Життя Наталії Ужвій було складним і тернистим, сповненим успіхів та особистих трагедій. Народилася вона в Любомлі на Волині. Була найстаршою в багатодітній родині. Закінчила училище залізничників і курси кравчинь. Пише MiraStudia Модерна Україна. Про це повідомляють Контракти.UA. У 1916 р. родина, тікаючи від страхіть Першої світової війни, переїхала до Золотоноші, де Наталя потрапила на виставу аматорського драмгуртка. "Одним із перших вдалих виступів актриси стала роль Наталії у виставі "Бондарівна". Всього в аматорському театрі Наталія Ужвій зіграла близько 70 ролей, нерідко втілюючи одночасно декілька образів в одній виставі. Незважаючи на протести батьків та за порадою письменника Івана Ле, в січні 1921 р. вона переїхала до Києва та вступила у театральну студію при Українському драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Саме там відбулася зустріч Ужвій з відомим актором та педагогом Іваном Мар’яненком і розпочався творчий шлях молодої актриси.", - Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. У 1926 р. в Харкові Наталія вийшла заміж за поета, лідера українських футуристів Михайля Семенка. В 1927 р. у них народився син Михайло. Але шлюб актриси не склався. Десять років Наталія Ужвій була примадонною в легендарному театрі "Березіль" під керівництвом видатного українського режисера Леся Курбаса. В 1936 р. Наталя Ужвій переїхала до Києва і стала актрисою Київського державного академічного українського драматичного театру імені івана Франка, якому віддала 50 років життя. Стільки ж років вона прожила в шлюбі з актором Євгеном Пономаренком. Під час Другої світової війни Ужвій зіграла у фільмі "Райдуга" за однойменною повістю Ванди Василевської. Стрічка стала першим радянським фільмом, удостоєним "Оскара", а Ужвій нагородили званням народної артистки. Багато друзів і рідних актриси були репресовані – хтось розстріляний, хтось відбував покарання у сибірських таборах. У 1951 р. Наталія Ужвій пережила ще одну страшну трагедію - смерть сина Михайла. Тяжкі випробування, що випали на долю цієї видатної актриси, не зламали її. "Я вся в театрі, коли в мене немає вистави, я одразу никну, в’яну й сама собі стаю непотрібною…", - говорила Наталія Ужвій. Протягом майже 20 років (1954-1973 рр.) вона очолювала Українське відділення Театрального товариства. Створений актрисою Будинок ветеранів сцени Спілки театральних діячів України в Пущі-Водиці було названо ім’ям Наталії Ужвій. У творчому доробку Наталі Ужвій - понад 200 ролей у театрі і 20 в кіно. Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.