В наші непрості і динамічні часи українська академічна наука залишається поза увагою суспільства, вона зараз, як то кажуть, "не в тренді", це непопулярна тема на телебаченні чи в інтернет-ЗМІ. Але, вона існує: молоді науковці захищають дисертації, поважні метри пишуть серйозні наукові праці, студенти й професори продовжують досліди в лабораторіях. Академічна наука в умовах недофінонсуваня все ж таки якось виживає і живе, потенціал ще не втрачено, в нас поки що багато талановитих і плідних вчених, молодих, та не дуже молодих. А головне - є молодь, студенти, які пов'язують свою подальшу кар'єру з наукою: дехто поїде, дехто залишиться, а дехто - поїде та повернеться. Львівський фотограф Олег Гордійчук побував на сучасному захисті дисертації у Львівському національному університеті ім. І. Франка і поділився світлинами: наука, люди, праця, емоції: "23 травня на кафедрі історії Центральної та Східної Європи історичного факультету ЛНУ ім. І. Франка відбувся захист кандидатської дисертації Марини Хомич на тему: "Польська Автокефальна Православна Церква у 1945 р. – на початку ХХІ ст.: інституційний розвиток та культурна діяльність". Захист проходив під егідою голови вченої ради Сухого Олексія Миколайовича у музеї археології Львівського університету".

У Чемпіонаті з літнього біатлону та воєнізованого кросу взяли участь команди шістьох вищих навчальних закладів Збройних Сил України — Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Пера Сагайдачного, Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, Військової академії (м. Одеса), Житомирського військового інституту імені Сергія Корольова, факультету військової підготовки Національного технічного університету «Харківський політичний інститут» і Військового інституту телекомунікації та інформатизації з Києва. Кожна команда, яка взяла участь у чемпіонаті, складалася з 11 осіб — це найкраща група, що перемогла у кожному навчальному закладі в абсолютній першості. Змагання відбувалися на полігоні Міжнародного центру миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ, що у Старичах на Львівщині.У літньому біатлоні всі учасники з кожної команди пробігли чотири кола по 750 метрів, при цьому після кожного з кіл вони мали поцілити з автомата у мішень — спершу стоячи, потім із коліна, а згодом лежачи. На кожну зі стрільб курсантам видали по десять патронів, згодом за кожен промах їм від результатів забігу віднімали по 30 секунд. У воєнізованому кросі курсантам теж треба було пробігти три кілометри, однак стріляли учасники лише раз: із трьох спроб курсантам треба було поцілити в мішень на віддалі 100 метрів, а згодом — кинути на 35 метрів або далі навчальну гранату. Переможницею в кожному із видів змагань ставала команда, чий середній час з урахуванням і забігу, і штрафних секунд під час усіх стрільб та кидання гранати був найкращимКурсантам довелося змагатися не лише між собою, а й з погодними умовами: упродовж дня на полігоні кілька разів різко змінювалася погода: спершу були мряка та туман, потім пекло сонце, а згодом кілька разів була злива й навіть сипав град. Проте попри погодні умови команда курсантів Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного стала абсолютним переможцем чемпіонату Збройних Сил України серед військових навчальних закладів із літнього біатлону та воєнізованого кросу.