За 15 кілометрів на схід від Маріуполя знаходиться найбільш зруйнований населений пункт російсько-української війни – село Широкине. Це легендарне село не зрівняється ні з яким іншим на Донбасі. Колись це був курорт, куди до узбережжя Азовського моря приїжджали відпочивати туристи. У селищі був власний пивзавод і меблевий цех. Там налічувалося близько 700 будинків та понад 1800 місцевих жителів.Тепер сюрреалістичний пейзаж селища більше нагадує яскраву локацію апокаліпсису з фільмів-катастроф або навіть чимось схоже на мертве місто Прип’ять, що в Чорнобильській зоні. Але на відміну від Чорнобиля, люди з Широкиного тікали не від техногенної катастрофи, а внаслідок обстрілів російських окупантів, рятуючи своє життя. Російські війська та їх найманці обстрілювали село з особливою ненавистю і люттю. Внаслідок «братньої любові» та численних обстрілів з важкої артилерії та мінометів знищено майже все у селі.Краєвиди просто гнітючі: усі без виключення будинки лежать в руїнах і не придатні до життя, зруйновано численні санаторії, дитячі табори, сільську раду, школу, будинок культури та інші важливі об’єкти інфраструктури. Все повністю поросло травою і чагарниками, в гаражах і на вулицях стоять, згорівши вщент, автомобілі, поблизу будинків лежать дитячі іграшки і повсюди осколки від снарядів. Про місцеву церкву взагалі окрема розмова. Окупанти цинічно обстріляли її, наслідки від руйнувань чітко показують з якої сторони вели вогонь. Вона стоїть розгромленою, російські мародери вивезли звідти все церковне майно.Про колишній розквіт селища нагадують і розгромлені бази відпочинку, що стоять на березі. Саме ж узбережжя суцільно заміновано на випадок атаки з моря. Завдяки героїзму і мужності українських військовослужбовців, зокрема морських піхотинців, Широкине було звільнено від противника у 2016 році. Зараз село знаходиться під повним контролем ЗС України.Позиції російсько-окупаційних військ наразі проходять за кількасот метрів від крайніх будинків у селі.‒ Село повністю заміноване російськими окупантами, подекуди ще досі на подвір’ях колишніх мешканців лежать нерозірвані снаряди і міни. Всередину житлових будинків заходити суворо заборонено, не виключено, що там ворогом залишені мінно-вибухові пастки. Можна спокійно переміщуватися лише по асфальтованій дорозі та окремих місцях, де точно ми знаємо, що немає ніякої небезпеки, ‒ розповідає морських піхотинець Данило, який обороняє підступи до околиць окупованого РФ села Саханка.‒ Багатостраждальне Широкине – селище-привид, останні місцеві жителі покинули його ще на початку 2016-го. Відтоді воно повністю мертве. Зараз ним блукають лише українські військові. Можливо згодом, після нашої неодмінної перемоги над російськими окупантами, сюди повернуться люди і воно оживе в буквальному розумінні цього слова. Звісно, дуже хочеться, щоб дітки тут знову ходили в школу та росли на своїй рідній землі, ‒ продовжує морпіх.Наразі українські морські піхотинці надійно тримають оборону на лінії зіткнення.‒ Ворог останнім часом знову активізувався, не зважаючи на введення «режиму тиші». Переважно ввечері веде по нашим позиціям провокативний вогонь зі стрілецької зброї та кулеметів. Ми вогонь у відповідь не відкриваємо. Але як тільки буде загроза життю морських піхотинців противник дуже пожалкує, що це зробив. Відповідь буде миттєвою та жорсткою, ‒ додають морські піхотинці.

Колись курортне село Широкине, що за 15 кілометрів на схід від Маріуполя, – одна з найгарячіших точок російсько-української війни. Селище повністю під контролем українських військових, але боями та обстрілами знищено майже все – будинки, санаторії, об’єкти інфраструктури. Узбережжя суцільно заміновано на випадок атаки з моря. Позиції проросійських бойовиків зараз проходять за кількасот метрів від крайніх будинків у селі.

Руководитель Координационно-информационного центра при Управлении коммуникации и прессы МО и советник Министра обороны (в качестве волонтера) Дмитрий Муравский  опубликовал в Facebook впечатляющие фото о войне на Донбассе. "Не являюсь проф фотографом и поэтому не ставил перед собой амбициозных целей, хотя понимаю, что сейчас это очень важно и обещаю, что в промежутках между съемками и поездками я смогу заняться системной работой с десятком тысяч тех снимков, которые я сделал за многие месяцы этой войны. Для тех кто говорит про Фотошоп, спасибо я польщён еще раз))", - пишет Муравский

Фотограф, який пройшов не одну «гарячу точку», своє враження від роботи в зоні АТО висловив так: «Це саме той випадок, коли доброзичливе в цілому ставлення до журналіста, загальний комфорт у роботі, велика кількість фотографічно цікавих ситуацій і чудовий доступ стикаються з безумовною необхідністю зупиняти себе. Інакше – загибель. Весь цикл «ротації», весь час, поки я був на позиціях, йшли безперервні бойові зіткнення: артилерійські обстріли та окопні дуелі. Це дуже і дуже серйозно – те що відбувається в маріупольському секторі. Немає ніякого перемир’я. До чого лицемірити? Йде класична позиційна війна, під час якої гинуть люди. У мене немає ілюзій – ще нескоро перестане литися кров на Донбасі. Не загоїлися рани... Не вщухла гординя... Якщо говорити про те, що найбільше запам’яталося з того відрядження, то це була зйомка в бліндажі, коли позиції «Донбасу» накрила артилерія супротивника. Ми просто сиділи під товстенною бронеплитою, під товщею землі і мовчали. Але в мовчанні цьому було стільки напруги! Прямо над нашими головами свердлили повітря снаряди і свистіли осколки. Окоп і бліндаж трусило. Земля стогнала. Потім хтось сказав: «Не дай Бог – пряме... І тоді всім відразу п***ц...»

Олесь Кромпляс, 31 год, с 2008 года занимается фотографией. Снимки Кромпляса с Майдана были включены в проект «Майдан. Революція духу», выставлялись в Украинском доме. В 2014 году вступил в ряды добровольческого батальона «Азов» и принимал участие в штурме Мариуполя, обороне ДАП, в операциях под Иловайском. Военные фото Олеся стали частью выставки «Донбас. Війна та мир», выставлялись в Киеве, Брюсселе, Страсбурге, Копенгагене и Лондоне. Снимает исключительно на плёнку. Посёлок Широкино расположен между Новоазовской трассой и береговой линией. На пляже пара дешёвых санаториев советского образца и кооператив эллингов. Хозяйственные жители превратили их в комнаты отдыха и сдавали по сотне гривен за сутки. Эллинги стоят открытыми, вывалив наружу всю жизнь своих хозяев. И заглянув в каждый из таких мирков, можно попытаться понять, какими они были, чем дорожили, о чём мечтали.

Пётр Шеломовский снял ожесточённые перестрелки между бойцами батальона «Азов» и сепаратистами в посёлке Широкино, а также работу наблюдателей ОБСЕ, пытающихся остановить кровопролитие в прежде тихом курортном местечке.