Добрий сусід, брат нашого ворога: про нашу політику на білоруському напрямі

По-перше, де гучні затримки «великої кількості зброї з України в Білорусь»? Невже КДБ даремно їси свої омари та п’є Піно Гріджіо? Ось опозиційного журналіста вони розгледіли у небі, а ешелони зброї по землі не помічали?

По-друге, чому саме зараз? Чому так підгоріло, що стало нестерпно? Чому не спробували вирішити це «дипломатичними каналами» «по-братерські», так би мовити? Відповідь на поверхні – прийняття ВРУ важливих законів.

Закон про корінні народи України руйнує російську пропаганду про один народ, про те, що фальшований референдум в Криму є легітимним, бо це була реалізація права руських на самовизначення, що Крим завжди був руським…

А ось закон про створення вільної економічної зони Крим вдарив не лише по українським ділкам, що попри війну ратували за торгівлю з окупантами. Він вдарив і по режиму Лукашенко, який отримав найбільше дивідендів від війни Росії проти України. Нагадаю, що окрім перетворення на своєрідний офшор для українсько-російської торгівлі, а також транзиту через свою територію, Лукашенко вийшов з політико-дипломатичної ізоляції. Білоруси, що сидять в буцегарнях, як і ми, маємо «подякувати» тим, хто обрав Мінськ у якості майданчику перемовин.

По-третє, заливши вулиці Мінська кров’ю співгромадян, Лукашенко не залишив собі простору для маневру. Тож він кинувся у братні (а він колись казав, що з Путіним вони брати) обійми. Російським пенсіонерам слід бути готовими, що їх пенсії відпочиватимуть не лише в Криму, ОРДЛО та Сирії, а тепер ще й в Білорусі.

Очевидно, що такий хід подій лише підкреслює помилковість політики на білоруському напрямі з 2014 року. Лукашенко завжди був ідейним братом Путіна та лише вдавав з себе дружнього сусіда та неупередженого посередника. Нагадаю, що Білорусь голосувала проти територіальної цілісності України (Резолюція ГА ООН 68/262 від 27.03.2014). Формально Білорусь є союзною державою з РФ та є її військово-політичним союзником із спільним баченням загроз (США, ЄС та НАТО) та спільним оборонним плануванням.

Ми вирішили жорстко не реагувати на придушення прав та свобод білорусів, їх прагнення жити у вільній, демократичній державі, де панує верховенство права та права людини, за що власне українці боролися під час Революції Гідності та дотепер на російсько-українській війні. Не ставши ідеалістами, ми й не дотягнули до реалістів (до речі, з тієї ж категорії – відкликання підпису під багатосторонньою заявою в Раді з прав людини ООН у Женеві про становище з правами людини в Сіньцзян-Уйгурському автономному районі Китаю).

Тож, слід очікувати наступний крок – розширення російської воєнної присутності. Три чверті периметру наших кордонів - небезпечні (РФ, окуповані території Донбасу та Криму, окуповане РФ Придністров'я), а тепер ще й Білорусь, хоча вона завжди такою була de facto.

Автор: Олександр Хара, дипломат, експерт фонду «Майдан Закордонних Справ»