Як ми самі посилили антиукраїнські настрої в польській політиці та привели ПіС до влади

Можна багато говорити про витоки та причини зростання правого популізму в Європі. Але до цієї конкретної справи доклалися ми самі.
Фактор перший. Польща, польський уряд та президент, які на той час представляли «Громадянську платформу» активно підтримували Україну під час Революції гідності у 2014 році. Україна довгий час була основною темою польського медійного життя. Коли ж формувався перший післяреволюційний уряд, то там було багато грузинів, литовців, але не виявилося жодного поляка. Це суттєво понизило престиж правлячої партії та стало для виборців негативною оцінкою її міжнародної роботи.
Удар другий. Квітень 2015 року, місяць до президентських виборів в Польщі. Польський президент Броніслав Коморовський з офіційним візитом відвідує Україну та виступає у Верховній Раді. І в той же день парламент ухвалює рішення про визнання багатьох організацій від січових стрільців до ОУН та УПА борцями за волю та незалежність України.
Я особисто дуже позитивно оцінюю історичну роль та внесок цих організацій в справу побудови вільної та соборної України. Але така дипломатична некоректність, небажання хоч на декілька днів розвести в часі виступ Комаровського та ухвалення цього закону дозволив ПіСу зіграти на давно забутих історичних конфліктах.
Подивіться на карту з результатами голосування. Коморовський на 1% відстає від Дуди в першому турі виборів і на 2% в другому. Дуда перемагає в східній частині Польщі, населення якої особливо сприйнятливе до антиукраїнських історичних спекуляцій.

Тому. Звичайно що нам треба чітко артикулювати та захищати власні інтереси. Але дуже хочу щоб ця заява була спрямована у майбутнє. Саме там ми з Польщею повинні шукати спільні інтереси, а не копатися в конфліктах та образах минулого, посилюючи нашого спільного ворога.
Автор: Андрій Вальчишин, політичний експерт