В 2011 году, всего за три дня до того, как по Японии прокатилось разрушительное землетрясение, французский фотограф Людовик Исмаэль отправился в центр культуры сумо в квартале Регоку, Токио, чтобы запечатлеть повседневную жизнь современных сумоистов в своем проекте Morning Sumos. Согласно легенде, Япония появилась в результате поединка сумо. Когда бог грома и меча Такэмикадзути встретил своего противника, бога воды и ветра Такэминаката, он вступил с ним в смертельную схватку и победил, после чего подарил своим последователям остров в океане, чтобы они жили там и славили его победу. Сумо ведет свою историю уже две тысячи лет и до сих пор остается одним из главных символов Страны восходящего солнца. Но древним традициям просвещенных мастеров и самураев становится все сложнее сохранять свою аутентичность в бурлящих мегаполисах. Истоки сумо можно найти в древних ритуальных танцах, которые сильнейшие мужчины японских поселений исполняли перед духами и богами, чтобы те даровали людям хороший урожай риса. Свой современный вид поединки сумо приобрели в период Эдо, начавшийся в 1602 году, когда самураи, нуждаясь в дополнительном источнике дохода, стали продавать билеты на свои выступления и превратили сумо в профессиональный вид спорта. Правила поединков сумо представляют собой смесь давних ритуалов и более прогрессивного, спортивного регламента. Как и сотни лет назад, накануне соревнований в центр дохе — круглого ринга диаметром 4,55 метра — помещается подношение богам: соль, рис, сушеные орехи, водоросли и мускат. В день поединка сумоисты ступают на дохе с двух сторон — с востока и запада, причем борец с восточной стороны всегда заходит первым. Отдавая дань религиозному происхождению сумо, борцы совершают ряд ритуальных движений: хлопают в ладоши, чтобы привлечь внимание богов, поднимают руки, чтобы продемонстрировать отсутствие оружия, и с силой топают ногами, чтобы раздавить закравшихся злых духов. После этого сумоисты покидают дохе, выпивают «воду силы» (chikara-mizu), выбрасывают на ринг пригоршню соли и приступают к схватке. В самом поединке, который обычно длится не больше минуты, уже четко прослеживаются современные спортивные правила. Чтобы победить, сумоист должен либо вытолкнуть противника за пределы дохе, либо заставить коснуться пола, но борцам запрещено тянуть друг друга за волосы, бить кулаками, душить, тыкать в глаза и бить в пах. В начале XX века под влиянием европейской культуры было установлено еще одно правило: потеря набедренной повязки (mawashi) приравнивается к проигрышу. Раньше японских зрителей не смущала случайная нагота сумоистов, но в наше время борцы придерживаются более цивилизованного подхода. Именно такой подход стоил победы сумоисту Асанокири, потерявшему набедренную повязку в 2000 году. С другой стороны, в некоторых вопросах японское сумо остается непреклонно консервативным, и это в первую очередь касается женщин. Женские поединки проходят по всему миру, но не в Японии, где сумо остается исключительно мужской привилегией. Женщины не только не могут принимать участие в соревнованиях, но и в принципе ступать на дохе. Это правило соблюдают настолько строго, что женщине-мэру Томоко Накагаве не разрешили подняться на ринг, чтобы произнести традиционную речь в честь открытия соревнований. В другой раз, когда несколько женщин выбежали на ринг, чтобы помочь потерявшему сознание мэру Резо Татами, соревнования приостановили и долго «очищали» дохе священной солью, что вызвало шквал обвинений в отсталости и сексизме.

Відбувся третій Етап турніру з фрі-файту («вільний бій») «Кубок Буковеля-2018». Організатори змагань, якими став професійний бійцівський союз PFU, презентували для шанувальників спорту яскраве шоу з 11 поєдинків із формулою боїв – 3 раунди по 3 хвилини. Серед протистоянь: відбіркові півфінали та фінали за право змагатися за головний пас у ваговій категорії до 84 кілограм. За право змагатися у Гранд-фіналі за вакантний пас переможця «Кубку Буковеля-2018» у півфіналах билися чотири пари спортсменів: Віталій Оніщенко - Роман Єрмачков, Володимир Ізанський - Артем Вовк, Максим Сорока - Олег Прокопів, та Віктор Білий - Микола Лук’янчиков. У фіналах Оніщенко переміг Вовка, а Білий – здолав Прокопіва. Відбулося також три рейтингові поєдинки у вагових категоріях до 70 кг та до 84 кг. Теймур Тураджов переміг Ігоря Кулика, а Ілля Пастух здолав Віталія Мукашова, а Микола Пасюк поступився Рабілу Саберлі. Додатково відбулися два міжнародних супер-поєдинки. У ваговій категорії до 63 кілограм бій між українцем Костянтином Симоненком та представником Азербайджану Зака Фатуллазаде завершився «миром»: судді констатували нічию, спортсмени змушені будуть провести матч-реванш. Мабуть, найбільшу увагу глядачів привернув бій важковаговиків (до 93 кг) між грузином Коте Шонія та нашим Іваном Сименовим. Українець по ходу бою мав перевагу, проте, кавказець вдало застосував больовий прийом та переміг.

На перші великі змагання з боротьби Сумо на запрошення новоствореної обласної федерації (президент – Віталій Гурський) прибули найкращі українські спортсмени. Серед претендентів на Кубок Львова - призери та чемпіони світу та Європи. Сенсаційно завершився поєдинок за перемогу у найпрестижнішій ваговій категорії понад 115 кілограм. Молодий, поки що не відомий у спортивних колах львів’янин Павло Сидоренко, який займається цим видом японської боротьби менше року на шляху до перемоги здолав потужного харків’янина Олега Олешка та чисто переміг головного фаворита титулованого та досвідченого Сергія Соколовського з Мелітополя. Соколовський – дворазовий чемпіон Європи серед дорослих та призер чемпіонату світу серед юніорів. За словами головного судді змагань, Президента Європейської та Всеукраїнської федерації сумо Сергія Коробко, львівський турнір не лише пройшов на високому організаційному рівні, а й відкрив імена декількох нових спортсменів, які в разі правильної підготовки та цілеспрямованої підготовки неодмінно виростуть у майстрів міжнародного класу…P.S. Виходити на парадах-відкриттях змагань та на показові виступи в спеціальних "накидках" з елементами прапора чи герба країни - в Сумо вважається почесним. Право мають лише чемпіони та призери чемпіонатів світу та члени національних збірних своїх країн.