Події в Нагірному Карабаху іноді порівнюють з тим, що відбувається на Донбасі. Наскільки це виправдано? Що відбувається з гуманітарними правами жителів цього регіону сьогодні? Чому багато хто змушений кидати свої будинки або навіть підпалювати їх перед тим, як виїхати? Як ставляться до угоди між Азербайджаном і Вірменією звичайні громадяни і яку роль вже зіграла і буде далі грати в цій історії Росія?

Уже кілька днів вірмени масово залишають території Нагірного Карабаху, які за договором між Вірменією, Росією та Азербайджаном невдовзі мають перейти останній. Свої будинки вони спалюють, щоб ті не дісталися азербайджанцям, а покрівлю, найцінніші речі, електроприлади й домашніх тварин намагаються вивезти. Дорогою на Вірменію женуть корів та овець, а вантажівки транспортують ліс: його теж пиляють у Карабаху. 25 листопада Кельбаджарський район теж офіційно відійде Азербайджану. Ми вирушили туди, щоби побачити, як люди прощаються зі своїми домівками та важливими для них місцями, куди не планують повертатися. Невигідний для Єревану мир у Карабаху вірмени сприймають як зраду з боку своєї ж влади. А в обіцянки Ільхама Алієва про те, що жити і при Азербайджані у Нагірному Карабаху буде добре, — не вірять.

Офіційні Єреван і Москва заявили про укладення тристоронньої угоди Вірменії, Азербайджану і Росії про зупинення бойових дій у Нагірному Карабасі, у Баку висловили задоволення такою угодою. У Вірменії повідомлення про підписання спільної заяви зустріли масштабними протестами і заворушеннями. Обурені жителі Єревана увірвалися в будівлі уряду і парламенту. Вони вимагали, щоб до них вийшов прем’єр-міністр країни Нікол Пашинян, і називали його «зрадником». Спікера парламенту побили, а опозиція оголосила, що буде домагатися скасування угоди. У свою чергу, Пашинян заявив, що в нього не було іншого виходу. В Азербайджані цієї ночі тріумфували – жителі вийшли на вулиці, щоб відсвяткувати закінчення бойових дій. У країні підписання спільної заяви сприйняли як однозначну перемогу Баку.

Азербайджанські медіа опублікували відео підриву безпілотником машини, в якій був, як вони стверджують, міністр оборони невизнаної "Нагірно-Карабаської республіки" Джалала Арутюняна. Водночас підтримувана Вірменією влада "республіки" стверджує, що міністр живий, хоч і поранений, тому його замінили на посаді

Понад тиждень боїв у Нагірному Карабаху остаточно дав зрозуміти: це не просто чергове загострення між Вірменією та Азербайджаном, а справжня велика війна. Наслідок тривалого етнічного конфлікту із непевними перспективами на мирне врегулювання. Від неділі, 4 жовтня, не припиняються обстріли Степанакерту — столиці невизнаної Нагірно-Карабаської республіки. До цього вірменські війська атакували великі міста Гянджа та Мінгячевір, а Азербайджан узяв контроль над Джабраїлом. Повідомлення про жертв конфлікту з обох років дуже різняться і, схоже, є маніпулятивними. Втім, точно підтверджено десятки випадків поранень серед цивільних і навіть серед журналістів. Попри зусилля лідерів Мінської групи ОБСЄ, яка займається перемовинами про мир у Карабаху, про його наближення поки не йдеться. Азербайджан обіцяє не віддати «ані сантиметру своєї території», Вірменія прагне «визволити» своїх братів-вірмен у регіоні, а сам невизнаний Карабах — стати незалежною республікою.

Вірменія та Азербайджан за перші дні бойових дій у Нагірному Карабаху втратили десятки військовослужбовців та техніку. З обох сторін надійшли повідомлення про загиблих серед цивільного населення. Однак поки що ні Баку, ні Єреван не йдуть на поступки. Нагірний Карабах розташований на території Азербайджану, але більшість населення там вірмени, які отримують політичну і збройну підтримку з Єревану. Хоча конфлікт у Нагірному Карабаху триває вже десятки років, саме під час цієї ескалації про солідарність з Азербайджаном чітко заявила Туреччина.

Від ранку 27 вересня у понад тридцятилітньому конфлікті між Вірменією та Азербайджаном — чергове загострення. Хоча поки складно передбачити, якими будуть його наслідки, дехто не відкидає ймовірності розгортання повномасштабної війни. Баку та Єреван вже звинуватили одне одного в ескалації насильства, пустили в хід бронетехніку й авіацію. Влада Нагірного Карабаху повідомила про потужні обстріли свого адміністративного центру Степанакерта. Збройні сили Вірменії кажуть про понад 30 вбитих військових, втрати Азербайджану складають не менше десятка людей. Є жертви і серед мирного населення. Таке загострення — чи не найбільше за останні роки, але загалом збройна суперечка за Карабах між вірменами та азербайджанцями триває з 1988 року. Карабах або «Арцах», як він сам себе називає, колишня територія у складі Азербайджанської РСР — невизнана республіка, що проголосила свою незалежність у 91-му. Але фактично перебуває під контролем Вірменії. Чим може закінчитися нинішня ескалація? І хто буде влаштовувати мир між ворогуючими державами?

Другий день тривають важкі бої між вірменськими та азербайджанськими військовими підрозділами на території Нагірного Карабаху. Сутички відбуваються на так званій лінії зіткнення. Міжнародна спільнота закликає до стриманості. Конфлікт у Нагірному Карабасі – найдовший за тривалістю конфлікт у Європі. Бої, що почалися 27 вересня, стали наймасштабнішими і найзапеклішими з моменту укладення перемир’я у 1994 році. (Відео Reuters, Міністерство оборони Азербайджану)

З 12 липня країни повідомляють про обстріл, є вбиті і поранені. В Азербайджані – протести з вимогами мобілізації, Вірменія задіяла для спостереження СУ-30. Водночас, реакція українського МЗС на загострення на вірменсько-азербайджанському кордоні викликала обурення у Вірменії. Конфлікт між країнами загострився 12 липня. У Баку заявили, що збройні сили Вірменії обстріляли азербайджанських військових на кордоні двох республік. В Єревані ж сказали, що порушити кордон спробували азербайджанські військові. Країни вже 30 років перебувають у стані конфлікту через території Нагірного Карабаху. Режим припинення вогню між Вірменією і самопроголошеною Нагірно-Карабахською республікою, з одного боку, і Азербайджаном, з іншого боку, було встановлено в травні 1994 року. Нинішній прикордонний конфлікт – найсерйозніший з квітня 2016 року. Зараз і в Баку, і в Єревані оцінюють ситуацію на кордоні як відносно спокійну.