Рецепт для Порошенка: що можна встигнути зробити для країни до другого туру

Володимир Дубровський, науковець, економіст: Я знаю, що має зробити Петро Порошенко у ці вже менше ніж три тижні, якщо він дійсно дбає про майбутнє України, а не тільки про власне переобрання.

Припустимо, що мають рацію ті, хто побоюється здачі національних інтересів Зеленським. Наприклад, що той, не розібравшись, або з інших мотивів, підпише "план Медведчука", або "план Сайдіка" – це входить до повноважень президента України.
Але ж це не кінець історії! На щастя, Україна – не Росія, у нас є стримування та противаги, які вже не раз рятували країну. Зокрема, таку міжнародну угоду має ратифікувати Верховна Рада, без цього вона не запрацює. А Рада цього, за власним бажанням, не зробить, бо там, попри усе, вистачає і патріотів, і просто людей із здоровим глуздом – і після виборів їх теж не бракуватиме. Зрада закінчиться пшиком, а то й достроковим припиненням повноважень такого президента.
Так, але ж ми бачили неодноразово, як цю Раду "нагинали" на різні суперечливі рішення, в тому числі і епохальні, такі як, приміром, "Харківські угоди" дев'ять років тому. При чому, робили це за тієї самої Конституції, що і зараз – попри те, що там, буцімто, мають бути закладені ті самі стримування та противаги. Проте, президенти, коли хотіли, їх успішно долали, хоча і не завжди.
Справа у тому, що Конституції 2004 р. закладений диявольський механізм неформального контролю. Адже президент має у своєму розпорядженні СБУ (з її "економічними" та "антикорупційними" підрозділами), де-факто – ГПУ, плюс суттєвий вплив на судову систему. Цього цілком достатньо, аби на суто законних підставах посадити практично будь-кого із теперішньої еліти, включно з депутатами, або, принаймні, знищити бізнес – їх власний, чи тих, хто їх підтримує. На додаток до того, незавершене повернення до цієї Конституції у 2014 р. залишило мажоритарні округи, представники яких традиційно посилюють президентську фракцію, також дотепер немає механізму імпічменту та закону про референдум, які мали б оформити суто формальні стримування та противаги.
Завдяки цьому, якщо при владі президент, який добре вміє керувати через шантаж за допомогою компромату та підкупу, то він може вертіти Радою як циган Сонцем: призначати власних прем'єр міністрів проти волі усіх (Азарова), проштовхувати будь-які закони, ставити на ключові посади своїх людей... Якщо ж цю посаду обіймає "європеєць", який цурається таких методів, то Конституція працює як написано, і він змушений дійсно узгоджувати чи не усі свої кроки з парламентом, як це і належить за парламентсько-президентської моделі. Зокрема, не може одноосібно здати національні інтереси.
Отже, за лічені тижні до другого туру, найкраще, що може зробити для країни Петро Порошенко – це радикально зменшити ціну перемоги, довівши до кінця конституційну реформу. Для цього, ймовірно, достатньо:
- ухвалити у другому читанні новий Закон про вибори ВР
- ліквідувати економічні підрозділи СБУ (і заодно – незаконну податкову міліцію) та передати їхню функцію новоствореному НБФБ, чи то СФР – але набраному з нових кадрів та незалежному, а не такому, де президент може звільнити очільника за власним бажанням;
- ухвалити закони про імпічмент та референдум
Можливо, фахівці з конституційного права мене доповнять, але це обов'язковий мінімум.
Щоправда, після цього важче буде доводити своїх палких прихильників до істерики, жахаючи їх приходом всемогутнього зрадника. Натомість, можна, по-перше, бодай частково повернути собі імідж реформатора, а, по-друге, заспокоїти тих, хто в іншому разі ніколи не проголосує за лідера, який іде під гаслом, запозиченим із-за порєбріка "без Порошенко немає України"
Автор: Володимир Дубровський, старший економіст та член Наглядової Ради Центру соціально-економічних досліджень "CASE Україна"