Суть імперій – розширення. Чому для Путіна війна проти України – це війна з необхідності

Олексій Панич: World War Two was a war of necessity. But if Russia attacks Ukraine, it would be a war of choice, or a war without cause or reason: "Друга світова війна була війною з необхідності. Але якщо Росія атакує Україну, це буде війна з власного вибору, війна без приводу чи причини" (Байден). Це красиво сказано, але правда ще складніше. У певному сенсі, війна проти України для Путіна – це все ж таки war of necessity. Спробую пояснити.

Путін прийшов до влади в момент, коли Кремль ще не до кінця оговтався після втрати своєї влади над "союзними республіками" і щосили намагався втримати Росію від подальшого розпаду, який цілком міг початися з Чечні.

Путін цілком адекватно розсудив, що "просто зафіксувати кордони 1991 року" не вийде: приклад Чечні часів Єльцина це добре показав (і не тільки; на "низькому старті" був ще Татарстан, хоча він, не маючи зовнішніх кордонів, поводився набагато обачніше). Тому для збереження ввіреної Путіну Росії єдиний вихід не втрачати й далі території – це здобувати нові території.

Ось чому для Путіна війна проти України – це war of necessity.

Не в тому сенсі, що йому необхідно напасти на Україну саме зараз. У цьому вимірі Байден має рацію: атакувати Україну саме зараз – це, безумовно, war of choice without cause.

Натомість з reason (причиною) все складніше. З точки зору внутрішніх потреб збереження Росії як єдиної держави, така причина є. З точки зору решти світу, такої причини немає (у цьому й полягає головна відмінність із Другою світовою війною). Просто світ ще не зрозумів (або не бажає зрозуміти), що Росія насправді не має (найбажанішої для Заходу) опції "просто залишатися в кордонах 1991 року й мирно торгувати". Росія або розширюється – або, досить швидко, далі розпадається. Перше світ досить довго терпів, але зараз, здається, терпець вже урвався. Другого світ досі не допускав, бо надто лячно (насамперед лячно за подальшу долю російських арсеналів зброї масового ураження – кому це все дістанеться і як домовлятися з її новими власниками?).

Ось в якому історичному моменті ми насправді перебуваємо сьогодні.

Автор: Олексій Панич, доктор філософських наук, перекладач та громадський діяч