Івано-Франківську область не можна вважати обділеною увагою туристів – адже саме ця земля є правдивою Гуцульщиною з усією її екзотикою, й популярним туристичним напрямком, особливо взимку, коли Буковель, Ворохта та Яремча перебирають на себе літні «повноваження» Одеси та морського узбережжя. Популярністю у гостей користуються також Галич, Коломия та Рогатин. Але ми в цьому фотонарисі та в статті, на основі якої його створено, пропонуємо вам дізнатися про інші цікаві об’єкти Прикарпаття. Першою атракцією області, з якою ми хочемо вас познайомити, є Ангелівська домна, яка стоїть в урочищі між селами Ясень та Гриньків. Побудували цю піч для лиття чавуну 1810 року на замовлення львівського греко-католицького митрополита Антіна Ангеловича (1756-1814). Власне, на його честь і названа місцевість. На жаль, митрополит невдовзі помер, і вже 1818-го виробництво припинилося, бо виявилося доволі вартозатраним. Висота домни - 16 м, товщина стін сягає понад 3 м. Отвори в верхній та нижні частині слугували для нагнітання повітря за допомогою міхів, які приводило в дію водяне колесо. Воду підводили з річки по каналу, який також зберігся. Руду подавали по спеціально спорудженій доріжці, що стояла на риштованнях, засипаючи через верхній отвір. Понад 100 років піч та будівлі робітничого поселення навколо неї поступово руйнувалися, а остаточно всі споруди, окрім, власне, домни, знищила російська артилерія 1916 року. Тільки піч і залишилась сумною одиначкою стояти посеред урочища. Плани облаштувати тут промисловий музей і досі не реалізовані. В колишньому містечку Більшівці поблизу Галича стоїть розкішний бароковий монастир Кармелітського ордену, збудований у 1718-28 рр. Головний фасад костелу, освяченого на честь Благовіщення, скопійовано з італійських взірців. Велику цінність має збережений фресковий живопис. Ще одна цікава пам'ятка Більшівців – садиба Кшечуновичів, останніх господарів містечка до 1939 року. Садиба фактично зведена наново в 1920-х роках після руйнувань Першої Світової. Навколо неї – парк, а в центрі зберіглася певна кількість будівель, зведених Кшечуновичами в період 1910-30-х років. Напрочуд цікавим містечком є і Городенка, яка знаходиться у східній, низинній, частині Франківщини - на т.зв. Покутті. В середині XVIII ст. вона стала однією з улюблених резиденцій екстравагантного Миколая Базиля (Василя) Потоцького (1707-1782), більше відомого як фундатора Почаївського монастиря та господаря Бучача. Він у 1745-54 рр. фундував тут костел Зачаття Діви Марії, запросивши до архітектурних та скульптурних робіт двох великих майстрів – Бернарда Меретина та Іоганна Пінзеля.  Пінзель, один з найбільш таємничих скульпторів барокової доби, саме у городенківському костелі отримав можливість максимально показати свій геній, створивши 33 скульптури, з яких 18 – для головного вівтаря. Вони стали найбільшими за розмірами творами майстра – їх висота сягала понад 3 метри. Його ж роботою вважаються й фігури грайливих янголят-путті, які також прикрашали вівтар. Практично усі вони достояли до середини 1980-х, коли їх наказав порубати на дрова завгосп ПТУ, яке містилося в комплексі колишнього монастиря. Однак частину розрубаних скульптур вдалось врятувати відомому музейнику Борису Возницькому – й саме вони зараз є основою колекції музею Пінзеля у Львові. В Городенці ж й досі стоїть, єдина з Пінзелевих статуй на Франківщині, Діва Марія на своєму первісному місці – колонні біля храму. В костелі вціліли й рештки стінопису.  Є в Городенці і інший храм – греко-католицький, на честь Успіння Марії. Його Потоцький спорудив 1763 року на спокуту гріха вбивства такої собі Бондарівни – непокірної йому красуні з сусіднього села Чернятин. Окрім того, в Городенці є вірменський костел (1706 р.), і синагога, в який зараз знаходиться спортзал. Й, мабуть, найневідоміша пам’ятка Городенки - це триарковий міст над струмком Ямгорів, зведений також Потоцьким. Він - другий за віком в Україні (найдавніший – в Кам'янці-Подільському).  Перемістимось тепер до села Манява. Воно відоме одразу декількома цікавинками. Перш за усе, це монастирський комплекс, закладений 1611 року як оборонний скит. Монастир доволі швидко «набрав вагу», отримав автономію в управлінні та підпорядкував собі понад 500 інших монастирів Західної України. 1785 року скит був закритий австрійським урядом. Відновлено монастир було тільки 1998 року. На той час зі старого ансамблю залишалася тільки надбрамна вежа-дзвіниця, яка зараз і є найстарішою частиною комплексу. Монастир належить ПЦУ, виглядає дуже охайно та ошатно. За 380 м від Манявського скиту лежить т.зв. Блаженний камінь – колишнє язичницьке святилище, і, як водиться, «місце сили» до нашого часу. З каменю тече вода, властивості якої прирівнюються до святої води у відомому місці паломництва у Франції – в Лурді. Ще однією цікавинкою Маняви є водоспади, найбільш відомий з яких, власне, Манявський (висота 17 м). Окрім нього, існують ще Мар'янчині водоспади на річці Кобила. До водоспадів від села йде довга, з декількома невеличкими переправами по каміннях, напрочуд живописна дорога. За 14 км від Маняви, в селі Старуня, діє грязьовий вулкан. Його унікальність є визнаною в усьому світі, але не за фактом існування (такі є і в інших країнах), а за речовинами та мінералами, якими він вибухає. Вперше вулкан проявився 1977 року після землетрусу у Румунії. Відтоді він постійно вивергає з 8 невеликих кратерів газ, воду, глинисту пульпу, а іноді нафту. До слова, деякі плоди виверження вулкану мають лікувальні властивості. Старуня також є палеонтологічним заказниом. Колись тут було солене озерце, що під шаром розсолу приховувало трясовину з окисленої нафти й озокериту. Мамонти та волохаті носороги потрапляли в це болото та гинули. Їхні забальзамовані рештки і почали знаходити тут з початку ХХ ст. Зараз рештки двох найвідоміших тварин – самиць мамонта та носорога – можна побачити в природознавчому музеї Львова.  Наостанок поговоримо про два цікавих храми. Михайлівська церква в селі Чесники стоїть на околиці села, на пагорбі, де колись було язичницьке святилище: археологи вважають, що кам’яна платформа, на якій розташовано храм, є платформою цього капища. Архаїчні обриси церкви безумовно говорять про її оборонне призначення та побудову у ХІІ-ХІІІ сторіччях. На жаль, всередині все заставлено напівзотлілими риштуваннями від припиненої реставрації ще початку 1990-х. Біля церкви є невеличкий цвинтар, головним пам’ятником якого є вартісний монумент епохи класицизму – надгробок господарів села, магнатів Хржановських, померлих за тамємничих обставин протягом 1826 року.  А церкву Св. Василя в селі Черче побудували 1733 року. Хоча є припущення, що вона є старшою цієї дати, та була перенесена з якогось іншого місця. В радянські часи їй дуже пощастило – тут зробили музей побуту, тому навіть реставрували. Архітектура храму нетипова для регіону, бо відноситься до бойківського стилю. Можливо, це обумовлено тим, що працювали на будівництві саме бойки, які і поставили доволі неблизько від рідних земель такий храм. Іконостас також автентичний - XVIII ст., з дещо зміненим порядком розташування ікон та відсутністю традиційного розп’яття зверху. З повним текстом статті можна ознайомитись тут: http://kontrakty.ua/article/145985

У четвер під час термінової робочої поїздки до Івано-Франківської області Президент Володимир Зеленський особисто оглянув наслідки повені в регіоні. Селище Ланчин опинилося в епіцентрі стихії, що цими днями вирує на Прикарпатті. Мешканці Ланчина розповіли главі держави, як рятувалися від стихії, та про збитки, яких зазнали через повінь. Інтенсивні опади протягом 22-24 червня призвели до ускладнення паводкової обстановки у Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській та Тернопільській областях. Жертвами стихії вже стали троє людей, ще одна зникла безвісти.Фото Маркіяна Лисейка та ОП.

ДСНС України: Оперативна інформація щодо ліквідації наслідків негоди на заході країни. Станом на ранок 25 червня, завдяки вжитим першочерговим заходам із зон підтоплення в межах населених пунктів: врятовано – 358 осіб; евакуйовано – 610 осіб; відселено – 290 осіб; перевезено через підтоплені ділянки доріг 588 осіб; транспортовано авіацією 3 жінки, із них 2 породіллі, 3 малолітні дитини та 1 чоловіка; доставлено 4 тонни продуктів харчування та 1,5 тонни питної води. В ході ліквідації наслідків надзвичайної ситуації: відкачано води з 298 житлових будинків та 15 колодязів; відкачано близько 55 тис. куб м. води з присадибних ділянок; евакуйовано 55 транспортних засобів. Всього до робіт на території постраждалих областей від ДСНС залучено 656 осіб та 123 од. техніки (у тому числі 30 чол. та 6 од техніки 2 Спеціального центру швидкого реагування, 2 гелікоптери ДСНС).

Внаслідок інтенсивних дощів та поривів вітру 22-23 червня в Івано-Франківській, Чернівецькій, Кіровоградській, Вінницькій, Полтавській, Львівській, Одеській та Рівненській областях сталося падіння дерев, підтоплено значну кількість житлових будинків, господарських будівель, вулиць, автомобільних доріг, пошкоджено покрівлі шкіл, будівель та житлових будинків. Стався порив дамби № 5 на р. Черемош, протяжністю 10 м, а також підмиття підпірної стіни бетонного берегоукріплення автодороги регіонального значення Р-62 «Чернівці-Верховина», протяжністю 50 м, (наразі проїзд забезпечено). Жертв та постраждалих немає. Підрозділами ДСНС відкачано 4 тис. 940 м.куб. води. Всього залучалося 527 чол. та 137 од. техніки, з них від ДСНС 439 чол. о/с та 113 од. техніки. Правоохоронці проводять роз’яснювальну роботу з населенням областей, налагоджено співпрацю з відповідними службами щодо надання своєчасної допомоги людям. Вживаються заходи щодо недопущення мародерства. «В Івано-Франківській області вже декілька днів продовжуються інтенсивні дощі і прогнозуються ще, як мінімум, на два дні. Підіймається рівень води в річках, розливи річок підтоплюють житлові будинки, домогосподарства. У гірській місцевості активізувались зсувні процеси, які перекривають дороги. ДСНС залучає всі служби взаємодії, дорожні служби, нам допомагає поліція. Залучаємо управління водного господарства і спільними зусиллями з органами влади намагаємося не допустити людських жертв та мінімізувати наслідки стихії»,- сказав начальник управління ДСНС в Івано-Франківській області Володимир Чернецький. Він також зазначив, що на територію області передислокований гелікоптер ДСНС з метою моніторингу, надання допомоги та залучення до рятувальних робіт. Також, 23 червня, близько третьої години ночі під час тривалих сильних дощів у районі села Зарічне Стрийського району Львівської області розлилася річка Туринка. Внаслідок повені близько 100 житлових будинків та 105 господарських споруд підтоплені. На місці події працюють співробітники Стрийського відділу поліції та рятувальники – вони надають мешканцям села необхідну допомогу, слідкують за безпекою дорожнього руху та підтримують правопорядок. За допомогою човнів та рятувальних жилетів врятовано 3 особи, з них 1 звернулась за медичною допомогою (стан шоку). Правоохоронці звертаються до водіїв із проханням тимчасово утриматися від поїздок дорогами між населеними пунктами Великі Дідушичі - Зарічне, Баня Лисовецька – Лани Соколівські, ділянками доріг між селами Лани Соколівські - Малі Дідушичі та Подорожне - Зарічне, а також дорогою до села Зарічне, на яких через повінь тимчасово обмежено рух транспорту. В Чернівецькій області через сильні дощі піднявся рівень води в річках Прут, Черемош та Брусниці. Також розмиті автодороги та підтоплені мости у 7 населених пунктах Вижницького, Путильського та Кіцманського районів. У селі Банилів Вижницького району частково зруйнована дамба. Місцевих жителів правоохоронці попереджають про можливе відселення з небезпечної зони.

Незважаючи, що на календарі останній місяць весни, гірські райони Прикарпаття почало засипати снігом. Зокрема, у мережі Facebook прикарпатці почали ділитись світлинами засніжених вулиць. "Так файно зазеленіло,і тут раптово побіліло. 07.05.2019р ще такого не пам'ятаю. У природи свої правила та хороше почуття гумору. Так файно зазеленіло, і тут раптово побіліло", - пише мешканка села Зелена, що на Надвірнянщині Марія Максимчук. "Ось такий сьогодні день, 7 травня 2019 Космач", - підписав фото Іван Гуцуляк. "Пішли вівці в полонину — випав сніг. Давні прикмети справджуються, але я не думала, що настільки", - зауважує Марія Карповець.