Відеометки: Донеччина
-
ЗСУ витіснили армію РФ: жителі села, яке було «сірою зоною», розповіли про життя на лінії фронту
Мешканці села Времівка, що на Донеччині, майже з початку повномасштабного вторгнення жили фактично на лінії зіткнення. Незважаючи на активні бойові дії, в населеному пункті залишалися 14 мирних жителів, хоча до 24 лютого 2022 року тут мешкало понад півтори тисячі людей. З початком українського контрнаступу – ЗСУ витіснили армію РФ від села. І кажуть мешканці, вони це відчули. Інтенсивність атак російських військ значно впала. Кореспондентка Радіо Свобода Україна побувала у Времівці разом із гуманітарною місією «Капеланського батальйону Маріуполь». Як живе після початку контрнаступу ЗСУ колишня «сіра зона» на кордоні Донбасу та Запоріжжя
27.07.2023 1 6586 -
«Більшість із них не чекає на росію»: чому молодь менеджерить нове життя для людей із лінії фронту
20-річна Олександра Сахарук добре знає, який вигляд має лінія фронту — вона відвідала більшість міст і сіл, пошматованих війною. Це її остання «дослідницька» експедиція — лише в містах і селах північніше Сіверська ще не була. Вона їде туди, аби розповісти про свою програму комплексної евакуації і запропонувати людям не просто довезти їх до потяга в Покровську, а привезти в їхнє нове житло — у нове життя. Коли почалося вторгнення, Олександра покинула ІТ-сферу й стала займатися журналістикою. Спілкуючись із людьми в прифронтових населених пунктах, вона зрозуміла, що вони тримаються за своє рідне місто чи село до останнього через кілька причин, більшість із яких можна вирішити: не відбирати пенсію, надати постійне житло, допомогти з пошуком роботи. Так, разом із друзями вона створила громадську організацію «НЕ САМІ», яка намагається відповісти на всі ці заперечення місцевих. Запартнерившись із іншими волонтерами, «НЕ САМІ» не лише евакуюють людей, а й підтримують їх протягом війни та допомагають облаштуватися на новому місці. Поки Олександра їздить фронтом і намагається вмовити місцевих виїжджати, інші члени команди, волонтери, приймають заявки на евакуацію, організовують логістику та підтримують переселенців. Попри те, що свою молодість Олександра проводить у переїздах між Авдіївкою і Сіверськом, на таке життя вона не нарікає. «Ми можемо продовжувати будувати українську національну ідею. Ми спостерігаємо за тим, як формується наша держава, які процеси зараз у ній відбуваються. Це дуже цікаво, якщо ти можеш бути до цього долучений або долучена. Насправді, це велике щастя, що ми застали цей період у своїй молодости, коли ми вже маємо власну державу, але ще можемо займатися її побудовою», — каже Олександра.
26.07.2023 1 6662