Сериал "Не/прикосновенность", серия следующая. Обзор мнений

Мария Попова, специалист по коммуникациям
Во многих умных книжках написано, что главная причина разочарования - завышенные ожидания. В отношениях, в рабочих проектах, в хобби - в чем угодно. Мол, ты ожидаешь, что на тебя свалится принц с конём, мешок денег, золотая медаль и кубики на прессе. А вместо этого валится нормальный живой человек, среднестатистическая зарплата, скупое "молодец" от тренера и дикая крепатура. И ты разочаровываешься.
Всегда была согласна с этой концепцией. До вчерашнего дня. Потому что от депутатов и политиков я вроде бы уже ничего не ожидаю. А разочарование от их действий все равно возникает.
Или это уже презрение?
Микола Виговський, громадський діяч
Одним із плюсів кругової поруки нашого Парламенту є те, що в унітаз історії вони будуть злиті разом - огидним, зловонним, нерукопожатним клубком. І це має усі шанси статися швидше, аніж здається. Перші ознаки вже проглядаються.
Сьогодні зранку на мітингу за скасування депутатської недоторканності представник ОУН сказав, що Україні потрібен консенсус правих та лібералів задля реформи політичної системи. І я з ним, хоч як дивно, цілком погоджуюсь.
Одного разу такий консенсус ненадовго утворився і зніс режим Януковича. Основною умовою існування подібного союзу є великий спільний виклик. Сьогодні він дуже простий - прибрати з української політики всю цю шоблу. Змінити виборче законодавство, обмежити депутатську недоторканність, створити антикорупційний суд. Вже ввечері зародки цього консенсусу проглядалися на площі Конституції. Нехай поки це лише кілька сотень людей. Але ці кілька сотень зібралися спонтанно за дві години.
Так, просувати зміни знизу стало набагато важче. Але все ще реально. Якщо під Верховною Радою стоятиме кілька десятків тисяч людей з бочками і факелами - зміни почнуть ухвалювати блискавично. Не стоятиме - будемо далі давитися гівном.
Владислав Оленченко, громадський діяч
Дискредитація найважливішого інституту держави Украіна під час війни - це злочин. Такий парламент, який вчора був показаний украінцям і всьому світу - це приниження гідності цього европейського народу, його деморалізація і свідоцтво його неспроможності до самоуправління. Цей злочин має свого замовника, організаторів, виконавців і співучасників. Звісно, що всі вони переслідують пристойні цілі посилення своєї впливовості і утримування себе на посадах в інститутах держави Україна і впевнені, що дискредитація самоі ідеі державності украінців їм особисто нічим не загрожує. Ну-ну...
Тата Урбанская, журналист
А вы заметили, как бывшие "рыги" быстро и качественно оседлали тему "лишать неприкосновенности всех, а не рассматривать такие вопросы по отдельности"?
И ведь никто из них не заикнется, что для этого нужны изменения в Конституцию, 300 голосов, и что сами же "рыги" этих голосов не дадут.
А электорат - что? Электорат и так схавает.
Карл Волох, блогер
Мой дважды озвученный в телепередачах прогноз по снятию неприкосновенности был, если помните: Лозовой и Дейдей - отрицательно, Лесик - под вопросом, Розенблат, Поляков, Добкин - плюс. Как видите, всё довольно точно. Что правда, я надеялся на удовлетворение и более жёстких ходатайств ГПУ по этой святой троице. Но для наших депутатов и такой результат - рекорд смелости и принципиальности.
Ольга Лень, телеведуча
Особисто я проти скасування депутатської недоторканності. Тому що насправді імунітет від політичного переслідування парламентарям необхідний. І ще тому, що чудово знаю, як ця депутатська недоторканність допомагала під час обох Майданів. І мені печально, що зараз депутати як політичне стадо стали в кругову оборону і кидаються захищати "своїх" вже не тільки від політичних наїздів, а в сугубо меркантильних справах. Така відсутність відчуття самозбереження у парламенту врешті призведе до того, що сумнівна ідея тотального зняття недоторканності переможе. І депутати самі зроблять успішною кампанію за зняття імунітету, яку зараз протягують з АП. От такий парадокс. Інколи надмірний захист може призвести до обеззброєння.
Евгений Кузьменко, журналист
4 масти есть в нашей Раде:
гопники
святоши
чистоплюи
козырные
И как ни сдают - все тот же расклад.
Леонид Швец, журналист
Касатик - народный депутат, с которого снята неприкосновенность.
Олеся Яхно-Белковская, журналист
Дейдей и Лозовой уже не заплатят налогов
Напомню, что решение Верховной Рады снять неприкосновенность с того или иного народного депутата не означает их вины. Это может определить только суд. В случаях Евгения Дейдея и Андрея Лозового до суда дело может и не дойти, если они заплатят налоги, как это сделал их коллега Александр Бобов. Но депутаты не дали добро на снятие неприкосновенности с Дейдея и Лозового.
Кристина Бердынских, журналист
То есть я правильно понимаю, что Розенблат, может спокойно продолжать заниматься тем же, что мы видели на видео, включая суды, прокуратуру, раду, облраду и ненавистных ему лесников, а Поляков помогать ему? Но только мы это вряд ли увидим, потому что он больше не подпустит агента Катерину. Или они все поняли и больше не будут? А все е-декларации (пример Дейдея и Лозового) - это просто бумажки и серьезным ребятам в Раде плевать, что в них написано?
Тетяна Даниленко, журналіст
Завжди складно бути краплиною у фейсбук-хвилях, які то хором когось люблять, то так само хором ненавидять. Реальне життя - воно інакше й складніше, ніж це описують ЛОМи та медіа. Наприклад, хоч убий не розумію, чому ГПУ займається вивченням декларацій. За що тоді Корчак свій хліб їсть? Тим більше дивує, коли ГПУ з понад чотирьох сотень членів парламенту обирає Лозового і Дейдея. Що, реально найбільші злодії в країні? Зрештою, і посадка всіх в СІЗО на період слідства - теж така собі історія. Моя приватна думка, що наші СІЗО - для крайніх випадків. Убивств, зґвалтувань і тд. Переконана, що сидіти людина має за рішенням суду. Навіть якщо це Борислав Соломонович Розенблат, який щиро засмучується, коли на побачення з ним приносять всього шість тисяч доларів. Але загальне враження від дня таке: ця Рада чхати хотіла на свого виборця. Виборця, тобто народ, ніхто не соромиться. Вони перед ним - як не дуже культурні дорослі перед розумово відсталим дитям. Найнеприємніше, що ми даємо їм всі підстави. Дуже рідко в цій країні обирають політиків за їхні справи, за їхню справедливість, за благородство. Набагато частіше за піар, гречку і здатність за жодних обставин не тонути. По-простому кажучи - за хитрожопість. Так що бачили очі, що купували - їжте, хай повилазить.