Молодий науковець. А що далі? Текст під каву.

Зрозумійте мене правильно, молодий науковець /студент/ аспірант це - дійсно важливо, доки вони приходять у науку - доти у науки є майбутнє. Однак, розглядати проблеми науки в цілому лише з цього боку не зовсім вірне рішення. Я хочу донести просту думку - для того щоб самий талановитий, і мотивований, і геніальний науковець сформувався і відбувся, йому, як мінімум, потрібно потрапити у лабу /відділ /інститут де його навчать і покажуть що таке наука, наукова доброчесність, як планувати і ставити дослід та навіть просто готувати розчини і міряти pH. Жоден з Нобелівських лауреатів не народився із тайним знанням і розумінням суті речей у природі  і вмінням виділяти клітини / білки / ДНК чи розщепляти атоми. Тому  мене, чесно кажучи, просто вже бісить коли ми знову чуємо чи читаємо, що от треба молодим, підтримувати молодих і т.д, спасіння лише у цьому. Мені було смішно, коли я була присутня на одному івенті університету та Х компанії, що потенційно шукала проекти для інвестицій. Молода панночка усе вислухала і сказала - ну от ви знаєте, ви мені телефонуйте якщо студенти щось придумають. Ну, щоб вони реально щось придумали їм треба лаба, де вони зможуть покрутити якусь установку, та навіть зламати якийсь кардіограф.... що в реалії є – студентам в універах, здебільшого, ми можемо лише показати як це робити, або на картинках показати що воно і яке є. Виділити зайві мкл реагентів на «просто потренуватись» не можемо - бо їх нема, а те що є пораховано на дослід і бережеться. З іншого боку - віра в чудо молодого Енштейна, який прийде ось прямо зі школи або першого курсу - принесе ідею і на ній можна ось уже зараз, сьогодні , бажано не вкладаючи кошти озолотитися і прославитись.
Давайте розберемось, хто такий молодий вчений: в Україні - це молодий науковець віком до 35 років (кандидат наук, аспірант, студент включно). У цивілізованих країнах - аспірант, студент віком до 35 років або протягом 5 років після захисту. Це справедливо, бо може ви вирішили піти робити PhD у 30, то фактично, ви по отриманню ступеня вже не молодий і автоматично випадаєте із наукової тусовки - підтримки мобільності, навчання, тренінгів, грантів для молодих, а на дорослого ви ще досвідом не вийшли.
Отже, студент або аспірант, сповнений ентузіазму та любові до біології / хімії/ фізики приходить у лабу Х, там є вже своя тематика, експерименти і модельні об’єкти і арсенал методів відпрацьованих і поставлених. Молодому мотивованому таланту дають фрагмент загальної стратегії лаби Х, яку власне розвиває PI (прінципл інвестігейтор). У процесі студент/аспірант робить свій проект і навчається працювати - ставити дослід, виконувати його, планувати його з усіма адекватними контролями і головне інтерпретувати і описувати результати, робити висновки. Цей період життя, він надзвичайно захоплюючий, бо перед молодим науковцем, фактично лежить купа можливостей - навіть якщо він в Україні, ви можете поїхати на конференцію, літню школу, практичні курси отримавши грант від FEBS, DAAD, BI (EMBO вже, нажаль не працює з Україною з жовтня минулого року,) ці ж і багато інших міжнародних Європейських фундацій можуть проспонсорувати і короткотривалі стажування десь у хорошому місці, де ви зможете, навіть зробити шматочок дисеру. Звісно для цього треба постаратись і написати не погану аплікацію і головне, знайти лабу, де вас захочуть прийняти на короткий термін - 2 - 6 місяців щоб ви попрацювали. За моїм власним досвідом, отримати короткостроковий феллоушіп набагато легше ніж довгостроковий (на 2 - 3 роки) і це реально крутий досвід для молодого науковця. І знову ж таки з мого досвіду лише 1 аплікація з 5 - спрацьовує - тобто писати і писати! Саме у цей період молодий науковець формується і набирає навичок, які після отримання ступеня дадуть йому змогу працювати і рухатись далі чи у науці, чи у бізнесі.
І зверніть увагу, що ці можливості мобільності та стажувань пропонуються лише міжнародними товариствами, в Україні ні МОН ні НАН ні усі решта, хто так багато говорить про важливість підтримати молодих нічого не пропонують їм. А далі, якщо ви захистились і вам виповнилось 35, то прямо як у казці - рівно о 12 карета перетворюється на гарбуз, а ви із перспективних і всім потрібних молодих стаєте нікому не потрібним не зрозуміло ким - науковим або старшим науковим співробітником. Україна (МОН, НАН, КабМін) не пропонують вам уже нічого, навіть отих смішних стипендій чи грантиків по 10 000 грн не дадуть. Весь ваш досвід і знання отримані у лабі Х і, завдяки вашому ентузіазму, на школах, практичних курсах та стажуваннях за кордоном - нікому не потрібні. Бо, ми ж підтримуємо - молодих!!!  :-). Тобто в Україні, з мого досвіду, ви після 35 виходите у «сіру зону» - великих і власних грантів Вам не дадуть, бо ви не керівник відділу, і ще не доктор наук, і не професор, а всі ці гранти, про які голосно говорять і пишуть 1) критично малі, 2) це додатковий розподіл бюджетних коштів - читай гроші на зарплату, яких не додали у бюджет, після чергового підвищення зарплати науковцям (про яке так голосно писали) 3) діляться вони все одно за квотним принципом - тобто 36 річному, активному, мотивованому і з досвідом роботи/стажувань за кордоном, і з ідеями - не світить. А програм грантових для цієї категорії науковців (36 - 46) у нас немає в принципі - немає програм для початку своєї лаби “Y” і тематики, чи повернення з-за кордону для тієї ж мети. Хоча на заході, постдок 2-3-ї ротації вважається найпродуктивнішим віком (36 – 46 +/-) і там всі ці можливості є. Мотивовані і найкращі можуть отримувати гранти (звісно за них треба поборотись) і створювати лаби «Y», молоді з новими ідеями і вже наявним досвідом, якраз туди і приходять молоді вчені вчитись.
Якщо ж Ви ще в Україні, що ж вам лишається, вже не молодим але ще науковцям? - користуватися ще 5 років віконцем у західному визначенні "молодості" науковця та підтримувати свою мобільність. На конференціях шукати потенційних колабораторів та / або просто місце постдока, доки у вас є іще ці 5 років. Подаватися на довгострокові гранти за кордон (хоча там шалена конкуренція і нашого брата підводить як раз відсутність високого індексу хірша та статей у журналах із високим IF). Бо умов для створення лаби в Україні для вас немає. І місць для розвитку та становлення нових талантів та геніїв все менше і менше. І їдуть студенти за кордон вже і в магістратуру і аспірантуру і на постдока.
А тепер просто і коротко:
1) Якщо Ви (хтось гіпотетичний реформатор чи урядовець) дійсно хочете, щоб молоді і талановиті були в Україні, щоб була наукова школа, традиція і майбутнє - одних лише стипендій по 3000 грн чи молодіжних грантів мало – треба щоб були умови для розвитку і реалізації науковців середнього віку, щоб були програми для повернення наших із-за кордону, для створення лаб із реальним бюджетом
2) Молоді вчені , пам’ятайте молодість - це єдиний недолік що нівелюється з віком  :-) . І ви вийдете у сіру зону.
Автор: Оксана Півень