НОВИНИ ДНЯ: Деякі рішення Байдена щодо України можуть допомогти Трампу, - Bloomberg  У РФ стурбовані економічними витратами на продовження війни в Україні, - ISW  Як зберегти очищену картоплю, щоб вона не потемніла  На Марсі вода могла бути ще раніше, ніж вважалося: вчені дослідили найстаріший марсіанський метеорит  В Україну йдуть дощі та мокрий сніг: де і коли буде мокро  Погода в Україні різко зміниться: готуйтеся до снігу та морозів  Сніг на сході і заході: синоптик розповіла, яку погоду в Україні очікувати 26 листопадавсі новини дня
Політика
Україна
02.04.2019 1435

Ви не любите Зеленського? Ви просто не умієте його готувати

Богдан Яременко, дипломат: Мене цікавить політика – ефективність влади. Емоції, образи і тд – це від лукавого, про це не говоритиму. Питання до Зеленського зрозумілі – що він робитиме на посаді президента і хто в команді?

Відповіді на ці питання поки не маємо, і це теж поки зрозуміло – у пошуку електоральної підтримки Зе-штаб намагається уникати важких відповідей на питання, що розділяють суспільство. Ну, що ж – бажання об’єднувати, а не розділяти – це похвально (і це кардинально відрізняє штаб Зе від штабу, прости Господи, Пе). Але час для позиції невизначеності Зе невпинно збігає.
Проте дещо ми можемо спрогнозувати і зараз.

«Фактор Коломойського» – мені здається, що теза про цілковиту керованість Зеленського така ж надумана, як і те, що він не може бути успішним верховним головнокомандувачем (особливо у виконанні прихильників верховного головнокомандувача, який поки що нічого в військовому плані не виграв, і на тлі переважного голосування за Зе військових підрозділів на передовій). Але не маю сумнів, що через поширеність і частоту повторюваності цієї тези, Зеленський і ментально, і політично відчуватиме постійну потребу її спростовувати. Час покаже.

Якщо хочете іронічну версію, то нинішній і попередній президенти України були олігархами. Зміна президента-олігарха на президента, який добре знайомий з олігархами – це теж прогрес.

Побороти олігархічний уклад української економіки за наступні 5 років не зможе ніхто. Оскільки для цього треба подолати бідність і значно розширити середній клас. 5 років – нереальний термін для цього. Тому фактор впливу «великого бізнесу», включно з Ігорем Коломойським, на політику з України нікуди не подінеться.

Але вплив Ігоря Коломойського на українську політику зовсім не такий руйнівний, якщо порівняти з іншими важковаговиками: бізнес-інтереси Ігора Коломойського не зав’язані на Росію, він демонстрував свої навички і громадянську позицію і під час Революції Гідності, і в найтяжчі моменти війни, а також він не проявляє агресивності в плані перерозподілу економічних та інших активів, як це робить, наприклад, той же Порошенко і робив Янукович (перерозподіл українських активів, що належать росіянам – інше питання). Отже політичний вплив Коломойського ніяк не пов’язаний ні з просуванням російських інтересів, ні з можливістю дестабілізації через внутрішні війни олігархів.

Погоджуюсь, що «фактор Коломойського» при можливій майбутній адміністрації президента Зеленського має залишатися предметом громадського контролю (як і усі інші аспекти діяльності влади та великого системного бізнесу і взаємодії між ними). Але це не тема для нагнітання і поширення страхів.
Тепер до теми «що Зеленський робитиме при владі»?

Чесно скажу, мого знайомства з Зеленським цілком недостатньо для відповіді на це питання. Але можу на холопський розум прикинути варіанти. Почну з найнесподіванішого.

Зеленський не цікавитиметься війною і дипломатією. Так, я можу уявити цей варіант.
Президент Зеленський виконуватиме формально функцію призначення посадових осіб (пригадуємо по півроку-рік непризначених 20-30 послів на початку каденції Порошенка – навіть це пережили), але не проявлятиме ініціативи заглиблюватися в суть питань реалізації зовнішньої і оборонної політики. Зрештою, для цього у нас є міністерства і уряд назагал.

Натомість він зосередиться на чомусь, пов’язаному зі стратегією внутрішніх трансформацій в Україні, творитиме реальні чи навіть ілюзорні проекти технологічних, соціальних трансформацій, зміни бізнес-клімату і тд. І це буде корисно. Адже дилема одночасної промоції України, як країни ділових можливостей і країни, що відбиває зовнішню агресію, вкрай гостра і поки немає осмисленої концептуальної відповіді.
Тому, якщо на міжнародних переговорах і візитах президент Зеленський залишатиме конкретику для супроводжуючих його професіоналів, а зосередить публічну і непублічну частину президентських дипломатичних пріоритетів присвяченою проблемам внутрішніх трансформацій в Україні, то це буде високо затребувана і змістовна діяльність. Зрештою світ втомився повторювати, що здатність України протистояти російській агресії залежить від внутрішньої модернізації.
Така ситуація стане хорошою нагодою повернути відповідальність і експертизу керівникам МЗС, МО, Генштаба, СБУ, СЗРУ і інших структур, чиї керівники призначаються президентом, а тому ще за часів пізнього Кучми відучилися під час спілкування в адміністрації президента говорити щось інше, окрім «йаволь» і «чєво ізволітє?».
Певне дистанціювання президента від керівників зазначених відомств допоможе йому легше з ними прощатися в разі провалів чи явних помилок.
Також це сприятиме встановленню характерного для парламентсько-президентських форм правління балансу повноважень між урядом і президентом.
Влада не терпить вакуумів. І якщо якийсь простір буде вивільнено президентською гілкою влади, її заповнить або виконавча, або законодавча. Демократія не постраждає, хоча сам процес зміни балансу супроводжуватиметься політичними міні-кризами.
Тепер щодо політичної недосвідченості Зеленського.

На першому етапі ця слабість може бути легко обернута на перевагу.
Для майбутньої парламентської кампанії позиціонування «я новий і прогресивний президент, а опоненти – старі і заскорузлі» створює прекрасні агітаційні можливості.

На міжнародній арені, якщо Зеленський оточить себе професіоналами, то в той період, який йому знадобиться для професійного росту та навчання навичкам, недосвідченість в більшості випадків буде нескладно представляти як щирість. Повірте, щирість на міжнародних переговорах – рідка і цінна валюта та непогана підстава для формування особистих стосунків з партнерами. Супровід професіоналів при цьому рекомендований категорично.
Непосвяченість Володимира Зеленського в таємниці світової закуліси має один позитивний момент – він нікому нічого не винен. Небагато. Але для країни, що веде зовнішню політику зі слабої позиції з добряче викрученими назад руками, все рівно краще, ніж нічого.
Ну, і таке. Жоден президент не зробить для вас більше, ніж ви вимагатимете. Проблема не лише в тому, яким президентом буде Зеленський, але і в тому, якими ми будемо громадянами.

І останнє. Голосувати за Зеленського не соромно. Соромно шукати лукаві пояснення злочинам і злочинцям, якщо лише ви не адвокат.

Автор: Богдан Яременко, голова ГО «Майдан закордонних справ»

Оценка материала:

5.00 / 1
Ви не любите Зеленського? Ви просто не умієте його готувати 5.00 5 1
Політика / Україна
02.04.2019 1435
Еще материалы раздела «Україна»