Отруєння Скрипаля: чому «стурбованістю» цього разу усе не обійдеться

Насправді, як на мене, то реакція на цю подію української «блогосфери» лише підкреслює неймовірних масштабів різницю між сучасним українським та британським суспільствами.
Уряд Великобританії поводить себе дуже послідовно і зважено: офіційний Лондон, щойно з’явились підозри у наявності подвійного дна в ситуації, відразу надав події найвищого інформаційного пріоритету. Британських посадовців не потрібно було тижнями шукати для коментарів. Саме вони стали джерелом інформації. І це перша серйозна відмінність від України.
Друге – це проблема російського втручання. З точки зору багатьох українських експертів реакція британців є недостатньо категоричною. Насправді ж реакція уряду Великобританії у цьому контексті динамічна. Вона розгортається по мірі того, як інформації про причетність Росії стає більше.
Це у нас через 10 хвилин після надзвичайної події найвищі посадові особи держави заявляють про причетність Росії (так, ніби знали про це ще до самої події). Британці накопичують докази і факти.
На сьогодні відомо лише те, що Скрипаль та його дочка отруєні речовиною, яка або є російською бойовою отруйною речовиною, або є похідною від неї. І це все. Достеменно, особливо в публічному полі, немає інформації про те, як ця речовина могла потрапити з Росії в Великобританію, як перевозилась, ким, яким чином була передана Скрипалю, та навіть яким чином застосовувалась.
За наявних обставин твердо можна стверджувати лише що або уряд Росії провів спецоперацію, або уряд Росії не контролює запаси бойових хімічних речовин, чим хтось скористався для замаху на Скрипаля.
Власне кажучи, саме ці два питання Уряд Її Величності поставив уряду Х..йла - поясніть ви вбивці чи ідіоти? І дав часу до середи подумати.
Одночасно, в публічний простір були виплеснуті різного роду пропозиції, які підказують росіянам, що може на них очікувати, якщо вони неправильно зрозуміють британський ультиматум. І нехай нікого не вводить в оману ввічливість дипломатичних зворотів та формулювань - мова йде саме про ультиматум.
Відповіді чи реакції (відсутності відповіді чи реакції) для британців явно бракує для того, щоб перевести питання у практичну площину реалізації заходів впливу чи відплати щодо Росії.
Але час, відведений для реагування Росії на британський ультиматум, явно буде використаний для збору додаткових доказів, а також обговорення можливих шляхів реагування на причетність Росії, як всередині Великобританії, так і в контактах з союзниками.
Всередині Великобританії справу вважають серйозною. Вчора заява прем’єра Терези Мей про те, що вбивство двох підданих цієї держави з застосуванням бойових отруйних речовин є актом агресії, була підтримана схвальним гулом та заявами усіх парламентських фракцій.
Тепер щодо можливої реакції по суті.
З часів «холодної війни» ліквідації агентів вважаються в світі спецслужб неприпустимим та шкідливим. Росіяни явно перейшли межу. Більше того, в Великобританії це зроблено кілька разів. Серія вбивств росіянами колишніх агентів спецслужб на території Великобританії – це проблема, гостроту якої не можуть оцінити обивателі. Фактично, росіяни ставлять під сумнів спроможність британських спецслужб забезпечити основний стандарт діяльності – безпеку своїх агентів. Це створює гігантські проблеми для усієї системи британських спецслужб і не лише в діяльності проти Росії, а назагал. І при цьому Британія жодного разу не вдалась до акцій відплати – знищення агентів російських спецслужб.
Тепер перед урядом Великобританії складна дилема – як повернути довіру? Є лише два шляхи – або акції відплати по лінії спецслужб (ліквідація російських агентів, або на території Росії, або будь-де в світі), або покарання російської держави вцілому.
Наразі ми спостерігаємо публічне обговорення лише другого варіанту: як примусити Росію заплатити в економічному, фінансовому, політичному та іміджевому плані.
Але зовсім не факт, що лише цим цього разу для росіян усе і закінчиться.
Тому не спішіть з висновками про футбол чи висланням дипломатів. Ми ще багато почуємо і побачимо. «Стурбованістю» цього разу усе не обійдеться.
Автор: Богдан Яременко, голова ГО «Майдан закордонних справ».