Пристрасті за борщем: як ми боролися за перлину української кухні з росіянами і перемогли

Прагнення Росії приписати собі всі заслуги, перемоги та досягнення поневолених нею народів, та й просто привласнювати собі все, що їй подобається — відомо давно. Так раптово російськими стали китайські пельмені, зображення японського божества Фукуруми стало споконвічно російською матрьошкою, та й Київська Русь у свідомості росіян — Росія. Пише ТСН. 

Привласнювати собі борщ росіяни розпочали давно, очевидно, "захоплення борщу" входило до планів агресивної колонізації української культури і спадщини. Якоїсь миті українці стали помічати, що повсюдно борщ подається, як "загальнослов'янська", радянська, а то й зовсім уже російська страва.

У жовтні 2020 року міністр культури Олександр Ткаченко написав у своєму Telegram : "Культура приготування українського борщу увійде до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України за рекомендацією Експертної ради. Далі ми націлені на ЮНЕСКО". Варто зазначити, що Міністерство культури України зробило дуже багато для того, щоб вирвати борщ із чіпких лап російських пропагандистів, які із завзятістю, вартою заздрості, продовжували стверджувати, що борщ не наш, не лише наш, нічий, спільний чи російський.

У "Російській газеті" — офіційній газеті російського уряду — за 6 жовтня 2020 року Україну звинуватили в тому, що вона "організувала новий привід для скандалу", спробувавши номінувати борщ на звання національної культурної спадщини.

Війна велася і на дипломатичному фронті. Наприкінці 2020 року українське посольство у Франції вимагало виправити повідомлення в гастрогіді Michelin Москвою, де борщ був внесений до переліку російських національних страв. У компанії Groupe Michelin вибачилися за публікацію про борщ як російську страву і виправили помилку.

Один із головних активістів руху із захисту борщу від імперських посягань — шеф-кухар Євген Клопотенко — відвойовував борщ на всіх доступних йому фронтах: на кухні, в кабінетах Мінкульту, в ефірах усіх каналів, у пресі та в соцмережах. "Коли ви заходите до ресторану за кордоном, то, найімовірніше, у меню ви побачите "Борщ (російський суп)", — ділився обуренням Євген.

Навіть колишня порнозірка Саша Грей, яка вирішила навчити своїх шанувальників готувати борщ, у ролику, записаному для YouTube, заплуталася в його походженні. І хоча зараз у текстівці, очевидно, після правлень, борщ зазначений як український, підведення до відео та загальний антураж (колаж із Сашою у вигляді дівчинки з шоколадки "Оленка", звернення російською мовою тощо) залишився російським.

Невтомний Євген вказав Саші Грей на її помилку, написавши коментар у її блогу про те, що борщ, насправді, — українська страва: "Сашо, тобі чудово вдається. Але борщ — це українська страва".

А 31 березня 2021 року МЗС України попросило внести борщ до списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Еміне Джапарова — перша заступниця міністра закордонних справ, заявила тоді:

"Це важливий процедурний крок, який є початком формального просування на міжнародному рівні неперевершеного елементу української нематеріальної культурної спадщини".

Було подано досьє "Культура приготування українського борщу" на понад 700 сторінках. Розгляд заявки мав тривати два роки.

Наступний крок зробила Росія — так швидко, як лише змогла. Вже 20 квітня у Google Arts & Culture відкрився гастрономічний проєкт "Раскусі Росію". Google і російська агенція з туризму запустили на Google Arts & Culture міжнародну платформу про кулінарні традиції Росії. Серед топ-10 російських страв там зазначений борщ.

Того ж дня міністр культури України Олександр Ткаченко звинуватив Росію у спробі привласнити борщ. Про це він написав у своєму Telegram каналі: "Борщ — етнічна українська страва. Привласнювати території, минуле, етноси — притаманне кремлівцям уже понад сотню років".

Росіяни теж боролися, як могли, але вдавалося не дуже. І, як завжди в таких випадках, від млявих і непереконливих спроб довести свою правоту перейшли до відвертої брехні та звинувачення українців в екстремізмі. Скандальна Марія Захарова звинуватила Україну в знищенні неугодної літератури, зокрема кулінарних книг, та присвоєнні борщу. За "старовинною російською традицією", боротьбу за борщ вона порівняла з кампанією зі знищення неугодної літератури, яку проводила нацистська Німеччина:

"Навіть книги з кулінарії заборонялися. Чому? Тому що не можна було ділитися борщем. Ну не можна! Він мав належати лише комусь одному, якомусь одному народу. А так, щоб він був спільним, і щоб у кожному місті чи кожному регіоні господиня могла приготувати його по-своєму — ні. На компроміси йти не хотіли. Так це і є ксенофобія, нацизм, екстремізм у всіх видах".

І ось, нарешті, своє слово сказало ЮНЕСКО — організація остаточна внесла українську національну страву до переліку нематеріальної культурної спадщини, яка потребує термінової охорони. Про що повідомило Міністерство культури та інформаційної політики України.