Чи є сенс переконувати російських родичів: дивимось соціологію

Тимофій Брик, соціолог: Інфоприводи несуться та змінюють один одного. На початку вторгнення, десь перший місяць, було багато медійних сюжетів про "родичів в росії". Наші журналісти, блогери, CNN телефонували в рф і слухали, що українці себе бомблять. Кацурін навіть зробив цілий проект "Папа поверь". Ну і родзинкою цього всього було, що умовні "російські родичі" не вірили навіть власним російським полоненим.

Всі ці сюжети потроху забулись. Люди звикли з думкою, що там говорити немає з ким. Ми вже давно про це не думаємо, сприймаємо як базове припущення. Родичі не вірять. На основі цього припущення скоріш за все плануються ІПСО, медійні кампанії.

Але базові припущення треба завжди перевіряти.

В квітні ми з Аароном Ерліком та Джорданом Ганс-Морзе (двоє давніх друзів та дослідників України) провели дослідження з Gradus. Вибірка 1800 українців з великих міст (це онлайн панель).

З цієї вибірки майже половина мали хоча б одного родича в РФ . Скільки з них продовжили говорити з родичами під час вторгнення? Майже 60 відсотків. Перші два тижні розмови перервались, але десь на 5-7 тижні знову почали спілкуватись .

Про що говорили наші респонденти з родичами? 74 відсотки говорили про бомбардування української території, 67 відсотків про вбивства цивільних. Про військові злочини чи гвалтування говорили менше (27 та 38 відсотків).

Коли мова йшла про причини війни, то наші респонденти мали послухати чи дійсно українці нацисти (52 відсотки), про "звільнення Донбасу" (36 відсотків), про те що українці чинять "геноцид росіян" 30 відсотків. А ось про те що Україна готувала якусь ядерну зброю тільки 20 відсотків (пам'ятаєте була і така пропаганда?).

Практично всі респонденти сказали, що їх родичі вірять рос пропаганді. Коли попросили респондентів оцінити наскільки їхні родичі вірили рос пропаганді на шкалі від 1 до 10, то медіана була 8.

Різниці не було, хоч молоді родичі, хоч старі. Хоч з "культурної столиці", хоч з маленьких міст. Всі вірили і пропаганду.

В цілому 54 відсотки сказали , що їх розмови НЕ впливають на родичів. 22 відсотки сказали, що розмови вплинули на родичів трошечки. 16 відсотків сказали, що їхні російський родичі стали менше вірити в пропаганду. На перший погляд ціна питання 16 відсотків. Не дуже багато.

Але є цікавий нюанс. У цій групі були такі люди , які продовжували спілкуватися з родичами постійно. Саме в цій групі ефект був сильніший. Вже не 54, а 37 відсотків НЕ мали впливу. І вже не 38, а 59 відсотків сказали, що їх родичі менше вірили в пропаганду. Тут звісно питання "курка чи яйце". Може бути навпаки. Не обов'язково, що ваші розмови впливають на родичів. Навпаки. Якщо ваші родичі не упоролись, то ви будете з ними говорити далі.

Посилання на публікацію. В публікації буде посилання на дані.

Автор: Тимофій Брік, доктор філософії, асоційований професор KSE та керівник Центру соціологічних досліджень KSE Institute