без прибутку перетворюється на втрачений час. Я не зустрів жодного комерсанта – альтруїста. Щодо заможності – все відносно. Офшорів в Панамі не маю,  сотень метрів нерухомості теж.  Вирізнятися  багатством   у суспільстві, більшість якого складають малозабезпечені  люди, насамперед, неприємно. Вам алкоголь заважає.  А мені значно більше заважає відсутність системи соціальної допомоги.

К:  То Ви замість держави в складних ситуаціях людям допомагаєте?

Олександр Малєйкін: Реклама такого змісту мені не потрібна. Хай такими справами благодійні фонди переймаються. Я допомагаю коли можу і хочу, і це моя справа, особиста. Тому залишимо це питання без відповіді.

К: А яка реклама вам до вподоби? Розвішані Львовом біг-борди «+ 50 алкомаркетів за рік»?

Олександр Малєйкін: Нічого поганого в цьому проекті не було. Лише інформація про збільшення мережі, про те, що ми готові якісно обслуговувати наших клієнтів ще в п’ятдесяти магазинах. Зараз ви демонструєте мені обурення,  але  алкогольні негаразди львів’ян від кількості магазинів не залежать. Керуючись такою логікою, варто негайно почати розбудовувати аптечні мережі та очікувати на масове оздоровлення.

К: Виходить по-вашому, що чим більше магазинів з алкоголем, тим залежність менше?

Олександр Малєйкін: Знов перекручуєте. Кількість магазинів, як і кількість брендів, так і кількість вироблених пляшок, зрештою, не змінює квоти споживання. Якщо у нашому місті, до прикладу, за день споживають триста літрів спирту, то хоч тисячу магазинів відкрий, цей об’єм не зміниться. Питання у тому, де будуть придбані напої, якої якості та за якою ціною.

К:  А дешева ціна хіба не провокує надмірне споживання?

Олександр Малєйкін: А якщо анальгін стане вдвічі дешевшим, то і в людей вдвічі більше почне боліти голова? Варто розділяти цінове утворення і питання доступності. Серед покупців нашої мережі  мало надмірних споживачів. Люди, хворі на алкоголізм, купують принципово інший продукт. Це самогон та горілка гаражного розливу. Його продаж не має правил: товар продається цілодобово, всім, без обмеження віку та стану. Не поодинокі випадки, коли від вживання напою такої якості люди помирали.

Щодо доступності цін в мережі. Наша націнка найнижча на ринку, тому що ми купуємо напряму в виробників, і наші партнери перевірені десятиріччями. Таким чином, в ціноутворенні минаємо такого посередника, як дистрибутор. Сьогодні людей цікавить, у першу чергу, можливість заплатити за товар якнайменше. Ми це можемо, ще й гарантуємо перевірену якість.

К:  Хороша рекламна промова, пане Олександре…

Олександр Малєйкін: Комерція, нічого більше. Я не приховував цього від початку нашої розмови.

К: Тільки ваші низькі ціни недоречні на тлі національної політики. Наш уряд протягом 2016-го року планує вдвічі підняти ціни на всі високоградусні напої, ви знаєте про це?

Олександр Малєйкін: Не можу цього не знати, це ж мій бізнес. В наших магазинах ціни завжди відповідали задекларованим. Я ніколи не сперечаюся з законом, це від початку хибний шлях. Але бажане ціноутворення не вирішить проблеми алкозалежних. Внаслідок підвищення цін збільшиться кількість контрафакту  та сурогату у продажу, а значить і ризик отруєнь людей усілякої степені важкості.

К: Повернемося до кількості магазинів на тлі реклами. Кожна вивіска стає нагадуванням та спокусою, не заперечуєте?

Олександр Малєйкін: Заперечую. Наші вивіски не рекламують, а вказують на товар, що реалізується під ними. На кожному вході розміщено попередження про те, що ми обслуговуємо тільки повнолітніх.  Жодних спокус – навпаки, накладаємо певні обмеження.

А що ж тоді ви скажете про рекламу алкоголю в медіа, на правах представника галузі?

К:  Це невід’ємна комерційна складова кожного проекту.    Точною статистикою не володію, журналісти, переважно, в таких питаннях не обізнані.

Олександр Малєйкін: Погодьтесь, що наявність реклами від вашої особистої позиції не залежить. Та нікуди не зникає її комерційна складова. Популяризація напоїв в медіа схиляє обирати конкретний продукт. Спонукає споживати саме цю, ніяк не іншу горілку. Обіцяє, на додаток, неперевершені відчуття, а іноді недосяжні звершення. Як тут не випити? Якщо журналісти беруться дбати про здоров’я людей, то їм варто, для початку, забрати рекламу алкоголю з телебачення, радіо та газет.

По-вашому виходить навпаки: якщо у Львові заберуть всі вивіски, то мешканці міста перестануть вживати алкоголь?

К:  Принаймі, квота споживання знизиться в декілька разів.

Олександр Малєйкін: Маячня. Якби такі заходи працювали, американське суспільство внаслідок сухого закону отримало не мафію, а вічне здоров’я. А боротьба з алкоголізмом у горбачовські часи реабілітувала б кожного алкоголіка, а не перетворила його на токсикомана. Коли обсяг  споживання в суспільстві стає загрозливим, треба пропонувати людям альтернативу. А не силою забирати те, що вони мають як задоволення та антидепресант.

К:  Будь ласка, наведіть приклад такої альтернативи.

Олександр Малєйкін: Люди придумали собі безліч корисних захоплень – кому спорт, а кому рибалка до вподоби. Питання популяризації та підтримки таких заходів на державному рівні.  Традицію споживання алкоголю створює суспільство, зовсім не кількість магазинів. Коли діти спостерігають, як алкоголь щодня вживають батьки, дуже швидко вони починають робити так само. Інший, якісний приклад для наслідування - і ситуація якісно покращиться. Це справа як держави загалом, так і кожної людини особисто. Пряма заборона багатьох провокує діяти всупереч.

К:  Ваша позиція зрозуміла, пане Олександре. Що бажаєте порадити нашим читачам на завершення нашої бесіди?

Олександр Малєйкін: Мати здоровий глузд та стримання – не тільки щодо випивки, до будь якої справи. Тоді можна очікувати змін на краще. Щасливій людині антидепресанти не потрібні. Зрештою, алкоголь перетворюється на зло тільки у надмірних дозах, якою вона буде - кожен вирішує для себе сам.

Спілкувався Олекса Довбуш