Про нові ініціативи Порошенка по перетину кордону: вже трохи краще, ніж візовий режим...

Ну, по-перше, як завжди, наразі немає нічого, окрім піару. Написати півтори сторінки рішення РНБОУ, яке полягає в тому, що за півроку чи три місяці має бути щось створене чи придумане можна і 30 червня 2014 року, і 3 вересня 2017 року. Та взагалі, такі рішення про благі наміри можна клепати на коліні кожного дня. Це більше години не займає.
Суть бюджетного процесу полягає в тому, що він призначає фінансування певної діяльності державних установ з 1 січня по 31 грудня наступного року.
Якщо минулого року в бюджет України, а відповідно усіх причетних до захисту кордону відомств не заклали видатки на розробку техзавдання, проведення тендерів, створення і закупівлі обладнання, програмного забезпечення до нього, переобладання постів контролю в пунктах перетину кордону, то це значить, що грошей на виконання рішення РНБОУ, яким наприкінці серпня належить виконати усе перераховане вище до 1 січня, немає.
А немає грошей - не буде нічого зроблено.
Це, до речі, ще одна маленька ілюстрація теми, чому нам не потрібен президент з нинішніми повноваженнями. Бо він може вигадувати хоч нову систему контролю за іноземцями на кордоні, хоч запрошення миротворців ООН на Донбас, але якщо уряд не виділить на це кошти, то все і залишиться на рівні благих намірів і мрій.
Далі сумніви у серйозності намірів нашої влади виникають тому, що рішення про нову систему контролю так чи інакше прив’язують не до повного спектру загроз і проблем, а лише до Росії. Завуальовано у вигляді "переліку держав", але ми це розуміємо. Тому що витоки дискусії про зміну системи контролю за іноземцями при перетині контролю беруться не з теми контролю за міграційними потоками (де дійсно чимало держав Азії чи Африки, вихідці з яких теоретично можуть становити проблему), а з теми візового режиму з Росією.
Спочатку, враховуючи потужний суспільний запит на дистанціювання від Росії пішли на якусь удавану блокаду ОРДЛО, далі попіарились на темі візового режиму, коли зрозуміли, що візовий режим створюватиме більше проблем для громадян України, ніж можливостей для української держави, вирішили попіаритися на темі системи збору біометричних даних.
Чому теми Росії недостатньо? Тому що безпека значно ширша за тему агресії Росії. Те, що ми воюємо з Росією не знімає, а лише загострює проблеми транснаціональної організованої злочинності, міжнародного тероризму і тд. Ось зараз ніби закінчиться розгром ІДІЛ, а там за скромними підрахунками до 7 тисяч бійців з паспортами країн Західної Європи, які, як ми знаємо, можуть в’жджати в Україну без віз.
Та й чи такі великі проблеми для російських спецслужб проникати на нашу територію з паспортами інших країн?
Тому хороша і правильна ідея збору біометричних даних іноземців може щось дати для безпеки України лише тоді, коли поширюватиметься на усіх.
А якщо робити її системною, то виникає маса технологічних проблем, як вона має функціонувати (це дуже складна технологія), а на додачу при цьому не ускладнити процедуру перетину кордону і не збільшити суттєво час для перевірок? А ще ж треба подбати про сумісність цієї системи з тим, що існує у партнерів в ЄС (ну, так, про всяк випадок - на перспективу).
Але хіба все це має значення до тих, хто збираються осідлати патріотичну хвилю?
Значно легше штампанути рішення - впродовж трьох місяців розробити, а з 1 січня запровадити.
Угу. Чекаємо.
Автор: Богдан Яременко